Часи змінюються, і ми разом із ними. Ще раз про проблеми ЖКГ
Після
опублікування статті «Кияни: мріяти й жити на крилах надій?» мене розшукав
експерт з економічних питань Едуард Санько й одразу, як-то кажуть, узяв бика за
роги, сказавши: «Даремно ви так негативно висловилися стосовно поширення ОСББ.
Доречніше було б поставити питання інакше: плюси й мінуси ОСББ».
Нижче подаємо
коментар експерта.
Почнемо з того,
що об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) – складова
житлової реформи, яка є необхідною і неминучою. Але я хотів би звернути
увагу, що в принципі житлова реформа на наших теренах почалася фактично з
радянських часів, коли створювалися житлові кооперативи з усіма їх
складовими: правлінням, певною автономією господарювання тощо. Й нікого це не
лякало, адже люди, на відміну від інших, отримували власне житло. А в умовах
незалежної України створення ОСББ чомусь дивує, і дуже багато людей, причому
навіть не експертів, а представників громадськості, починають наполягати на
тому, що це порушення житлових прав!
ВИРІШУВАТИ ЗА
ЛЮДЕЙ ДЕРЖАВА НЕ БУДЕ
Нині живемо в
умовах ринку. В тому числі – ринку товарів і послуг у сфері ЖКГ. А на ринку
завжди існує пропозиція та попит.
Серед нинішніх
пропозицій послуг у сфері житлово-комунального господарства на відповідному
ринку – а) можливість створити ОСББ як юридичну особу і б) співпрацювати в
разі необхідності з керуючою компанією (КК) за відповідним договором. Третього
не дано, тому що ЖЕКів рано чи пізно не буде. Вони відімруть, як рудимент
старої радянської системи управління та обслуговування житлового фонду. ЖКГ
за часів незалежності доведене «до ручки», оскільки фактично було припинене
нормальне фінансування, тож ми перебуваємо на межі НП. Якщо нічого не робити,
то з ладу почнуть виходити дедалі більше житлових будинків. Люди мають
вирішити: чи бажають вони стати свідками й жертвами катастроф, які рано чи
пізно стануться, чи спробують власними зусиллями змінити ситуацію. Отже, для
всіх нас знову настав час початку й вибору. Вибір для тих, хто живе в
кооперативних будинках, полягає в збереженні будинку, а в тих, чиї будинки
підлягають ЖЕКам, – у тому, щоб врятувати свій будинок. Це гірший варіант.
ОСББ – нова для
нас формація, але насправді ця система працює на максимальне впорядкування
власного житла. Спочатку ми приватизуємо квартиру й стаємо її власниками, а
наступний крок – створення ОСББ, коли разом з іншими власниками ми забезпечуємо
спільну сумісну власність на будинок. ОСББ – юридична особа, яка безпосередньо
виходить на постачальників комунальних послуг! Що ж тут поганого?
Але існує інша
проблема: люди і психологічно, і матеріально не готові стати господарями
будинку. У своїй квартирі – так, безперечно! А увесь будинок в уяві мешканців
відсутній. Таке враження, що люди живуть у місті і водночас – на хуторах. Тож
доведеться навчатися «будинковому колективізму»!
Та найбільш
важливе те, що голова об’єднання мешканців повинен уміти управляти будинком,
мати відповідні знання й навички. Слід зауважити, що в кооперативних будинках,
створених ще за радянських часів, таку науку за багато років добре освоїли.
Тому не випадково нині порушується питання про нагальність запровадження у
вишах факультетів за фахом «керуючий будинком». Лише тоді, коли людина
володітиме необхідним обсягом знань, вона зможе ефективно працювати.
ЧИ ВСЕ – НА
ЗАКОННИХ ПІДСТАВАХ?
Стратегія
розвитку Києва до 2025 року активно орієнтує киян на повсюдне створення ОСББ.
Існує Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Але ОСББ
економічно вигідне, починаючи з дев’ятиповерхівок. І рівень доходів їх
мешканців тут не має значення. У п’ятиповерхових будинках, які ми звикли
називати «хрущовками», проживає порівняно мало людей, тож сума квартплати дозволить
виконувати лише якусь частину тих функцій, які здійснює ОСББ у
дев’ятиповерхівках. Якщо був би прийнятий Житловий кодекс, для них, можливо,
підійшов би житловий кооператив. Та однаково всім доведеться працювати на
ринку комунальних послуг й укладати відповідні договори, нікуди від цього не
подінешся. До речі, в інших містах мешканці хрущовок наважилися на створення
ОСББ. Головне – це рішучість, бажання людей змінити своє життя на краще. Інші
шукають причини, щоб нічого не робити...
Переконливим
варіантом забезпечення житлових прав мешканців хрущовок могло б стати переселення
їх у збудовані поряд сучасні будинки. Але щодо цього маю дуже великі сумніви:
по-перше, вільних земельних ділянок уже не існує, по-друге, постає «питання
квадратних метрів». Якби в нас була цивілізована країна, то людину
автоматично переселяли б, скажімо, з однокімнатної квартири в хрущовці до однокімнатної
в будинку нового типу. Так, вона більша, але йдеться про соціальну
справедливість. У нас же натомість починають рахувати квадратні метри. Тож
питання про ОСББ для п’ятиповерхівок… зависло.
ЇХНІ ПРОБЛЕМИ –
НАШИМ КОШТОМ
Часто запитують:
яка різниця між ОСББ і керуючою компанією? Вона полягає в тому, що ОСББ самостійно
працює як юридична особа від будинку, а керуюча компанія – посередник, який
укладає з юридичними особами відповідні договори. Тобто той самий посередник
між мешканцями будинків і постачальниками послуг, як і ЖЕК. Однак він –
структура комунальна, а КК – завжди приватна.
Керуюча компанія
– це взагалі складова європейської моделі. Таку діяльність у будь-якій країні
можуть здійснювати вітчизняні й невітчизняні КК. У нас почали говорити про
них відтоді, як на наш ринок компослуг, зокрема київський, зайшли російські
керуючі компанії. На жаль, поки що роботу КК із житловими будинками законодавчо
не врегульовано. Якщо ми маємо закони про житлову кооперацію, про ОСББ, то було
б доцільно створити й закон про КК. Або як мінімум – постанову Кабміну про
нормативно-правові засади їх діяльності. Щоправда, завжди існує ризик наштовхнутися
на, так би мовити, недобросовісну компанію, отже, обираючи, слід бути уважним.
Не підлягає
сумніву, що вартість компослуг буде невпинно зростати, хоча питання економічної
обґрунтованості було й лишається найслабшим місцем. Головне джерело підвищення
– природний монополіст. Незалежно від витрат, він одержує мільйонні
прибутки, бо сплачують за квартири не двоє-троє осіб, а десятки мільйонів. Тож
коли монополіст каже про нібито економічне обґрунтування підвищення тарифів,
він бреше, навмисно замовчуючи так званий кумулятивний ефект...
Другим, не менш
впливовим, джерелом підвищення вартості послуг є зростання тарифів на обслуговування
житлових будинків та їхніх прибудинкових територій. Тарифи встановлює наша
міська рада, залежно від квадратних метрів загальної площі. На жаль, робить
вона це непрозоро, тож ми ніяк не впливаємо на ці процеси ціноутворення.
Інакше кажучи,
природні монополісти й влада вирішують проблеми житлово-комунального господарства,
керуючись своїми інтересами, а ми з власної кишені це заохочуємо. До того ж,
людей закономірно хвилює питання, чи можуть виселити з квартири за несплату. З
одного боку, Конституція забезпечує нам невідчужуване право на житло, а з
другого – механізм формально не закріплено, і проблема одного рівня механічно
переноситься на інший. Чинний Житловий кодекс застарів, а новий прийнято
лише в першому читанні, перспектива його прийняття доволі туманна.
За умов ринку
поняття виселення немає. Є поняття сплати боргу. Якщо не можеш погасити великий
борг, продаєш, приміром, двокімнатну квартиру й купуєш однокімнатну.
Однак для
обслуговування добротних дво-, триповерхових будинків, упевнений, слід було
б залишити житлові ремонтно-експлуатаційні організації. Масштаби їхньої діяльності,
звісно, звузяться, проте заради соціальної справедливості такі невеликі
будинки мали б лишитися в комунальній власності, під опікою міста. Інша річ,
що міська влада прагне скинути із себе практично весь патронаж у цій справі. На
жаль. Зрештою, щодо національного ЖКГ можу сказати лише одне: що більше буде
задіяно учасників на ринку комунальних послуг, то більше в нас, громадян,
шансів якось виграти через їхню конкуренцію.
Підготувала
Тетяна МОРГУН, «ПВ»
31.10.2011
|