ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Вчитися жити з... ВІЛ

Проблема ВІЛ-захворюваності більше стосуєть­ся великих міст, однак проблема дискримінації, скажімо, дити­ни, яка мас пози­тивний статус, поширеніша в ма­леньких містеч­ках та селах. Саме там, де всі знають одне од­ного, чутки ши­ряться надзви­чайно швидко. Тож тільки-но про інфіковану дитину дізна­ються у місцевій лікарні, садочку чи школі, як на дитину почина­ють тикати пальцем, остері­гатися, припиня­ють спілкувати­ся, а найжахливіше те, що дикуни - не лише ровесни­ки - діти, які ні­чого не знають про хворобу,-а й вчителі та вихо­вателі, які часто бояться інфікова­них як вогню.

ДОРОСЛІ – ОПОРА ДИТИНСТВА

Днями у столиці в при­міщені лівобережного Ден­ного центру для дітей, сім'ї яких зачепила проблема ВІЛ/СНІД, відбувся 3-денний семінар для бать­ків, опікунів та рідних, які виховують ВІЛ-позитивних дітей. Недостатні знання про хворобу сприяють стра­ху, дискримінації і стигма­тизації. Про це свідчить і невтішна статистика: від 10% дітей, народжених ВІЛ-позитивними матеря­ми, відмовились ще у поло­говому будинку, навіть не знаючи точного статусу не­мовляти.

Лише протягом минулої осені, окрім столиці, поді­бні тренінги були проведе­ні також у АР Крим, Одесь­кій, Донецькій, Дніпропе­тровській, Миколаївській, Івано-Франківській, Хер­сонській, Хмельницькій та Черкаській областях. На­вчання та бесіди проводи­лися не лише з членами родин, де е дітки з ВІЛ, а й з учителями та вихователя­ми шкіл та дитячих садоч­ків, медичним персоналом цих закладів. Батьки та пе­дагоги нерідко бояться спілкуватися з інфікованою дитиною, не розуміючи, що вона така ж, як і інші її ро­весники. До того ж, інфіку­вання дитиною дитини жодного разу не було зареє­строване не те що в Україні, а навіть у світі!

Під час семінару охо­плено три основні момен­ти: лікування та діагнос­тика; психологія - син­дром втрати батьків у дітей-сиріт (адже часто на­звані батьки не спілкують­ся на цю тему з дітьми, які хочуть знати, де їхні кров­ні мама і тато тощо), при­ховування від дитини її статусу (це можливо лише, якщо дитина маленька, а от коли вона підростає, в неї виникає чимало запи­тань: чому я так часто від­відую лікаря? чому я маю щодня приймати ліки? чому мої друзі не ходять до Центру СНІДу? - часто батьки не готові відпові­сти на такі запитання, тож тут їм допомагають зна­йти правильні слова та по­яснення), нормативно-правове забезпечення до­гляду, виховання, навчання ВІЛ-позитивної дити­ни.

У рамках «Програми з підготовки прийомних батьків, опікунів та піклу­вальників, які беруть на виховання ВІЛ-позитивних дітей», взяли участь як по­тенційні батьки і опікуни, так і ті, що вже мають до­свід виховання таких ді­тей. З ними працювали фа­хівці центрів соціальних служб, служб у справах ді­тей, медичні працівники.

Така підтримка та на­вчання впроваджуються завдяки Представництву Дитячого фонду 00Н (ЮНІ-СЕФ) в Україні та Всеукра­їнській мережі людей, що живуть із ВІЛ/СНІД.

- Ці семінари надзви­чайно важливі, адже вони забезпечують високий рі­вень знань та навичок із догляду та підтримки інфі­кованих дітей, дають змогу потенційним опікунам та названим батькам долати острах перед хворобою і суспільною думкою, відчу­ти впевненість у власних силах, - зазначила вико­навчий директор київсько­го відділення ВБО Всеукра­їнської мережі ЛЖВ, веду­ча столичних тренінгів Лада Булах.

У рамках проекту також проведено комплексний аналіз українського зако­нодавства і практик у сфе­рі розвитку та підтримки сімейних форм виховання для дітей з ВІЛ, які позбав­лені батьківського піклу­вання. Результатом такої роботи стане розробка нормативно-правових по­зицій, методичних матері­алів для запобігання «соціальному сирітству» І вла­штування дітей з інтерна­тів до сімей.

БЕЗПЕЧНЕ НАРОДЖЕННЯ

Від кого це залежить? Часто навіть не від матері, а від держави... точніше - її фінансування. За словами лікаря-педіатра, інфекціо­ніста міського центру СНІДу Ірини Раус, існують спеціальні центри, лікарі, діагностика та препарати, що в комплексі може допо­могти будь-якій ВІЛ-позитивній жінці народити здо­рову дитину!

- В першу чергу ми маємо забезпечити дітям наро­дження без ВІЛ! - наголо­шує Лада Булах. - На жаль, кількість ВІЛ-інфікованих дітей у столиці на кінець 2010 року збільшилася май­же на 2%. Це означає, що більше 3-х новонародже­них зі 100 є ВІЛ-інфікованими! А найжахливіше у цій ситуації те, що дітки, які могли народитися здо­ровими, народжуються з ВІЛ через нестачу фінансу­вання програм профілак­тики вертикальної транс­місії - передачі ВІЛ від ма­тері до дитини. Так, на за­безпечення немовлят адап­тованими молочними сумі­шами із запланованих 686 тис. грн цього року міським бюджетом виділе­но лише 174 тис. грн (25%). Така ж невтішна ситуація була і торік! Аби було зрозуміліше, до чого тут збіль­шення кількості діток з ВІЛ, наведемо лише один факт: 30-40% дітей можуть перейняти ВІЛ через груд­не молоко матері, навіть якщо народилися без пози­тивного статусу.

А нестача тест-систем ІФА (тести, якими тестують на ВІЛ усіх, у тому числі й вагітних) призвела до того, що в тестуванні на ВІЛ ва­гітних у 2010 році були про­вали і жінки народжували необстеженими - відповід­но вони не пройшли профі­лактику і народили ВІЛ-позитивних діток.

- Ще однією проблемою столиці є складні форми препаратів антиретровірусної терапії (терапія для ВІЛ-інфікованих). Для ді­тей повинні закуповувати­ся ліки у формі сиропів, пі­гулок різного потрібного дозування АРТ-терапїї від­повідно до ваги дитини, - каже Ірина Раус. - Оскіль­ки таких ліків не маємо, мами та рідні лікують ді­тей «на око», ділять «дорос­лі» пігулки, самостійно відмірюючи кількість пре­парату.

Хочеться вірити, що на­ступного 2011 року ситуа­ція зміниться і маленькі життя не будуть скалічені через брак коштів... А сус­пільство все ж змінить своє ставлення до ВІЛ-позитив­них діток і тим самим до­поможе їм нормально, по­вноцінно жити.

• ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ НАРОДЖЕННЯ ЗДОРОВОЇ ДИТИНИ

Найголовніше - стратегія: вагітність має бути за­планованою, ВІЛ-інфекція не повинна стати сюрп­ризом, жінка якомога раніше має стати на облік жіночої консультації, пройти тестування разом із батьком майбутньої дитини. Але часто жінки інфі­куються в період грудного вигодовування і вже потім передають інфекцію дітям. У такому разі слід стати на облік до Центру СНІДу і приймати препарати, які пригнічують розмноження вірусу в організмі матері.

23.12.2010

Анна РЄПІЧ, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини