«МИ ВОЮЄМО ЗА ОСВІЧЕНУ НАЦІЮ». ПРОФЕСОР ФЕДІР ШАНДОР ПРОВОДИТЬ ПАРИ ПРЯМО З ОКОПУ
Нині ця
світлина Федора Шандора з допису його товариша по зброї Віктора Щадея облетіла
весь Фейсбук: «У перерві між бойовими чергуваннями професор Ужгородського
національного університету Федір Шандор читає лекцію з туризмознавства своїм
студентам».
Як і в мирному житті, Федір
Шандор постійно в русі, на зв’язку з активними закарпатцями, які допомагають
нашим військовим. Ну а лекції студентам – це святе, їх пропускати не можна. У
перший же день війни Федір Федорович прийшов у військкомат і несе службу в батальйоні
тероборони. Нині він на сході України…
Тож як професору, який перебуває
з іншими закарпатськими бійцями на Ізюмському напрямку бойових дій, ще й удається
проводити пари на двох факультетах, розпитав у нього Медіацентр УжНУ.
«Уже 70 днів я в армії.
Пішов до військкомату одразу після пар 24 лютого. Але занять зі студентами не
кидав, – розповідає Федір Шандор. – Щопонеділка й щовівторка у мене пари о
8-й ранку, і жодної я не пропустив. Завжди надаю перевагу ранковим заняттям:
вичитав, а потім маєш час на іншу роботу. Ось тепер проводжу теоретичні заняття
для туризмознавців і студентів, а на семінарах працюють аспіранти».
Федір Федорович каже, що з
командуванням і товаришами по службі вдалося дійти згоди, щоб мати змогу
поєднувати службу і пари. «Всі хлопці знають, що я читаю пари. Тому мій графік
бойових чергувань у дні занять підлаштовують відповідно. Бойове чергування триває
добу, і кожні чотири години потрібно бути на позиції. Тобто чотири години
чергуєш, а після стільки ж відпочиваєш. Тож коли в мене пари, я чергую вночі,
а одразу після чергування вранці проводжу пару. Крім того, в інші дні займаюся
облаштуванням побуту, рию траншеї тощо».
На запитання, чи перериває
пари під час обстрілів, Федір Шандор відповів: «Якщо стрільба десь на
відстані, то на пару це особливо не впливає. Звук такий, ніби трактор ходить.
Пари я проводжу завжди біля бліндажа. От щойно був обстріл, а ми вичитували
помилки в модулях. Перейшов у бліндаж і продовжив читати лекцію».
Наприкінці розмови професор
зауважив: «Ми воюємо за освічену націю. Якби я не читав лекції, то був би гріх.
Я ж навіщо на війну пішов?».
ПРЕС-СЛУЖБА ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
(ЗА МАТЕРІАЛАМИ
КСЕНІЇ ШОКІНОЇ, МЕДІАЦЕНТР УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ)
НА
ВОЛОНТЕРСЬКОМУ ФРОНТІ
Катерина Пилипівна
Назаренко, ветеран рудника «Суха Балка», член ветеранської організації підприємства
та член Профспілки металургів і гірників України, майже одразу після початку
повномасштабної війни в Україні – на волонтерському фронті.
Не сама, разом зі своєю родиною. Роботи вистачає,
оскільки випікання пирогів, пиріжків та печива для бійців територіальної оборони
Кривого Рогу – справа кропітка й відповідальна.
Удосвіта, коли ще тільки починає розвиднюватися,
Катерина Пилипівна ставить тісто. За випробуваними рецептами змішує компоненти,
аби вироби були запашними, пухкими та смачними. Готує начинки з картоплі, капусти,
гарбуза, яблук, вишні, ягід. Тут не завадить онукова допомога: все почистити та
подрібнити. Формувати випічку береться донька Тетяна. Вона – шахтарочка, працює
на «Сухій Балці», на шахті ім. Фрунзе. Змінний графік дозволяє їй поєднувати основну
роботу з волонтерською.
Родина Назаренків не рахує кількість готових
смаколиків, лишень дивиться, скільки борошна залишилося. Щодня його йде не менше
10 кілограмів. Катерина Пилипівна дякує всім сусідам, знайомим за допомогу. Бо
приносять для начинки домашні варення та джеми. Свої заготівлі вже скінчилися,
тепер, як кажуть у народі, з миру по нитці – та й є з чого пекти.
Щирі слова
вдячності від захисників передають майстрині волонтери, які доставляють пиріжки.
Духмяна випічка воїнам територіальної оборони нагадує їм про родинний затишок. «Ви
знаєте, – ділиться Катерина Пилипівна, – я до війни курку не могла зарізати. Працювала
весь час на освітянській ниві, виховувала дітей. Але зараз у мене, незважаючи
на мирну професію, з’явилося велике бажання голими руками поскручувати голови всім
ворогам. Нехай мої пиріжки наповнюють силою наших хлопців, щоб їм щастило в бою,
щоб усі могли повернутися до мирного життя. Нехай у скрутну хвилину бійцям буде
хоч трошки легше. А з усім іншим ми впораємося».
ПРЕС-ЦЕНТР ПРОФСПІЛКИ МЕТАЛУРГІВ І ГІРНИКІВ УКРАЇНИ
МИРНОЮ
ПРАЦЕЮ ЗВЕЛИЧУЄМО НАЦІЮ
Михайло Гук
голова ППО Хмельницької АЕС
Зазвичай першотравневі свята починаються з гасла: «Мир, праця, травень».
На жаль, цьогоріч про мир говорити не доводиться – рашистська навала вже 2
місяці тероризує Україну, намагаючись зламати нашу волю і віру. Це їм не
вдасться.
Працю, як необхідність
і властивість цивілізованої людини, ніхто не відміняв. Колектив Хмельницької
АЕС докладає значних зусиль, щоб найбільше підприємство краю видавало
необхідну продукцію українцям. Це частка нашого внеску в загальну Перемогу.
Виконання планових завдань є честю і базовою вимогою кожного свідомого
українця. Проте, в позаробочий час працівники станції не лишаються осторонь
загальнонародного руху опору російським окупантам. Значна частина працівників
вступили до лав тероборони і шліфують навички боротьби з підступним ворогом.
Колектив атомників для потреб Збройних
Сил України зібрав понад 60 млн грн благодійної допомоги. І цей процес не
припиняється! Шириться й волонтерський рух. Молодіжна ланка профспілкової
організації ХАЕС спільно з представниками адміністрації, волонтерськими
організаціями міста збирає продукти харчування, засоби гігієни і певні
обладунки для воїнів ЗСУ. Активно ведеться робота з надання гуманітарної
допомоги нашим колегам в окупованому Енергодарі, звільненому від рашистів
Славутичі та Іванкові, інших місцях, де російська навала спричинила
гуманітарну кризу.
У скрутному становищі опинилися сьогодні
наші колеги із Жовтих Вод, де зупинено виробництво, практично не надходять грошові
кошти для працівників СхідГЗК та їхніх сімей. До того ж, у місто приїхали багато
біженців із зруйнованих міст сходу України, яким також потрібна допомога. Колектив
Хмельницької АЕС ще раз продемонстрував своє милосердя, зібрав та направив гуманітарну
допомогу колегам-гірникам. Ми радіємо кожній успішно проведеній акції з надання
допомоги нашим колегам і воїнам ЗСУ, чудово розуміючи, що кожна наша маленька перемога
неминуче наближає нас до спільної Великої Перемоги над ворогом. У найближчих планах
– організація гуманітарної допомоги нашим колегам з підприємств Чорнобильської
зони відчуження, де під час окупації орки поводили себе як дикуни, варвари й ординці.
Хотів би висловити велику подяку кожному атомнику за розуміння, постійну підтримку
профспілкових ініціатив.
10.06.2022
|
