ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Картка киянина «вистрілить» із 1 жовтня

Київ вив­чає досвід багатьох країн, де запроваджено елек­тронну соціальну картку, й обирає власний шлях за­провадження про­екту «Картка кия­нина» з урахуван­ням як позитивно­го, так і негатив­ного досвіду. Ми знаємо, що анало­гічні картки пра­цюють у Казахс­тані, Російській Федерації (як у де­яких регіонах, так і в Москві). Реаліза­ція цього проекту дасть можливість підвищити якість та ефективність надання соціаль­них послуг, оп­тимізувати вит­рати й централі­зувати контроль над цільовим вико­ристанням бюд­жетних коштів.

Що це і з чим його їдять?

У КМДА стверджують: соціальна картка не лише дасть змогу встановити реальну кількість пільго­виків, а й поліпшити на­дання соціальних послуг. За словами столичних чиновників, із 80 000 киян, які мають право на без­платний проїзд, реально ним користуються лише 20 тисяч. При цьому тран­спортні підприємства свої «пільгові» кошти все одно одержують. Отже, встанов­лення справжньої кількос­ті тих, хто користується своїм правом їздити без­платно в муніципальному транспорті, дасть можли­вість удвічі скоротити бю­джетні витрати.

Поки що така картка діятиме лише як проїзний квиток у метро. Як зазна­чив заступник голови КМДА Руслан Крамарен­ко, її буде введено для об­ліку пільгових категорій киян, які мають право на безплатний проїзд у ме­трополітені.

«Проїзний квиток ко­штує 80–100 грн, а ми буде­мо класти на цю картку 120 грн і відстежуватимемо, скільки грошей витрача­ється на проїзд. Якщо піль­говик не захоче використо­вувати ці гроші на проїзд, він незабаром зможе їх витратити на придбання ліків чи продуктів у соці­альних магазинах», – за­явив пан Крамаренко.

Хто має право на отри­мання такої картки? Відо­мо, що пенсіонери (а їх у столиці 800 000) і так мають право на безкоштовний проїзд у транспорті. Це їм гарантує держбюджет. А от соціальну картку отри­муватимуть лише ті кате­горії громадян, які мають право на спеціальні, до­даткові пільги з місцевого бюджету. Це пенсіонери, на яких не поширюється загальнодержавна пільга на проїзд у комунально­му транспорті, інваліди, особи, які не мають пра­ва на пенсію, багатодітні сім’ї, які виховують троє і більше неповнолітніх ді­тей, непрацюючі особи, які доглядають за дітьми-інвалідами, малозабез­печені, що проживають разом із інвалідом I чи II групи внаслідок психічно­го розладу, який за висно­вком лікарської комісії ме­дичного закладу потребує стороннього догляду.

Експеримент із запрова­дження проекту «Соціаль­на картка киянина» діяти­ме з 1 жовтня до кінця 2011 року. Вже з 1 січня наступ­ного року передбачається її впровадження для всіх киян. Окрім того, у планах міських чиновників – допо­внити картку 16 окремими додатками, серед яких, зо­крема, комунальний (піль­ги на оплату комунальних послуг), медичний (упро­вадження знижок на при­дбання ліків в аптеках), транспортний (проїзд у ме­трополітені, автобусі, тро­лейбусі, трамваї) та ін.

Як одержати і користуватися?

Що потрібно для того, аби стати власником «диво-карти?». Слід подати заяву до районного управління соціального захисту й зі­брати відповідні докумен­ти. Їх вичерпний перелік, як обіцяє пан Крамаренко, буде вивішено на сайті КМДА.

Далі соціальний відділ має підтвердити право на отримання соціальної до­помоги. Після того подані документи перевіряються: їх передають до Єдиного соціального реєстру міста, а киянин дістає індивіду­альний ідентифікаційний номер.

Згодом людині мають запропонувати список бан­ків, і вона вибирає, в якому хоче обслуговуватися. Цей банк і буде виготовляти со­ціальну картку. При цьому до виготовлення й захисту персональних даних та­ких карток висуваються суворі вимоги. Картка має бути виготовлена на спе­ціальному виробництві, яке забезпечує необхідний рівень безпеки технологіч­ного процесу захисту роз­міщеної на ній інформації. Після подання документів киянин-пільговик зможе отримати свою картку впродовж тижня.

Як стверджують роз­робники картки, її можна буде використовувати як у метро, так і, приміром, у аптеці чи магазині. Клієнт просто вставляє картку до термінала, вводить свій пін-код, а продавець тим часом бачить на екрані монітора фото власника. Спеціаль­ний торговий модуль ви­раховує розмір знижки, що відображається на екрані.

Далі – справа техніки. Якщо покупець надає пе­ревагу безготівковому роз­рахунку, то інформація про фінансову трансакцію надходить до банку і той списує відповідні кошти з рахунка. Якщо ж людина платить готівкою, власник картки сам сплачує вар­тість товару чи послуги. А соціальна частина, яку КМДА має відшкодувати підприємству, направля­ється в модуль Київської адміністрації.

Але киянин, що корис­тується пільгами, мусить знати, що якщо він витра­тив суму на своїй картці на аптеку чи соціальний ма­газин, то вже транспортом скористатися не зможе. І на­впаки. Руслан Крамаренко нагадав досвід російської Ярославської області, коли люди, одержавши пільги на послуги ЖКГ грошима, благополучно витратили їх на харчування, а комірне так і не заплатили.

Експеримент може не вдатися

Як і будь-яке починан­ня, введення соціальної картки киянина викликає чимало запитань. Йдеть­ся, насамперед, про тран­спортних пільговиків. Але ж магнітні турнікети, які відстежують пільгових пасажирів, існують лише в метро й на лінії швидкіс­ного трамвая. Як бути з ав­тобусами, тролейбусами, звичайними трамваями та маршрутками? Адже зрозуміло, що обіцянка київської влади обладна­ти всі зупинки міського транспорту турнікетами, а маршрутки – спеціаль­ними чіпами швидко в життя не втіляться.

Викликає подив (якщо не недовіру) і надмірний оптимізм київських чи­новників. За словами Рус­лана Крамаренка, соціаль­на картка киянина нічого не коштуватиме бюджету столиці. Мовляв, буде про­ведено інвестиційний кон­курс, у результаті якого всі витрати на себе візьмуть примарні інвестори.

Крім того, деякі фахів­ці побоюються, що картка киянина поділить сто­личних жителів на два сорти – вищий і нижчий. Мовляв, корінні жителі столиці отримуватимуть пільги, а вихідці з інших регіонів, які працюють у Києві й платять податки, не матимуть на це права. Приміром, у Москві, де картка москвича діє іще з 2001 року, вона вважається такою собі ознакою прина­лежності до столиці. Адже надається виключно тим, хто має постійну реєстра­цію у Москві.

З московського досвіду відомо також, що для ре­алізації деяких пільг до­водиться разом із карткою возити із собою купу доку­ментів – пенсійне посвід­чення, довідку про те, що пільгу не монетизували, тощо.

Нарешті, ще один аргу­мент, який викликає зане­покоєння: на соціальній картці киянина буде заба­гато особистої інформації (крім ПІБ та інших реквізи­тів, вона міститиме також групу крові, схильність до алергії чи інші хворо­би). Отже, залишається ймовірність зчитування цих даних із корисливою метою.

Але міські чиновники сповнені оптимізму: бю­джетові картки нічого не коштуватимуть, дадуть змогу скоротити кількість пільговиків і визначити, хто реально користується пільгами та якими. Що ж, до початку експерименту залишилося не так багато часу. Поживемо – побачимо.

КАРТКА ЧИ МОНЕТИЗАЦІЯ?

21.08.2011

Раїса ЧИРВА,«ПВ»

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини