ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Безпека праці за європейським зразком

2 листопада 2011 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію Міжнародної організації праці № 155 про безпеку та гігієну праці на вироб­ництві. На думку депута­тів, це забезпечить адап­тацію вітчизняного зако­нодавства у сфері охорони праці до вимог ЄС, а та­кож сприятиме запрова­дженню міжнародних норм і стандартів щодо створення безпечних умов праці на виробництві. На­скільки безпечною нині є праця на українських під­приємствах, ми дізнава­лися під час прес-туру на ПАТ «Оболонь», що дня­ми відбувся у Києві.

Проблеми залишаються відкритими

За роки існування систе­ми безпеки та гігієни праці в Україні накопичилося чи­мало проблем, які потребу­ють негайного розв’язання. Попри офіційну статистику, яка свідчить, що на україн­ських підприємствах із року в рік на 10% зменшуються показники виробничого травматизму, кількість по­страждалих на робочому місці у кілька разів більша, ніж у промислово розвину­тих країнах. Про недоліки діючої в Україні системи охорони праці нині говорять практично всі сторони соці­ального партнерства – робо­тодавці, профспілки та дер­жавні органи нагляду.

Однією із основних про­блем є неефективність су­часних підходів при атеста­ції робочих місць. Робото­давці наголошують: витра­ти підприємств на засоби індивідуального захисту для офісних та інженерно-технічних працівників, які безпосередньо не працюють на ділянках зі шкідливими умовами праці, необхідно відносити на собівартість продукції, що нині не дозво­ляється робити. В результа­ті втрачається мотивація керівництва підприємства витрачати кошти на додат­кові заходи з охорони праці. Багато нарікань викликає і система обліку нещасних випадків на виробництві. Адже на вітчизняних під­приємствах мікротравми взагалі не фіксуються.

За даними Міжнародної організації праці, економі­ка країни від наслідків травматизму на виробни­цтві в середньому втрачає близько 4% ВВП. Але голо­вне навіть не економічні втрати, а підірване здоров’я, інвалідність, а подекуди і смерть людей. Таких на­слідків можна уникнути, але кому це потрібно?

Показових небагато…

В Україні діє чимало під­приємств, які, незважаючи на недоліки у законодавстві та фінансові витрати, здоров’я своїх працівників ставлять понад усе, створю­ючи для них умови праці, що відповідають світовим стандартам. Таких добросо­вісних керівників, звісно, не так уже й багато. Тож підприємство, на якому ми побували, є одним із цих приємних винятків.

«Безпека праці: профі­лактика травматизму та ди­віденди для бізнесу, сус­пільства, держави» – під та­ким гаслом проходив захід для журналістів, які відві­дали виробництво та на власні очі побачили, які ж умови створено для людей у цехах. У заході взяли участь представники всіх сторін соціального партнер­ства: державних органів на­гляду з питань охорони пра­ці, Федерації профспілок України та об’єднань робо­тодавців. Всі вони спробу­вали розібратися у принци­повому питанні: за яких умов створення безпечних умов праці на виробництві не буде мати виключно при­мусовий і витратний харак­тер, а стане економічним стимулом у подальшому розвитку як виробничої без­пеки, так і підприємства.

«На нашому підприєм­стві ще 2005 року було за­проваджено сучасну систе­му управління безпекою і гігієною праці, яка склада­ється з трьох рівнів контролю за умовами праці. У кожному підрозділі складе­но реєстри потенційних ри­зиків і розроблено заходи для запобігання впливу не­безпечних факторів. Персо­нал регулярно проходить навчання з техніки безпеки, а застосування цих знань ретельно перевіряється. За­вдяки такому підходу спо­стерігається різке зменшен­ня травматизму – з 10 до 2 випадків на рік», – розповів помічник генерального ди­ректора ПАТ «Оболонь» із питань охорони праці Пе­тро Атаманенко.

Та й дійсно, практично неможливо постраждати людині там, де вона не пере­буває. Не зрозуміло? Тоді поясню: нам показали кіль­ка діючих виробничих це­хів, але працівників ми там не побачили. Всі вони пере­бувають за склом у спеці­альних кімнатах, звідки й керують усіма процесами. Автоматизоване технічне обладнання зводить до мі­німуму контакт працівника з технікою, зберігаючи здоров’я людей та рятуючи їм життя.

Пропозиції різних сторін

Усі сторони соціального партнерства нині у проце­сі… Хтось очікує, хтось працює. Так, роботодавці, приміром, очікують еконо­мічної мотивації для інвес­тицій в охорону праці. І це зрозуміло, адже витрати роботодавців на охорону праці, особливо на вироб­ничих підприємствах, зна­чні. Так, згідно з україн­ським законодавством кож­не підприємство обов’язково відраховує 0,5% фонду заробітної плати на охорону праці. Крім того, роботодавець сплачує стра­ховий тариф у Фонд соці­ального страхування від нещасних випадків, а та­кож сплачує грошові ком­пенсації і оплачує додатко­ві відпустки своїм праців­никам та виділяє кошти на утримання пенсіонерів, які раніше вийшли на пенсію через шкідливі умови праці.

Тільки на останні випла­ти, за словами виконавчого віце-президента Конфедера­ції роботодавців України Олексія Мірошниченка, український бізнес виділяє близько 3 млрд гривень на рік.

Аби докорінно змінити ситуацію, із 1 січня 2012 року очікується введення в дію нового Класифікатора видів економічної діяль­ності. Їх перелік більш де­тальний, порівняно зі ста­рим, і кількість їхня зрос­ла. Тепер кожне підприєм­ство зобов’язане пройти пе­ререєстрацію, після чого отримає новий код виду економічної діяльності. Спеціалісти фонду для кожного виду економічної діяльності обрахують так званий інтегральний показ­ник. За словами радника директора виконавчої ди­рекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Сергія Ксьондза, за 10 років створено серйозну статис­тичну базу щодо стану травматизму на виробни­цтві. Відповідно до інте­грального показника мож­на буде розрахувати реаль­ний страховий тариф, який платитиме підприємство, враховуючи стан травма­тизму у своїй галузі.

«Якщо роботодавець вкладатиме кошти в охоро­ну праці й зменшувати­меться травматизм, і, відпо­відно, фонд матиме менші витрати, тоді і тариф буде зменшуватися. Це серйоз­ний економічний стимул, і, як свідчить світова практи­ка, він набагато ефективні­ший, ніж примусові захо­ди», – зазначив Сергій Ксьондз.

Все це у перспективі, а реально такі підприємства, як «Оболонь», залишаються поодинокими острівцями безпечної праці в нашій країні. На жаль…

Завдяки наполегливим зусиллям Феде­рації профспілок України Кабінет Міні­стрів ухвалив рішення розглянути на розширеному засіданні Уряду за учас­тю сторін соціального діалогу питання «Про стан виробничого травматизму і професійних захворювань в Україні», яке, за попередніми даними, плануєть­ся провести 23 листопада.

Члени СПО профспілок на національ­ному рівні та ФПУ взяли активну участь в опрацюванні необхідних матеріалів для розгляду цих важливих питань Ка­бінетом Міністрів України.

Узагальнені пропозиції членів СПО профспілок на національ­ному рівні щодо поліпшення стану охорони праці, зни­ження рівня виробничого травматизму, забезпечення безпечних умов праці на підприєм­ствах усіх галу­зей економіки опрацьовано і передано до урядової робочої групи з підго­товки матеріалів до цього засідання. Біль­шість із цих пропозицій увійшли до проекту протокольного рішення роз­ширеного засідання Кабінету Міністрів, який узгоджено представниками трьох сторін соціального діалогу (проект розміщено на веб-порталі ФПУ).

Для забезпечення участі представників сторони профспілок у розширеному засіданні Уряду з розгляду питання про стан виробничого травматизму і про­фесійної захворюваності в Україні наді­слано пропозиції до Секретаріату Кабі­нету Міністрів про склад представників від ФПУ.

Результати розгляду цих важли­вих питань і прийняття відповід­них рішень Кабміном буде ви­світлено у нашій газеті і на веб-порталі ФПУ.

Юрій Андрієвський,

керівник департаменту охорони праці ФПУ

До найбільш травмонебезпечних професій належать:

• гірник очисного забою – травмовано 573 особи;

• прохідник – 426 осіб;

• гірник підземний – 270 осіб;

• електрослюсар підземний – 166 осіб;

• водій автотранспортних засобів – 115 осіб;

• слюсар-ремонтник – 107 осіб;

• гірник із ремонту гірничих виробок – 93 особи;

• машиніст гірничих виїмкових машин – 91 особа.

МОВОЮ ЦИФР

У І півріччі 2011 року робочі органи ви­конавчої дирекції Фонду зареєструва­ли 5562 випадки (із них 264 – смертель­них) потерпілих від нещасних випадків на виробництві.

Порівняно з аналогічним періодом 2010 року кількість страхових нещас­них випадків зменшилася на 13,6% (із 6460 до 5562). Кількість смертельно травмованих осіб знизилася на 8,7% (із 289 до 264).

За звітний період страхові експерти взяли участь у роботі комісій із таких розслідувань:

• 125 групових нещасних випадків;

• 424 нещасних випадків зі смертель­ним наслідком;

• 504 випадків смерті на підприємстві;

• 1172 нещасних випадків із можли­вою інвалідністю;

• 5032 інших випадків;

• 2767 професійних захворювань.

Майже в усіх регіонах України спосте­рігається зменшення кількості страхо­вих нещасних випадків на виробництві. Однак в окремих регіонах маємо не­значне збільшення кількості смертель­но травмованих осіб. Так, у Донецькій області – на 20% (із 50 до 60 випадків), Київській – на 71,5% (із 7 до 12), Хер­сонській області – на 5% (з 2 до 7).

Найбільша кількість страхових нещас­них випадків зареєстрована у Доне­цькій (35,8%), Луганській (14,6%) і Дні­пропетровській (7,0%) областях. Кіль­кість травмованих осіб у цих регіонах становить близько 57,4% загальної кількості травмованих по Україні.

Серед основних причин травмування – невиконання вимог інструкцій з охо­рони праці (45,% загальної кількості травмованих осіб по Україні, або 2510 травмованих осіб), невиконання поса­дових обов’язків (8,9% , або 496 трав­мованих осіб), а також порушення пра­вил дорожнього руху (4,8 % , або 270 травмованих осіб).

24.11.2011

Анна РЄПІЧ, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини