ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Красномовні факти – у відповідь Генпрокуратурі

Проаналізувавши останні судові рішення, винесені на користь ФПУ, можна дійти висновку, що різни­ми судовими інстанціями беззаперечно доведена необґрунтованість позиції Генпрокуратури про державний характер майна профспілок і, відповід­но, претензій на його повернення.

Дія постанов Вер­ховної Ради України від 10.04.1992 «Про майнові комп­лекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» та від 4.02.1994 «Про майно загальносоюз­них громадських організа­цій колишнього Союзу РСР» не поширюється на профспілкові організації ФПУ, оскільки вони ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації ВЦРПС. Більше того, із при­йняттям Конституції Укра­їни ці постанови втратили практичне застосування, оскільки не відповідають ст. 92 Конституції України, згідно з якою правовий ре­жим власності визначаєть­ся виключно законами України. Тому зазначені по­станови не породжують будь-яких правових наслід­ків щодо майна ФПУ.

Під час розгляду справ судові органи переконалися у безпідставності застосу­вання до ФПУ нормативних актів (законів, постанов), дія яких не поширювалася на власність профспілок, відтак не могла породжува­ти будь-яких правових на­слідків щодо майна ФПУ.

Майно профспілок набу­те у законний спосіб, тому прокурори не змогли нада­ти доказів, які доводили б необхідність його передачі до державної власності. Альтернативи судовим рі­шенням немає у зв’язку з відсутністю підстав для об­меження прав профспілок у частині володіння, корис­тування та розпорядження своєю власністю. Хибність позиції прокуратури також підтверджують свідоцтва, видані органами державни­ми влади, власниками май­на, в яких суб’єктом госпо­дарювання визначено ФПУ, а не державу.

Станом на 1 вересня 2011 року за позовними заявами органів прокуратури щодо майнових прав ФПУ при­йнято 4 рішення на користь профспілок.

Перша справа стосувала­ся санаторію ім. М.Н. Бур­денка. Господарський суд АРК відмовив прокуратурі у задоволенні позовних ви­мог про визнання договору недійсним та спонукання до повернення майна. Доводи суду такі: свідоцтво, видане державним органом, під­тверджує законність права власності на об’єкт. У рішен­ні Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 визначено, що установчі до­кументи АТ «Укрпрофоздо­ровниця» повністю відпові­дають вимогам закону. Не­правомірність договору не доведено. Право власності виникло на підставі право­чинів, що діяли до набуття чинності Законом України «Про підприємства, устано­ви та організації союзного підпорядкування, розташо­вані на території України» та до прийняття Постанови ВРУвід 24.08.1991 «Про ого­лошення незалежності України». На Федерацію не­залежних профспілок Укра­їни (нині ФПУ) і ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» та­кож не поширювалася По­станова ВР України від 4.03.1992 «Про введення в дію Закону України «Про приватизацію майна дер­жавних підприємств».

Друга справа – щодо са­наторію «Зірка». Господар­ський суд Київської області припинив провадження у справі у частині позовних вимог до фізичних осіб щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, тож у задоволенні позовних вимог щодо визна­ння права власності за дер­жавою відмовлено. Суд ке­рувався тим, що рішення де­легатів І Установчого з’їзду незалежних профспілок України у 1990 році про ство­рення ФНПУ означало вихід зі складу профспілок СРСР. Постанова Президії Ради ЗКПС СРСР від 18.11.1990 «Про затвердження Догово­ру про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню проф­спілковим майном» підтвер­джує повне право власності. Постанови ВР України від 10.02.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ре­сурси громадських органі­зацій колишнього Союзу РСР, розташовані на терито­рії України» та від 4.02.1994 «Про майно загальносоюз­них громадських організа­цій колишнього Союзу РСР» не поширювалися на проф­спілкові організації ФПУ. Тому вони не породжують будь-яких правових наслід­ків щодо майна ФПУ. Слід зазначити, що з 1991 року жоден державний орган не надавав документально під­тверджених фактів наявнос­ті державної частки в об’єктах власності ФПУ.

Третя справа – щодо сана­торію ДП «Україна». Госпо­дарський суд АРК відмовив прокуратурі в задоволенні позовних вимог щодо визна­ння недійсним договору купівлі-продажу, скасуван­ня державної реєстрації пра­ва власності та спонукання до повернення майна. На пе­реконання суду, підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним немає. Закон України «Про підпри­ємства, установи, організа­ції союзного підпорядкуван­ня, розташовані на території України» від 10.09.1991 було прийнято після укладення договору від 18.11.1990 «Про закріплення прав щодо воло­діння, користування та роз­порядження профспілковим майном». Закон зворотної дії не має. ФДМУ не надав жод­них доказів, що він приймав у відання, обліковував, реа­лізовував надані йому по­вноваження з управління щодо спірного майна. Отож прокурором не доведено на­явність порушених прав. Ви­сунення вимоги про визна­ння недійсним рішення ви­конавчого комітету та ви­знання недійсним правочи­ну не тягнуть за собою від­новлення права ФДМУ на майно. Необґрунтовано та­кож вимогу про повернення майна ФДМУ у зв’язку із за­стосуванням наслідків не­дійсного правочину, а не на­слідків витребування майна з чужого незаконного воло­діння.

І, нарешті, четверта справа – щодо ДПР «Сана­торій «Квітка полонини». Господарський суд Закар­патської області відмовив прокуратурі у задоволенні позовних вимог про визна­ння недійсним договору оренди майнового комплек­су. Доводи суду були таки­ми: на момент укладення спірного договору сторона­ми були дотримані всі ви­моги чинного законодав­ства, тож підстав для визна­ння договору купівлі-продажу недійсним немає; майно профспілок не нале­жало до державної власнос­ті. Визначальним для рі­шення суду став і той факт, що Закон України «Про мо­раторій на відчуження май­на, яке перебуває у володін­ні Федерації професійних спілок України», не поши­рюється на ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», оскільки ви­значено, що мораторій по­ширюється на майно, яке перебуває у володінні ФПУ, і ніяких обмежень не міс­тить для господарських то­вариств. Тож суд визнав за­конність отримання свідо­цтва про право власності на санаторій «Квітка полони­ни», що підтверджується рі­шенням Господарського суду Києва від 14.06.2010, яке набуло законної сили.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус судів» «…судові рі­шення, що набули законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службови­ми особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій тери­торії України. Невиконан­ня судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом».

Анатолій БАШЛОВКА, радник голови ФПУ з правових питань, адвокат

11.09.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини