НІХТО НЕ ЗДАТНИЙ СКОРИТИ ВІЛЬНИХ
Ранок 24 лютого
2022 року став найбільшою трагедією мільйонів українців. Мало хто припускав, що
маразматичний шантаж бункерного повелителя перейде в таке жорстоке, ні чим не спровоковане
вторгнення на нашу землю.
Уже наступного світанку уламками
ворожої ракети був зруйнований столичний житловий будинок на вулиці Олександра
Кошиця – за кількасот метрів від нашого під’їзду. Ми ж із сусідками шукали прихисток
у непідготовлених підвалах раніше надійної багатоповерхівки, «вираховували», як
швидше добігти до найближчої станції метро «Позняки»…
Тоді ж стояли величезні черги
до військоматів, а ми, старше покоління, розуміли, що наш фронт – інформаційний.
І він мав робити своє та бути
ефективним.
Велике
серце найменшої балканської країни
Усе це згадалося за тисячі кілометрів від рідного дому – серед
вулиць і будівель Приштини. Саме тут, у столиці Республіки Косово, успішно втілено
програму професійного захисту медійників. Групі колег з різних регіонів нашої
держави створено умови, щоб журналісти могли залишатись у професії, працювати на
інформаційному фронті.
Програму «Journalists-in- Residence Kosovo» називають однією з
найкращих у Європі у сфері професійної підтримки журналістів. Чітку позицію офіційних
органів доповнює атмосфера щирості й доброзичливості в суспільстві, адже тут ми
часто чуємо: «Слава Україні!» Хто-хто, а косовари знають ціну війни й наслідки
геноциду. Сусідня Сербія наприкінці 1990-х розв’язала війну, яку погасили, залучивши
миротворців, але й нині Белград не полишає політичних ігрищ навколо Косова, час
від часу виникає напруга у відносинах двох країн...
У Приштині 24 лютого 2023 року біля будинку уряду нарівні з двома
національними прапорами на флагштоках майоріли два прапори України. Того дня представники
вищих органів влади республіки вручили листи подяки учасникам програми, які тимчасово
працюють у Косові. Листи за трьома підписами (перших осіб держави, уряду та парламенту)
особисто вручили українським медійникам президентка Вйоса Османі, прем’єр-міністр
Альбін Курті та спікер Асамблеї Косова Глаук Конюфца. Вони виголосили промови,
лейтмотив яких – солідарність з українським народом, непохитним у своїй рішучості
захищати суверенітет і територіальну цілісність держави. Косовари поділяють біль
нашого народу за втрачені людські життя...
У переддень трагічних роковин початку війни українські журналісти
на відкритті засідання Асамблеї Косова спільно з депутатами вшанували хвилиною
мовчання пам’ять полеглих українців. А надвечір було спілкування з французькими
дипломатами в резиденції Надзвичайного і Повноважного посла цієї країни Олів’є
Геро (Olivier Guerot).
А в муніципалітеті Приштини 24 лютого з українськими журналістами
зустрівся мер Перпарім Рама.
Видовищними були хвилини, коли біля входу до адмінбудівлі мерії
діти випустили на волю білих голубів як побажання миру Україні. Разом з юними косоварами
в цій символічній акції брала участь і шестирічна киянка Роксолана. Дівчинка перебуває
в нашій команді разом з мамою Оленою Солодовніковою – тележурналісткою, авторкою
й режисеркою документальних фільмів.
А завершилась наша насичена програма 24 лютого ще однією акцією
– вечірньою ходою від пам’ятника національному героєві албанців Скандербегу бульваром
Матері Терези до майдану Захіра Паязіті, де запалили свічки і хвилиною мовчання
вшанували українців, які пішли із життя за цей страшний рік.
До ходи долучилися й українці, і місцеві жителі, й громадяни інших
держав. Коли люди різних віросповідань, національностей мають схожі моральні принципи
й непохитну віру в справедливість, тоді прагнення жити в цивілізованому світі
робить однодумцями всіх, кому дорогі людські цінності.
Разом з українськими журналістами запалював свічки й косовар
у вишиванці. «Це сорочка зі Львова», – на запитання когось із присутніх з гордістю
уточнив Роберт Фейзулаху. Він п’ять років працював у Києві – в Консультативній
місії Євросоюзу. У серпні 2021 року повернувся з родиною до Приштини. А коли почув
про початок війни, почав використовувати свої міжнародні зв’язки, щоб залучати
друзів України до волонтерства.
«Моє серце
тут, з вами», – цю фразу ми почули від професора Приштинського університету Афріма
Готі, який на майдані приєднався до нас. Дізнавшись із повідомлень ЗМІ про акцію
українських журналістів, він спеціально сюди приїхав за майже сотню кілометрів.
А зустрівши нас, долучився до ходи, запросив при нагоді приїхати до нього в гості.
І це вже не дивина для нас, бо не раз за ці дев’ять місяців ми чули фразу – «Мій
дім – ваш дім».
Косово
– найменша країна на Балканах. Але серця її громадян чутливі до того, що відбувається
за тисячу кілометрів – у нескореній Україні. Колись і вони зазнали війни з войовничим
сусідом, а нині – вірять у Перемогу України. Цивілізований світ не може існувати
по-іншому.
«Правда за вами, вільна Україно!»
«В Оулу
офіційно зареєстроване Товариство українців Північної Остроботнії. Голова товариства
Анастасія Каховська готує масштабний захід до роковин війни. На 26 лютого, в неділю,
щоб зібрати більше людей. Виступатиме фінський співак, який написав пісню про
Україну», – таке повідомлення ми отримали із Фінляндії, де перебували на початку
2022 року.
У другій
половині березня торік одне з найбільших міст на півночі Фінляндії прийняло сотні
українських родин. Переважно – мами з дітками, багатодітні сім’ї. Напруга в місцевому
центрі біженців була ще та... Навіть завжди врівноваженим і витриманим фінам
нелегко було швидко розв’язувати проблеми людей, які з мінімумом речей виїздили
евакуаційним транспортом з України. А ще ж мовний бар’єр…
Ось тоді
небайдужі люди й об’єдналися в команду. Приклад подали місцеві українці: Анастасія
Каховська та її чоловік Тарас Палійчук запропонували прибулим небайдужим землякам
організуватися, щоб надалі спільно координувати питання з місцевою владою. Взяли
на себе відповідальність на чітку роботу центру допомоги, справедливий розподіл
гуманітарки, організацію культурних заходів для діток. А щонеділі традиційними зробили
проведення мітингів на підтримку України. Робили це спільно з місцевими активістами,
запросивши до участі всіх охочих.
Серйозне
ставлення до організації всього, до чого брались українські активісти, позитивно
позначилось і на відносинах з органами влади, і на іміджі українців серед місцевих
жителів. Традиційними стали спільні вечори української чи фінської кухні, культурні
заходи.
Але повернімось
до повідомлення про мітинг українців цьогорічного 26 лютого в Оулу. Меморіальний
захід розпочався о 14:00 на сцені центральної площі Ротуаарі з Державного Гімну
України та хвилини мовчання. Промовляли секретар адміністрації міста Оулу Юха Хяннінен.
В Оулу кілька
днів проходили жалобні заходи. Про них сповіщали дзвони Кафедрального собору опівдні.
Три доби синьо- жовтим були підсвічені будівлі в середмісті. Згодом відбулась акція
«Запали свічку пам’яті» на центральній площі міста. Сотні людей демонстрували підтримку
Україні».
Звернення до керівництва ООН
А тепер
– до Італії. Численні світлини, свічки, біль від втрати близьких і друзів, сльози
в очах багатьох присутніх – українська громада хвилиною мовчання вшанувала пам’ять
полеглих. Незалежно, де перебувають нині українці, біль один на всіх... Пісні й
музика супроводжували мітинг в італійському місті Віченца, наповнюючи площу чудовими
українськими мелодіями і голосами.
Наші краяни
26 лютого організували мітинг, на якому в підтримку українського народу промовляли
високопосадовці таких міст, як Віченца та Гризіньяно- ді-Цокко, що в регіоні Венето,
жителі Арциньяно та Скіо.
На мітингу
було зібрано чимало підписів під листом до Організації Об’єднаних Націй. У зверненні
громадськості йдеться, зокрема, про потребу реформувати ООН. «Вважаємо що домінування
Ради Безпеки й п’яти країн-фундаторів, з яких однієї (СРСР) уже не існує, архаїчне
й дискримінаційне до рівних прав інших країн – членів ООН, – зазначено в листі.
– Рада Безпеки повинна стати органом оперативного реагування, а не домінування,
верховне право має бути визнано за Генеральною Асамблеєю ООН і рішеннями, ухваленими
більшістю голосів (2/3, як записано в Статуті ООН)».
Громадськість вимагає також
скасувати «право вето», яке паралізує діяльність Ради Безпеки. Серед інших вимог
– виключити російську федерацію з Ради Безпеки й розглянути питання про виключення
з ООН за систематичні порушення людських прав і свобод, військову агресію, тероризм,
підривну діяльність, дестабілізацію миру, систематичне порушення міжнародних угод
і зобов’язань, ядерний шантаж тощо.
ЛЮДМИЛА МЕХ,
КИЇВ–ПРИШТИНА
Фото
Сергія Шевченка і авторки
09.03.2023
|