ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Закон про вищу освіту: бути чи не бути?

Зі стін Кабміну вийшов документ, який за рівнем суперечок та критики цілком можна порівняти з сумнозвісним Податковим кодексом. Ідеться про Закон України «Про вищу освіту». Ми вирішили не ворожити на кавовій гущі, а дати слово фахівцям: як з боку влади, так і з боку опозиції. Отже, за­хищатиме неоднозначний закон перший заступник голови парламентсько­го Комітету з питань науки та освіти Максим Луцький, а опонуватиме йому гуманітарний віце-прем’єр опозиційного уряду Олесь Доній.

Закон України про вищу освіту, нова ре­дакція якого зараз проштовхується Мі­ністерством освіти, ставить на меті три завдан­ня. Перше – це продовження русифікації та деукраїніза­ції освітянського простору в країні. Друге – недопущення зростання університетської автономії і студентського самоврядування. І третє – повернення корупційних схем у питання вступу до вишів з метою збагачення їхнього керівництва.

Почнемо з русифікації. У ст. 21 нового закону було вилучено норму про те, що одне із завдань освіти – це виховувати український патріотизм. Начебто дріб­ничка, але дуже показова.

У ст. 5 закону вилучено норму про те, що мова ви­кладання у вищих навчаль­них закладах регулюється Законом про мову та Кон­ституцією України. Замість цього у законі є розплив­часте формулювання – «за­конодавством про мову». Це відкриває простір для маніпуляцій завдяки різно­манітним підзаконним ак­там, що входять до мовного законодавства.

Що ж до обмеження ав­тономії вишів, то згідно зі ст. 13, 14 Закону про вищу освіту стандарти освіти встановлюються профіль­ним міністерством. Це не європейська практика, яка, до того ж, суперечить прин­ципам Болонського проце­су, який передбачає макси­мальну децентралізацію вищої освіти.

Те ж саме стосується не­допущення студентського самоврядування. Якщо в нинішньому законі є норма про те, що органи студент­ського са­мовряду­вання розпоря­джають­ся фінан­сами та майном, що перебувають на їхньому балансі, то на­разі її вилучено.

Але найбільшу небезпе­ку я вбачаю в тому, що но­вий закон фактично повер­тає вишам можливості для корупції. Як ми знаємо, піс­ля введення незалежного тестування багато ректорів «потерпали» від неможли­вості отримати хабара за вступ абітурієнтів, тому за­вдяки новому проекту зно­ву з’явилася лазівка для відсіювання небажаних сту­дентів і набору «потрібних». Адже поряд із цілком при­йнятною нормою про серед­ній бал атестату (на якій, до речі, завжди наполя­гали депутати з опо­зиції) вводиться так званий «бал вищого навчаль­ного закладу». Це означає, що кожен університет може влаштовувати або іспити, або співбесіди, оцінка за які враховуватиметься так само, як атестат та тесту­вання. Більше того: під час цієї співбесіди чи іспиту, згідно зі ст. 40, перевіряти­муться «вміння» абітурієн­тів. Цілком очевидно, що це – абсолютно суб’єктивне формулювання, яке дозво­лить виставляти оцінку на власний розсуд керівників університетів. Отже, вклю­чення додаткового іспиту нівелює всю задекларовану реформу вищої освіти, яка почалася з уведення зо­внішнього тестування. Але таке завдання, мабуть, і не ставилося. Головне, щоб ректорсько-міністерська мафія була задоволена.

Олесь Доній: "Ректорсько-міністерській мафії закон сподобається"

Закон необхідний на­самперед тому, що Україна давно до­лучилася до Болон­ського процесу, але живе за старим освітян­ським законодавством. Хочу зазначити, що наші ініціативи знаходять жи­вий відгук серед керівни­цтва українських вузів. Зрозумівши, що реформи є невідворотними, ректори університетів самі надси­лають свої пропозиції. І це для нас дуже важливо.

До цієї роботи ми залу­чаємо й опозицію. Але вони все одно незадоволені. У мене є підозри, що їх не влаштовує не закон, а мі­ністр освіти. Так чи інак­ше, а ми пішли на поступ­ки своїм опонентам. Зокре­ма, в питаннях кількісного показника при наданні ста­тусу вищому навчальному закладу та можливості ін­дексації плати за навчання до рівня інфляції. У першо­му випадку ми змінили кількісний показник на якісний, у другому – нада­ли ректорам можливість самостійно встановлювати розмір плати за навчання. Вони все одно підвищува­тимуть вартість, але вже без жодної формули, як пропонували ми.

Єдине, в чому ми не по­ступилися нашим опонен­там – в підвищенні статусу шкільного атестату. Ми пропонуємо, аби він мав вартість 200 балів, а не 12, як зараз. Як проректор уні­верситету та голова приймальної комісії мушу констатува­ти: після введення обов’язкового тестування зна­чно впав рівень знань абі­турієнтів. Діти просто пе­рестали вчитися у школі, адже навіщо напружувати­ся, якщо шкільний атестат ні на що не впливає, в ре­зультаті даючи випускни­ку всього 12 балів? При тому, що тестування «ва­жить» цілих 400 балів! Де справедливість, якщо під­готуватися до тестування можна за рік, а для отри­мання атестату треба вчи­тися 11 років? Виходить, що достатньо бути «натаска­ним» на тести, і все. А за­гальний рівень знань вже не має значення. Саме тому в законі з’явилася відповід­на норма, що підвищує ста­тус шкільного атестату і повертає авторитет серед­ній освіті загалом.

Є ще один момент, який нам закидають опозиціоне­ри. Мовляв, паралельно з тестами ми вводимо екза­мени. Це не так. Ідеться про перевірку базових знань у конкретній площи­ні. Наприклад, якщо це льотчик, то він не може претендувати на місце у виші із зором мінус шість. Якщо це майбутній архі­тектор, то він має хоча б уміти тримати в руках олі­вець і намалювати буди­нок. Якщо це лінгвіст – не­хай володіє хоча б однією іноземною мовою.

Хочу ще раз підкресли­ти: у нас немає суперечнос­тей з тими, хто розуміється на темі та має здоровий глузд. А з тими, хто звик кидатися голослівними звинуваченнями і відкида­ти все тільки тому, що це пропонують опоненти, нам не по дорозі…

02.07.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини