ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Стратегії соцзахисту в умовах глобалізації

Упродовж двох тижнів на 100-й сесії Міжнародної кон­ференції праці МОП пред­ставники урядів, роботодав­ців і профспілок обговорюва­ли стратегічні завдання со­ціального захисту в умовах глобалізації. Комітет кон­ференції 17 червня має пред­ставити на затвердження проектний документ щодо стратегії розширення соці­ального забезпечення і соціального захисту тру­дящих з метою досягнення соціальної справед­ливості та достатнього рівня доходів для нор­мальної життєдіяльності людини.

Право людини на соціальне забезпечення закріплено в таких документах ООН, як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, а також в Європейській соціальній хартії та інших міжнародних правових актах. Зокрема, МОП ухвалила у 1952 році базову Конвенцію № 102 про мінімальні норми соціально­го забезпечення.

Загалом за період з 1919 року МОП прийняла 31 кон­венцію і 23 рекомендації сто­совно соціального захисту і соціального забезпечення. Однак процес розроблення нових норм у сфері соціаль­ного забезпечення протягом останніх десятиліть практич­но призупинився, а робота урядів з ратифікації конвен­цій соціального спрямуван­ня загальмувалася. За майже 60 років із часу дії базової Конвенції № 102 її ратифіку­вало лише 47 країн, із них – 32 європейські, що свідчить про згортання активної соці­альної політики. Як наслідок – лише близько 20% працездатного населення мають доступ до всеохоплюючої системи соцзабезпечення, а 80% населення світу її по­збавлені.

Слід зазначити, що Верховна Рада України досі не ратифіку­вала жодної з основополож­них конвенцій у сфері соціаль­ного забезпечення, хоч цьому питанню приділяється багато уваги в країні, фонди соціаль­ного страхування діють на основі тристороннього управ­ління, а за розмірами міні­мальних соціальних гарантій (виплат) Україна наблизилась до норм Конвенції № 102.

Досягти консенсусу сторо­нам соціального діалогу буде непросто. Представни­ки профспілок, як влучно сказав один із делегатів, «жмуть на педаль газу», ви­магаючи розширення сфери соцзабезпечення і підвищен­ня соціальних гарантій, ро­ботодавці «тиснуть на пе­даль гальм», вважаючи, що реальна посткризова еконо­міка не готова до таких «ще­дрот», а представники урядів обмежуються дипломатич­ними заявами щодо необхід­ності досягнення соціальної справедливості без визна­чення конкретного фінансо­вого вкладу в цю справу.

Якщо Західна Європа вже нині спрямовує на соціальне забезпечення, включаючи вільний доступ населення до медичних послуг, 25% ВВП, то Центральна та Східна Єв­ропа – 19,5%, країни СНД – 12,9%, ще менше – країни Ла­тинської Америки, Африки та Близького Сходу.

Зважаючи на такі відміннос­ті, представники роботодав­ців і урядів вважають, що нова стратегія має бути до­статньо гнучкою, а підготов­лений документ достатньо універсальним, щоб його мо­гли підтримати практично всі державичлени МОП.

Загалом йдеться про так звану «двомірну» модель подальшо­го розвитку системи соцзабез­печення: в «горизонтальному» напрямку, що передбачає охо­плення соцзабезпеченням кожної людини, та у «верти­кальному» напрямку, який пе­редбачає адаптацію застарі­лих норм у сфері соцзабезпе­чення без зниження існуючо­го рівня гарантій.

10.06.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини