ЛІНІЯ ПРОФСПІЛКОВОГО ЖИТТЯ

Головні напрями поточної роботи профспілок та по­дальша їх діяльність у воєнних умовах обгово­рювались у Дніпропетровському Бу­динку профспілок під час зустрічі голови облпрофоб’єднання Віталія Дубіля та голови ЦК Профспілки працівників державних установ України Юрія Піжука з ак­тивом обласної організації цієї галузевої профспілки.

Відкриваючи зустріч, Віталій Дубіль розповів про те, що свої головні зусилля профспілки об­ласті разом із соціальними парт­нерами нині спрямовують на відновлення виробництва та за­йнятості, надання допомоги на­шим воїнам та тимчасово пере­міщеним особам, яких, на жаль, з кожним днем стає все більше. До волонтерської діяльності на Дніпропетровщині наразі залу­чені всі без виключення профор­ганізації, чимало з яких встано­вили прямі зв’язки з військови­ми частинами і силами теробо­рони, надаючи їм усіляку допо­могу. Не забувають у первинках й про підтримку сімей своїх мо­білізованих працівників.

Було відзначено й активну роботу обкому профспілки пра­цівників держустанов (голова Зінаїда Бедринець), який спря­мовує і координує роботу профорганізацій з надання допомоги нашим воїнам та тимчасовим переселенцям. Апарат обкому перерахував на підтримку ЗСУ свій одноденний заробіток, профорганізація Марганецької міськради – одномісячний збір профвнесків, а Нікопольська міська профорганізація напра­вила на пальне для армії 34 тис. грн із коштів первинок, а також 13,6 тис. грн власних коштів працівників апарату міськко­му. Завдяки активній громадян­ській позиції головного бухгал­тера обкому Анни Савіної, яка веде активну волонтерську ро­боту за місцем проживання, мешканцями будинку зібрано 78 тис. грн для поранених вої­нів, які лікуються в ОКЛ ім. Мечникова.

Значну роботу з мобілізації членів профспілки на допомогу армії та біженцям, як зазначив Юрій Піжук, проводить і ЦК профспілки, який спільно з ін­шими профспілками, громад­ськістю України та зарубіжни­ми профцентрами започаткува­ли й реалізують програму «Лі­нія профспілкового життя». Зо­крема, під час відвідання Юрі­єм Піжуком м. Дніпро сюди було доставлено велику партію гуманітарної допомоги з Німеч­чини для евакуйованих у наш обласний центр жителів охо­пленого війною міста Бахмут (у тому числі дітей). Керівник га­лузевої профспілки подякував профспілкам Дніпропетровщи­ни, обласній галузевій профор­ганізації за активну роботу з ор­ганізації і всебічної допомоги армії та переселенцям (серед них є й чимало працівників держустанов), плідну співпра­цю з об’єднаними територіаль­ними громадами.

Під час зустрічі підкреслюва­лась також важливість посилен­ня в умовах воєнного стану контролю профспілок за дотри­манням трудового законодав­ства та його реформуванням, яке, на жаль, триває без врахування профспілкових вимог і з явним намаганням обмежити правовий захист працюючих.

ПРЕС-ЦЕНТР ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ОБЛПРОФОБ’ЄДНАННЯ

СПІЛЧАНИ ЗДАЮТЬ КРОВ ДЛЯ ПОРАНЕНИХ БІЙЦІВ ЗСУ І ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ВІЙНИ

Працівники Запорізького заводу феросплавів, члени Профспілки металургів і гірників України, допомага­ють лікарям, здаючи кров для поранених бійців ЗСУ і постраждалих від російської воєнної агресії. Протягом березня – квітня до цієї життєво важливої ініціативи долучилися 53 феросплавники.

Сьогодні людям не важливі привілеї та пільги для донорів. Вони не просять належних їм за законодав­ством відгулів: зробивши добру справу, одразу поверта­ються до роботи, адже розуміють, що запекла боротьба триває на всіх фронтах, у тому числі на трудовому. Також заводчани мають принципову позицію з приводу під­тримки Збройних Сил України. Протягом 2 місяців вони перерахували на потреби армії 1,6 млн грн.

Профком та адміністрація підприємства надають підтримку членам трудового колективу. Насамперед, ідеться про найменш захищені категорії: одинокі матері, багатодітні родини. За сприяння волонтерських осеред­ків для них організоване забезпечення дитячим харчу­ванням та засобами гігієни. Крім того, з першого дня ві­йни соціальні партнери закуповують все необхідне для феросплавників, які захищають Батьківщину у лавах ЗСУ. Загальна сума витрат на обмундирування призва­них робітників склала понад 700 тис. грн. А в квітні профком ПМГУ Запорізького заводу феросплавів звер­нувся до Федерації профспілок України з проханням сприяти вирішенню питань якісного забезпечення вій­ськових та надання гуманітарної допомоги цивільним.

ПРЕС-СЛУЖБА ПМГУ

Юрій Піжук

голова Профспілки працівників державних установ України

ЗАХИСНИКАМ ТА ЖИТЕЛЯМ МАРІУПОЛЯ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Що я не скрізь і бував,

Але моє серце сьогодні, де стійкість,

Де ворог, як звір, лютував.

Це я, Маріуполь, на площі Свободи

У небо роздерте дивлюсь,

За тебе, нескорений мій народе,

Навколішках Богу молюсь.

У місті, де сходить українське сонце –

Незламність до самих небес,

На сході країни святим охоронцем

Дух Діви Марії воскрес!

І не дає прорватися кату,

Що знищує все живе.

За вбитих дітей, за спалені хати

Вставати, боротись зове.

Я дивлюсь на все твоїми очима,

Мій Маріуполь святий.

Осколком поранений там, хлопчина,

Побігли його спасти.

А там під завалом кричать якісь люди,

Над ними усе горить.

І знову бомби валять споруди,

Місто вогнем зорить.

Облога. Люди живуть у підвалах,

Цілодобовий жах,

Несуть там дітей на покривалах,

В очах закарбований страх.

Загиблих ховають у братських могилах,

Ось там, у Міському саду.

Спаси моє місто, спаси Божа сила,

І покарай цю орду!

І на межі можливого майже

Місто-герой стоїть,

Воістину Місто-герой, кожен скаже

Впродовж тисячоліть.

18.03.2022

Київ, Україна

ФОТО: AZOV.ORG.UA

МІСТУ БУЧА ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Дзвін гуде, гаї шумлять,

І громи сказились,

Сиплять тисячі проклять,

Очі засльозились.

Невимовний крик і плач

Чути звідусюди,

Милий Господи, пробач!

Плачуть, виють люди!

У очах застиглий жах,

В серці біль пекучий,

Вкритий трупами весь шлях

У містечку Буча.

Сотні трупів, Боже правий,

Маріє Пречиста,

Це справжнісінька розправа

На вулицях міста.

Катування кожен день,

Вбивство як забава,

Катували за слова:

«Україні Слава!»

Катували просто так,

За те, що людина,

Вбили батька на очах

Маленького сина.

Замордовані жінки,

Зґвалтовані діти,

Молоді ще юнаки

Встигли посивіти.

Літні люди он лежать,

Кинуті у глину.

Зав’язали ззаду руки

І стріляли в спину.

У дворах жилих осель,

Як на тому світі,

Двері зірвані з петель,

В хаті теж убиті.

Де взяли таких паскуд?

10.06.2022

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці