ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Соціальний капітал є запорукою розвитку чи занепаду суспільства. Яка ж якість цієї категорії в Україні?

Слова «соціальний» і «капітал» окре­мо добре зрозумілі кожному. Але поєднати їх та зрозуміти сенс вис­ловлювання видасться справою не­простою. Тлумаченням та виснов­ками більше за інших опікуються онтологи й соціологи різних країн, при­чому вже доволі давно -років, ма­буть, із тридцять. Українські фахів­ці дещо менше -років двадцять. У 1999-му до цієї теми долучився і Сві­товий банк. Чому? Бо суспільства зазнають відчутних метаморфоз, а з другої половини минулого століт­тя різко змінюють шкалу соціаль­них та індивідуальних цінностей. Не в кращий бік. Тож і слід зрозуміти, що, власне, с запорукою їхнього роз­квіту чи занепаду. Виявляється: саме соціальний капітал.

НЕ МОЖНА ВЕСЬ ЧАС ЖИТИ НАМ УПІТЬМІ...

Тим часом наш колега експерт Юрій Буздуган вважає це поняття штуч­ним, концептуально непра­вильним, позбавленим кон­кретного змісту. Однак воно існує об'єктивно, а американський спеціаліст із державного управління та соціолог Р. Патнем на­віть вивів математичний спосіб його обрахування. «Біда» лише в тім, що воно може вільно конвертувати­ся з іншими, зрозумілішими визначеннями: фінансо­вий, економічний, трудо­вий, культурний, інтелек­туальний, капітал репута­цій тощо...

Проте кожен із нас десь у глибині душі відчуває як семантичний, так і етич­ний сенс словосполучення. Для соціологів це переду­сім означає якість соціаль­них зв'язків у таких катего­ріях, як взаємодовіра, вза­ємоповага, згуртованість, здатність до єднання та спільних дій.

Неважко зрозуміти, чому десятки українських науковців нині зосередже­ні саме на цій темі. Для об-

рахунку національного об­сягу соціального капіталу застосовуються два показ­ники: індекс взаємодовіри та членство у громадських організаціях. І найцікаві­ше: розрізняють позитив­ний та негативний соціаль­ний капітал. Так, гранич­ний український позитив - це Помаранчевий май­дан, що характеризувався співробітництвом, колек­тивізмом, соборністю. А наш убивчий негатив - те, що називають непотизмом, тобто кумівство, сімей­ність. А також корупція, участь у кримінальних співтовариствах тощо. Вза­галі, коли суспільство три­мається виключно на «зв'язках», то це і є нега­тивний соціальний капі­тал. У такому суспільстві ваші особисті якості і ваш професіоналізм нікого не обходять і жодної ролі не відіграють. І якщо ми не в змозі позбутися цього, а ще й примножуємо, отже швидкими кроками рухає­мося в нікуди.

НАША СИЛА У ЄДНАННІ НА ШЛЯХАХ БОРОТЬБИ

У медиків є такий ви­слів: необхідність за жит­тєвими показниками. Так ось саме за життєвими по­казниками нам необхідна потужна противага. І хоч би там що, а з погляду на­копичення позитивного со­ціального капіталу кращо­го прикладу, ніж наявність професійних спілок, ма­буть, не знайдеш. Останнє двадцятиліття стало для Федерації профспілок України неабияким випро­буванням на міцність та непохитність. Зовсім не па­радоксально, що саме про-тестні акції об'єднали лю­дей, адже - без будь-яких умовностей - лише зібрав­шись разом, люди здатні вибороти свої права. Отже, збільшення масовості - це, за соціологією, збільшення своєї впливовості та сили.

Нині відбулося чимало з'їздів галузевих профспі­лок, і чи не на кожному знову йшлося про те, що минулий період був справ­жнім іспитом для проф­спілки, проте вона вистоя­ла і ще більше згуртувала­ся. Сьогодні для кожного свідомого профспілковця максима «Коли ми єдині -ми непереможні!» вже ста­ла аксіомою. Зважаючи на соціально-економічну та політичну ситуацію в Україні, потреба у масовос­ті зникне ще дуже нескоро. Адже коли в США кількість профспілок зменшу­ється, ми радше говоримо про це як про чинник нега­тивний і далі не йдемо, не запитуємо: а чому? А тому, що коли американські профспілки чогось досяга­ють завдяки масовим ви­ступам, це згодом фіксу­ється у законах. А в нас -ні. Це також тому, що коли знову виникає потреба щось вагоме відстояти, ор­ганізації там створюються негайно. І, кажуть, кожен такий прецедент ще й стає сценарієм фільму. Уявляє­те, яке горде почуття власної значущості зростає у душах американських гро­мадян, котрі стали героя­ми дня?

А чим ми гірші?

ОСЬ ТАКА АНАЛОГІЯ

Коли починаєш вивчати якесь питання, часто сти­каєшся із вельми цікавими даними. Вже згаданий аме-риканський соціолог Р. Патнем почав вивчати громадянські традиції... Італії. Річ у тім, що він по­мітив: наслідки адміні­стративної реформи на пів­ночі й на півдні цієї країни дуже різняться. На півночі реформа була вдалою, ефективною, а ось на пів­дні (за нашими уявлення­ми - мафіозному півдні) з'явилися проблеми. І при­чину такого явища соціо­лог пояснив саме якістю со­ціального капіталу. Вияви­лося, що на півночі Італії люди відзначаються ви­щою політичною та загаль­ною культурою, вони зви­кли створювати громадські об'єднання, контролювати уряд. На півдні ж зовсім інша соціокультурна ситу­ація: люди там більше по­кладаються на кланові не­формальні зв'язки й менше довіряють одне одному.

Деякі вітчизняні соціо­логи вважають, що можна накласти матрицю відмін­ностей соціального капіта­лу й на українську дій­сність. Бо саме соціологіч­ні дослідження, зокрема, свідчать, що захід України нагадує північ Італії, а наші схід і південь - відпо­відно її південь, де якість соціального капіталу нижча.

• МИ УЖЕ НЕ СЛІПІ Й НЕ НІМІ.

23.12.2010

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини