ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

За межею… бідності

Федерація профспілок України впродовж своєї діяльності послідовно відстоює позицію про необхідність ліквідації бідності серед працюю­чих. Адже це найваж­ливіший пріоритет у здійсненні економічних і соціальних реформ в Україні – соціальній де­ржаві, яка прагне до створення умов для гід­ної праці, в тому числі захисту прав людини в сфері праці, а також розвитку та активіза­ції соціального діалогу на всіх рівнях.

Моніторинг показників бідності в Україні за дани­ми першого кварталу 2011 року свідчить, що межа бід­ності досягла 1025 гривень і збільшилася, порівняно з відповідним періодом попереднього року, на 110 гривень. Відповідно до цієї межі 25,4% населення краї­ни вважається бідним.

Що ж стосується регіо­нів України, то найвищий рівень бідності спостері­гається в Кіровоградській області, де він становить 39,7%. Понад 35% бідного населення нашої країни проживає в Житомирській, Хмельницькій і Тернопіль­ській областях. Також ви­сокі показники бідності характерні для Львівської (33,3%), Рівненської (33,0%) та Чернівецької (31,7%) об­ластей. Найнижчий її рі­вень у м. Києві, де значення досліджуваного показника становило 9,8%. Низький рівень бідності спостерігав­ся і в Харківській (15,5%), Полтавській (19,0%), Запо­різькій (19,1%) та Миколаїв­ській (19,7%) областях.

До основних негативних тенденцій у ситуації з бід­ністю в Україні слід відне­сти: погіршення станови­ща сімей із працюючими особами, що свідчить про зниження рівня доходів від зайнятості, а також сімей із дітьми, що входять до групи високого ризику бідності, зростання показників бід­ності щодо великих міст у цілому.

ФПУ постійно заявляє про свою стурбованість цими процесами. Концен­трація бідності в сім’ях із працюючими та дітьми зни­жує якість людського потен­ціалу країни.

Мінекономіки України та Програмою розвитку ООН в Україні за активної участі представників соці­альних партнерів підготов­лено Національну доповідь «Цілі розвитку тисячоліття. Україна–2010», презентова­ну Президентом Віктором Януковичем на саміті під час 65-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН наприкінці вересня 2010 року в Нью-Йорку. У доповіді висвітле­но стан досягнення Цілей розвитку тисячоліття, ви­значено матрицю завдань та індикаторів, встановлено реальні цільові орієнтири до 2015 року, проаналізова­но перешкоди на шляху ди­намічного розвитку країни.

Із схваленням і надією був сприйнятий профспіл­ками Указ Президента Укра­їни від 26.02.2010 № 274 «Про невідкладні заходи з подо­лання бідності», відповідно до якого Кабінет Міністрів за участі соціальних парт­нерів у тримісячний строк мав розробити проект за­гальнодержавної програми подолання та запобігання бідності на 2010–2015 роки. Вона мала відповідати стандартам Міжнародної організації праці в частині визначення конкретних за­конів і постанов, які необ­хідно ухвалити, а також соціальних завдань і меха­нізмів для досягнення цих стандартів.

Проте ФПУ вважає неза­довільним стан виконання зазначеного Указу, оскільки Кабмін своєчасно та належ­ним чином не забезпечив розроблення за участі со­ціальних партнерів та вне­сення в тримісячний строк, як це передбачено пунктом 2 Указу, проекту Загально­державної програми подо­лання та запобігання бід­ності в Україні до 2015 року.

Мінсоцполітики Украї­ни, як головний розробник цього проекту, ігнорува­ло принципові пропозиції ФПУ, зокрема щодо рефор­мування оплати праці, ви­значення прожиткового мінімуму, розвитку систе­ми загальнообов’язкового державного соціального страхування. Ці пропозиції спрямовані на вирішення стратегічного завдання дер­жави – подолання бідності серед працюючих.

Ігнорувались також нео­дноразові звернення проф­спілок із приводу створення тристоронньої робочої групи для опрацювання проекту Закону України «Про затвер­дження Загальнодержавної програми подолання та за­побігання бідності до 2015 року», з обов’язковим вклю­ченням до неї представників СПО профспілок і роботодав­ців. Тим самим Мінсоцполі­тики не забезпечило вико­нання пункту 3 зазначеного Указу щодо участі соціаль­них партнерів у розробленні проекту програми.

Також не виконано за­вдання Президента України стосовно внесення до Про­грами заходів з активізації соціального діалогу, хоча пропозиції, викладені ФПУ у Національній профспілко­вій доповіді «Праця в Украї­ні: необхідність якісних змін для суспільної ефективнос­ті та гідного життя», були підтримані Національною тристоронньою соціально-економічною радою при Президентові України.

На численні звернення ФПУ, СПО профспілок до Президента, Кабінету Мі­ністрів щодо незадовільно­го виконання зазначеного Указу Президента відповідь так і не надійшла. Лише 3 червня 2011 року Мінсоц­політики організувало ро­бочу нараду з обговорення пропозицій профспілок до чергового варіанта проекту Закону України «Про за­твердження Загальнодер­жавної програми подолан­ня та запобігання бідності до 2015 року». Слід зазначи­ти, що окремі пропозиції та зауваження профспілок, висловлені на нараді, при доопрацюванні остаточного варіанта проекту нарешті було враховано.

Тим часом Кабінет Міні­стрів України замість схва­лення та внесення на роз­гляд Верховної Ради цього проекту своєю постановою від 31.08.2011 № 1057 затвер­див Державну цільову соці­альну програму подолання та запобігання бідності до 2015 року.

З огляду на це, Федера­ція профспілок України й надалі докладатиме зусиль для забезпечення реалізації права профспілок на участь в обговоренні соціальних завдань і механізмів по­долання бідності, братиме участь у розробленні зако­нопроектів і державних ці­льових програм, спрямова­них на викорінення бідності та досягнення європейських стандартів життя. Окрім того, профспілки наполя­гатимуть на врахуванні їх­ніх пропозицій, до яких не дослухався Кабмін у ході підготовки проекту Загаль­нодержавної програми по­долання та запобігання бід­ності до 2015 року тощо.

ДОВІДКА

Ситуація із бідністю в Україні в першому кварталі 2011 року

Дані за перший квартал 2011 року свідчать про не­значне поліпшення ситуації із бідністю. Так, межа бід­ності перевищила рівень прожиткового мінімуму на 111 грн, або на 12,1%, і рівень мінімальної заробітної плати на 62 грн, або на 6,4%. а межа злиденності в 2011 році була нижчою за прожитковий мінімум лише на 94 грн, або на 11,5%, та нижчою за мінімаль­ну заробітну плату на 143 грн, або на 17,4%. Таким чином, вартісне значення межі бідності, визначеної за відносним критерієм, і надалі випереджає рівень державного соціального стандарту.

Сукупні еквівалентні витрати окремих верств насе­лення, які опинилися за межею бідності, у цей період становили 797,3 грн на місяць. отже, у середньому одній бідній особі не вистачало 227,7 грн на місяць, або 28,6% від межі бідності.

Оцінка рівня бідності за видами домогосподарств за­свідчує, що у найгіршій ситуації, як і раніше, перебу­вають домогосподарства із дітьми, у яких у першому кварталі 2011 року цей показник хоч і знизився, порівняно з попереднім періодом, але все ще зали­шається на досить високому рівні – 31,7% (у 1,2 раза вище за середній рівень в Україні).

У 2011 році спостерігається тенденція двох поперед­ніх років – зменшення рівня бідності у сільській міс­цевості не за рахунок зростання доходів селян, а внаслідок вирівнювання ситуації між містом і селом.

28.11.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини