ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Будьмо реалістами, але спробуймо жити дружно!

Головна запорука утворення позитивного соціального капіталу - це коли індивід усвідомлює себе громадянином, та ще й здатним, разом із багатьма однодумця­ми, так впливати на події в країні, що його власний добробут примножується.

Але тут є одна тонкість. Со­ціальний капі­тал - це свого роду клей, який з'єднує багатьох представ­ників соціуму задля до­сягнення спільної мети, а успіх у цій справі стає осо­бистим успіхом і сприяє поліпшенню якості життя кожного. А не навпаки. Головний редактор жур­налу «Національна безпе­ка і оборона» Людмила Шангіна зауважує: «Коли після обрання Ющенка я побачила перед його ад­міністрацією страшний величезний натовп з осо­бистими поданнями, то стало зрозуміло, що нія­кої революції не було. Жах полягає ще й у тому, що коли кожен лізе зі своїм папірцем, аби хтось всемогутній мимохідь на коліні його підписав, це розбещує людей, дезінтегрує суспільство».

Логічно було б навести такий контраргумент, як наявність величезної кількості громадських організацій, більшість з яких - всеукраїнські. А й справді: якщо за радян­ських часів існувало близько 50 тис. громад­ських організацій, то нині маємо близько 1 млн. Плюс різні благодій­ні іменні та безіменні фонди. Та, як відомо, річ не у кількості, а в якості. А якість у цьому випадку - не лише результатив­ність певної конкретної акції, а, як мінімум, гори­зонтальна взаємоінтегрованість громадських об'єднань «надовго», за­для результативного об­стоювання спектра сус­пільних цінностей - в ім'я добробуту всього суспіль­ства. Між іншим, у такий спосіб вони дуже полег­шили б життя й держав­ним керманичам, зверта­ючи їхню увагу на ті чи інші больові точки та сприяючи ухваленню не­обхідних нормативно-правових документів. Од­нак натомість ані вертикальної, ані горизонталь­ної синергії не спостері­гається. Мало не кожна громадська організація працює виключно у своє­му «коридорі», для влас­них потреб і вертикально «дістає» настільки висо­ко, наскільки їй це по си­лах. Якщо ж хтось бажає приєднатися, його ліктем відсовують назад, аби не заважав. Більше того, між окремими громад­ськими об'єднаннями, ні­бито зв'язаними однією метою, існують не лише непорозуміння, а й вини­кають конфлікти, конф­ронтація, навіть підступ­ність. До речі, подібна нетоварискість та взаємодистанціювання зустріча­ються не лише в громад­ських організаціях.

Торік «Аналітика+ Практика» писала про ро­боту ОСНів. Багато з них працюють ефективно, до­бре розуміючи свої за­вдання. Але все ще «бал правлять старі структу­ри, які на громадських за­садах створили Коорди­наційну раду керівників органів самоорганізації населення столиці за ра­йонним поділом». Отже, у кожному київському районі є повноважний ко­ординатор, котрий ука­зує, як діяти автономним незалежним структурам. Результат: образи, суперечки, непорозу­міння...

• ФУНДАМЕНТАЛЬНІ РЕЧІ

Юрій Буздуган:

- Треба починати з фундаментальних речей. Будь-яка держава будується з визначення системи цінностей, що сприймаються усіма громадянами без винятку. В Америці, наприклад, спо­чатку було проголошено право на життя, право на свободу, прагнення до щастя... Ми аналізували, яку частку ВВП одержує населення розвинених країн і країн колишнього соцтабору.     . Висновки такі: українці одержують близько третини того, що виробили. А в розвинених країнах люди одержують більше половини створених ними благ. Нам потрібна не штучна концепція соціального капіталу, а боротьба за елементарну справедливість.

30.12.2010

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини