ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Made in Ukraine: красива мрія чи реальна перспектива?

Єгипетська карто­пля, китайські іграшки, німецькі автомобілі… Ми вже звикли до того, що вітчизняних то­варів на полицях магазинів майже не знайти. Нині укра­їнський уряд розпо­чинає політику де­імпортизації краї­ни. Але мало хто ві­рить, що «наїзди» на імпортерів зму­сять українців купу­вати вітчизняне.

УДАРИМО ВІТЧИЗНЯНИМИ ПІДГУЗКАМИ ПО  ІМПОРТНИХ ПАМПЕРСАХ

Після скандалу, що роз­горівся із памперсами та презервативами, у Кабіне­ті Міністрів зробили крок назад. Прем’єр-міністр Ми­кола Азаров днями заявив, що розпорядження Мініс­терства охорони здоров’я про введення ПДВ на деякі товари медичного призна­чення, зокрема дитячі під­гузки, скасовано. І тепер продавці цих товарів ма­ють повернути старі ціни.

При цьому глава уряду наголосив, що цим пробле­му не розв’яжеш. Адже пи­тання непрозорого і, відпо­відно, несправедливого ці­ноутворення на імпортні ліки й товари широкого вжитку залишається. Як, власне, і на інші товари. І один із напрямів боротьби з нею уряд вважає всебічну підтримку вітчизняного виробника.

Ініціативи пана Азарова сягають так далеко, що він уже мріє про нові україн­ські заводи з виробництва підгузків та презервативів. Тим більше, що, як зазна­чив прем’єр, імпортери під­гузків завищують ціни на них у 5–6 разів.

«Побудуємо нові під­приємства й будемо повніс­тю себе забезпечувати. Ні­чого складного у виробни­цтві памперсів немає. Якщо ми ракети навчилися будувати… Те ж саме сто­сується і презервативів…» – заявив Прем’єр-міністр.

Він нагадав, що в Украї­ні діють два заводи з вироб­ництва гумових контра­цептивів, але нині вони простоюють. Отже, потріб­но їх відродити і займати­ся виробництвом своєї – якісної і набагато дешев­шої продукції.

Схоже, пересічні укра­їнці не дуже вірять у добрі наміри урядовців. Молоді мами навіть ініціювали ак­цію «Закидай Кабмін вико­ристаними презерватива­ми й памперсами». Можна собі уявити, які посилки надходитимуть до будівлі на Грушевського.

ЯК ЗАХИСТИТИ ЗРОБЛЕНЕ В УКРАЇНІ?

Проблема у тому, що не­вдоволення Азарова імпор­терами та його наміри по­карати їх за самовільно встановлені високі ціни не розв’язують проблеми. Адже перед тим, як виганя­ти з країни імпортерів, по­трібно створити умови й підтримати вітчизняного виробника, який би зміг до­стойно представити весь перелік товарів, що тради­ційно імпортується в Укра­їну.

До речі, заяви уряду про надмір імпортної продук­ції викликають подив. На­справді вся попередня по­літика зводилася до того, аби наростити обсяги ім­порту. Звісно, за рахунок вітчизняних виробників.

Голова комітету еконо­містів України Андрій Но­вак вважає, що проблема в тому, що довгі роки вітчиз­няними виробниками про­сто ніхто не займався.

«Те, що в Україні вже не перший рік відбувається зростання імпорту порів­няно з експортом – це ре­зультат багаторічної полі­тики, коли українські уря­ди практично не займали­ся національними вироб­никами. Будь-які проблеми на будь-якому рівні вирі­шувалися єдиним методом – закуповуванням імпорт­ної продукції. Раніше ми купували у Польщі, Туреч­чині, Росії, тепер – у Ки­таї», – зазначив експерт.

Тривогу б’ють і україн­ські аграрії. Адже тенден­ція прискореного зростан­ня імпорту товарів насам­перед шкодить українській аграрній продукції.

Так, за даними асоціації «Український клуб аграр­ного бізнесу», імпорт ово­чів в Україну щороку по­двоюється. Картоплю заво­зять з Єгипту й Нідерлан­дів, капусту – з Польщі та Македонії, помідори – з Ту­реччини, моркву й буряк – з Польщі і Голландії.

З іншого боку, україн­ські виробники просто не в змозі конкурувати зі свої­ми закордонними колега­ми. Адже у них немає до­статньо розвиненої інфра­структури для вирощуван­ня та зберігання овочів і фруктів. У результаті укра­їнські виробники не мо­жуть наситити ринок, дер­жава не допомагає, а ім­портні виробники мають можливість встановлюва­ти будь-які ціни на свою продукцію. І це зростання позначається на кишені кожного українця.

Щоправда, наразі у міс­ті Каховці Херсонської об­ласті йде будівництво ло­гістичного центру, в якому буде сховище для зберіган­ня свіжих овочів і фруктів. Президент Віктор Януко­вич, який відвідав центр, оптимістично заявив, що дуже скоро на українсько­му ринку буде так багато власної продукції, що ми зможемо її експортувати.

КУПУЙ УКРАЇНСЬКЕ, АЛЕ ДОРОЖЧЕ?

У нас політика еконо­мічного націоналізму, тоб­то надання переваги вітчизняному виробникові пе­ред імпортним – це царина впливу правих партій. При­міром, свого часу це стало основою передвиборчої програми Української на­родної партії. Її лідер Юрій Костенко вважає, що еко­номічний націоналізм – це єдино можливий шлях ви­ходу із кризи. Саме в такий спосіб діяли США й розви­нені європейські країни. УНП навіть внесла до Вер­ховної Ради законопроект, який би сприяв збільшен­ню товарів вітчизняного виробництва. Але він при­падає пилом у парламент­ському секретаріаті.

Як свідчать фахівці, ни­щівна політика держави щодо вітчизняного вироб­ника позначається на ВВП країни. В Україні він стано­вить менше 3 тис. дол. на ­одну особу, тоді як у Поль­щі – понад 9 тис., в Естонії – 13 тис., у Швеції – 43 тис. дол. США. Річ у тім, що державна політика в Укра­їні спрямована не на моти­вацію до праці та розвиток власного бізнесу, а навпа­ки, у нас стимулюється споживання закордонних товарів.

Але є ще одна проблема. Українські товари є, і їх можна купити. Але україн­ці не робитимуть цього з двох причин. По-перше, є певна недовіра: звичайно ж, польське чи китайське завжди краще, ніж вітчиз­няне. По-друге, ціни. Адже, на жаль, «українське» не означає «дешеве».

Справа у тім, що інфля­ція в Україні традиційно набагато перевищує інфля­цію в США та країнах Євро­пи. При цьому вітчизняний Нацбанк постійно дотриму­ється політики стабільного курсу гривні до долара. Че­рез це цінова конкуренто­спроможність зарубіжних товарів покращується по­рівняно з вітчизняними. Незважаючи на заклики фахівців про необхідність девальвації гривні, відпус­кати національну валюту уряд, схоже, боїться.

На думку аналітиків, урядовці, говорячи про ско­рочення імпорту й збіль­шення частки вітчизняно­го виробника, кривлять ду­шею. Адже для цього по­трібно розробити серйозну державну програму під­тримки національного ви­робника, у рамках якої пе­редбачити конкретні кро­ки для збільшення частки вітчизняних товарів на ринку. Приміром, ті суми, які витрачаються на заку­півлю імпортних товарів, можна було б використати на планові заходи, спрямо­вані на підтримку вітчиз­няного виробника. Зокре­ма, на певні субсидії, вза­мін на які українські під­приємці потім гарантува­ли б обмежування цін на свою продукцію. Так, при­наймні, робиться у цивілі­зованих країнах.

Окрім того, потрібна по­тужна інформаційна кам­панія, яка б довела україн­цям, що купувати своє – краще й вигідніше. Тільки це, а не оптимістичні гас­ла, змусять підвищити об­сяги продажу товарів наці­онального виробництва, позбавлять Україну залеж­ності від імпорту і повер­нуть населенню довіру до власних виробників.

ЗА ДАНИМИ ДЕРЖКОМСТАТУ

Негативне сальдо зовнішньої торгівлі України това­рами в січні–лютому 2011 року становило $2080,5 млн, що втричі більше, ніж за аналогічний період ми­нулого року – $595,1 млн. експорт товарів з за цей період зріс порівняно з аналогічним періодом минулого року на 46,8% – до $9,367 млрд, імпорт – на 64,1%, або $11,447 млрд. коефіцієнт покриття екс­портом імпорту становив 0,82, тоді як минулого року ця цифра сягала 0,91.

21.08.2011

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини