СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Колись це було органічно...

Мабуть, немає такої сім’ї, де не збері­галася б товстелезна у твердій тем­ній обкладинці «Книга о вкусной и здо­ровой пище». Чи замислювалися ми над словами «здорова їжа», коли це було само собою зрозумілим? А на по­чатку 90-х на нас ринула навала теле- й радіореклами, і серед численних за­клинань та кодувань постійно трап­лялася дивна для пострадянської лю­дини фраза: «Натурпродукт – ваше здоров’я і довголіття!».

СИМБІОЗ ПІДСТУПНОСТІ Й ЛЮБОВІ?

Спершу таке «програму­вання» здавалося наївним і смішним (ми й так за­вжди їли лише натурпро­дукти), далі – набридливим та безглуздим (скільки можна нав’язувати баналь­ності?). А згодом звикли. І відтоді стали заручниками прагматичного світу, який через «залізну завісу» ніяк не міг прорватися на нову територію, стали заручни­ками своїх же, байдужих до здоров’я людей, керма­ничів – і, зрештою, чужого для України способу земле­робства.

А вже зі свого боку, стрімко біжучи «за Євро­пою», полюбовно здавали власний багаж досвіду і знань, власні перевірені здобутки й пріоритети, як відомий персонаж комедії Л. Гайдая – Кемську во­лость, бо не поважали себе у прагненні... наздогнати. А таки «наздогнали»: зга­дана реклама натурпро­дуктів поступово набула в нас такого ж серйозного сенсу, як і в Америці, Кана­ді, у тій же Європі. Можемо тішитися.

ПАЛКЕ ВІТАННЯ ВІД ХОМ’ЯЧКА КЕМПБЕЛА

Ця тваринка, разом з ін­шими хом’ячками обох ста­тей, стала піддослідною одразу в двох занепокоє­них НДІ Російської Акаде­мії наук. Маленьких гризу­нів годували їжею з компо­нентами рослин, що міс­тять генно-модифіковані організми. І спостерігали. Дуже швидко з’ясувалося, що дослідна група почала відставати розумово й фізі­ологічно, у гризунів спо­стерігався пригнічений розвиток репродуктивної системи – як у самців, так і в самок, а в другому поко­лінні хом’ячки вже не мо­гли давати потомства і по­мирали набагато раніше, ніж звичайні тварини.

Звісно, шкода братів наших менших. Але якщо ви, дорогі читачі, гадаєте, що ми з вами від них від­різняємося, бо – убезпече­ні, то це, на жаль, помилка. Ми так само, як і Кемпбел, не знаємо, що насправді у наших з вами «кормах» і як це позначиться на здоров’ї, та й самому житті. Що­правда, український спо­живач уже де в чому розі­брався: продукти не мають містити токсини та канце­рогенні речовини, тобто шкідливі консерванти, барвники, ароматизатори тощо. Тому свідомі покуп­ці йдуть до міні- чи супер­маркету, маючи при собі вирізану з газети-журналу табличку сумнозвісних «єшок», і за нею перевіря­ють маркування на вподо­баному товарі.

Але чи дає етикетка правдиву інформацію про вміст ГМО у харчовому продукті? В 2009 році ухва­лено закон, яким виробни­ків продуктів зобов’язано вказувати на упаковці вміст ГМО. Та хто ж не знає, що закони в нас без­вольні й що ними давно звикли легковажити? У тому числі й самі законо­давці, частина яких актив­но лобіює зміну або ігнору­вання цього закону (багаті не збираються ділитися грошима з бідними). Тому ми, ошукані покупці, й чи­таємо на етикетках харчо­вих продуктів: без ГМО. В сенсі: хочете позначку? Нате! Тому й блукаємо у темряві без свічки, їмо й п’ємо невідомо що, як той казковий Іванко. Люди приречені споживати до­стоту невідому щодо якос­ті продукцію, а отже, по­ступово вироджуватися.

Тема не нова і по суті схожа на відому казку, де сестра благає брата: «Не пий, Іванку, козенятком станеш!» Добре тому, хто має власний город, однак і він мусить щось докупову­вати в магазині. А отже, все одно, як і решта земля­ків, стає потенційним «ко­зенятком».

СОВІСТЬ – ЗАПОРУКА ЖИТТЯ

Але ми знову ж таки не мали б рації, якби наївно гадали, що біда лише в на­явності ГМО у харчових продуктах чи, приміром, у підприємствах з небезпеч­ними відходами, розташо­ваними неподалік полів, а все решта – прийнятно. А якщо використовувалися шкідливі пестициди, не-якісні хімдобрива? А якщо «ясла не повні»? А якщо живе ягня били палкою, аби його м’ясо було м’яким та ніжним?! Чи збереже людина здоров’я, скушту­вавши страву, приготовле­ну з такого м’яса? Мимово­лі згадаєш таке непопуляр­не поняття, як кошерна їжа. А тим часом це – най­давніші, ретельно збереже­ні скарби мудрості єврей­ського народу стосовно ра­ціонального й здорового харчування: їжа має бути екологічно корисним про­дуктом, що повністю гар­монує з організмом люди­ни. Зокрема, тварину слід убивати правильно: вона не має встигнути переля­катись. Утім, не хотілося б займатися начотництвом. Це питання, як і будь-яке інше, підлягає вивченню. Але ніде правди діти: у нас поняття «екологічний» та «екологічно корисний» розмиті, девальвовані, такі, що втратили своє пер­вісне значення.

Тому ті, хто виробляє правильну продукцію, на­зивають її «органічною».

В Україні ще 2005 року створено Федерацію орга­нічного руху (ФОР), яка об’єднує однодумців, заці­кавлених у виробництві та поширенні продукції здо­рової і абсолютно безпеч­ної. Тобто такої, яку виро­щено й перероблено з дбай­ливим ставленням до при­роди в цілому, тобто до рос­лин і тварин, до землі та людей, які на ній працю­ють. Ці принципи сміливо можна порівняти із серти­фікацією за GMP (Good Manufacturing Practice) на фармакологічних підпри­ємствах. Перекладається дуже просто: належна ви­робнича практика. І все. Лише дотримуватися пра­вил і норм. У нашому ви­падку це, приміром, орга­нічні добрива, бездоганні пасовиська, ретельний до­гляд за худобою тощо. Але поки що органіки в нас – це, так би мовити, «загін особливого призначення», окрема каста, що дивом зберегла почуття совісті й сорому, професійну гор­дість, гуманне ставлення до співвітчизників та вмін­ня заглядати далі свого носа.

Виконавчий директор ФОР України Андрій Коня­шин років зо два тому зі­знався одному з періодич­них видань, що органічні продукти в Україні посіда­ють хіба що 0,1% всього ринку. До речі, він теж го­ворить про сертифікацію. Адже продукт може нази­ватися «органічним» лише після її проходження. Про­водять сертифікацію спеці­алізовані міжнародні орга­нізації з відповідною акре­дитацією. Причому серти­фікується весь процес сіль­госпвиробництва від по­чатку й до кінця. Коли все достеменно перевірено і претензій до господаря не­має, фермер дістає право на етикетках своєї продук­ції позначати: «органічний продукт».

Сертифікація – задово­лення не з дешевих. Тому найчастіше українським фермерам-органікам її оплачує інвестор, а потім викуповує їхню продукцію і відправляє її на експорт.

ЗГАДАТИ ВСЕ

Дуже добре пам’ятаю, як мій колега, повернув­шись із відрядження до Ка­нади років із двадцять тому, емоційно розповідав: «Ти б поглянула, які в них гарні овочі та фрукти! По­луниця – в кошичках, одна до одної, всі однакового розміру, хоч квадратні, хоч трикутні. Просто диво! А скуштуєш – несмачні. І картопля несмачна, і сме­тана, й хліб... Ніби синте­тичні. А ось наша полунич­ка в якоїсь бабусі, може, й не така гарна на вигляд, але солодесенька, смачна-а!». Ставало зрозу­мілим: світ працював у сільгоспсекторі, так би мо­вити, паралельними шля­хами – дешеві «синтетич­ні» продукти і дорогі орга­нічні. Останні було виокремлено в елітарну сфе­ру, за ціною доступну не кожному, тому й перекону­вали, що, мовляв, натур-продукт – ваше здоров’я та довголіття. А ми собі за звичкою мавпували, не склавши, мабуть, два і два, та йшли зворотним шля­хом, занехаявши прита­манне нам органічне й упо­добавши навіть не «синте­тичне», яке все ж можна споживати, а неякісне, хал­турне, ошукувальне, шкід­ливе й небезпечне. Якщо не помиляюсь, уся ця «багато­шарова», складна й, так би мовити, життєдайна тема хвилювала хіба що деяких чесних тележурналістів, які в «Правилах життя», «Споживчому кошику» та інших спецпрограмах до­сліджували й роз’яснювали населенню, що з чого виго­товлено, що можна купува­ти та їсти, а від чого слід відмовитись.

ФОР постійно закликає сільгоспвиробників пере­ходити на органічне земле­робство. Часом деякі з них ставлять, здавалося б, зо­всім недоречне запитання: а навіщо? Активіст ФОР відповідає, що хоч еконо­мічна складова є дуже важ­ливою для фермера, але землю слід відчувати сер­цем. І думати про її та влас­ний добробут, дбати про майбутнє.

Тобто – згадати все справ­жнє та професійне, від чого українців за двадцять років встигли відучити.

• ЦІКАВИНКИ ЕКСПОРТУ-ІМПОРТУ

У 2009 році, напередодні Всесвітнього дня продоволь­ства Федерація органічного руху оприлюднила такі дані: Україна посіла 20 місце в світі за обсягами вироб­ництва органічних продуктів харчування. Тож дещо із смачної та здорової їжі перепадає і нам з вами. Україн­цям цілком доступні органічні сиропи, повидло, про­дукти бджільництва, соки, деякі крупи, навіть супи швидкого приготування. Треба лише знати певні торго­ві марки, які тут не називаються із зрозумілих причин. Та, на жаль, більшість цієї продукції експортується до Європи як сировина. Щоправда, наша улюблена Євро­па теж не лишає Україну поза увагою: імпортує органіч­ні чай, каву, цукор (а, може, це взагалі наші продукти, експортовані в надмірній кількості?).

16.07.2011

Тетяна МОРГУН, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини