ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Колекція духовних заповітів

12–16 травня в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гон­чара» відбулася виставка-презентація доробку науково-дослідної лабора­торії «Етнологія Черкаського краю» Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини.

Унікальні зразки вишитих руш­ників, сорочок, ляльок-мотанок, виробів з дерева, фотографій, картин та старовинних ікон було зібрано і представлено співробітниками лабо­раторії разом зі студен­тами факультету укра­їнської філології, які займаються пошуково-експедиційною роботою в селах історичної Уман­щини, в одному із залів столичного музею.

На відкриття вистав­ки завітали поважні гості – представники Міністерства культури, науковці, професори, лі­тератори, поети.

Вітальні слова пер­шого дня лунали від ректора УДПУ, докто­ра педагогічних наук, професора Наталії По­бірченко, директора музею Петра Гончара, вченого в галузі педаго­гіки, доньки видатного педагога Ольги Сухом­линської, археолога і письменника Юрія Ши­лова, поета, перекла­дача, державного і гро­мадського діяча, Героя України Івана Драча, го­ловного редактора часо­пису «Народознавство», члена Національної спілки письменників України Миколи Дми­тренка та письменника-публіциста, професора Віктора Жадька.

Урочиста частина презентації супрово­джувалася українською народною піснею у ви­конанні чоловічого во­кального гурту «Гонта», майстер-класами «Теа­тру Слова», «Студії укра­їнського танцю», «Театру народної драми» та де­монстрацією фрагмента весняного обряду «А вже весна скресла…».

У вирі цього обрядо­дійства на мить здалося, що не відвідувачі музею, а сама зала музею Івана Гончара пишно вбрана в українську сорочку, за­квітчана вишитим руш­ником і підперезана на­родною піснею. А з усіх картин і вишиванок пе­редається фольклорна пам’ять віків нашого на­роду, адже на кожному експонаті зафіксовано історію села, його відо­мих людей, етнофорів-носіїв.

Представлені фоль­клорні й етнографічні матеріали постійно по­повнюються, з особли­вою увагою зберігають­ся і складають цінний доробок, який доповнює культурну й фольклор­ну минувшину не лише історичної Уманщини, «землі Богдана та Тара­са», а й усієї України.

Інна ЖУРАВЕЛЬ, медіа-центр ФПУ

ЛАБОРАТОРІЯ ТРАДИЦІЙ ТА ОБРЯДІВ

Науково-дослідна лабораторія «Етнологія Черкаського краю» створена в 1998 році з ініціативи колишнього ректора Умансь­кого державного педагогічного універси­тету ім. П. Тичини, академіка володимира Кузя і є одним з найпотужніших осередків просвітницько-культурної діяльності на Черкащині. Керівник лабораторії – канди­дат педагогічних наук, професор, завіду­вач кафедри української літератури та ук­раїнознавства Наталія Сивачук. Робота лабораторії координується Інститутом на­родознавства НАН України (м. Львів) і спрямована на вирішення актуальних проблем вивчення народознавства. Ме­тою її наукової діяльності є становлення особистості вчителя на основі регіональ­них етнокультурних традицій та збереження фольклорної пам’яті регіону.

Зміст пошуково-експедиційної роботи, що провадиться лабораторією, охоплює всі роз­діли фольклору (календарно-обрядову та родинно-обрядову творчість, героїчний епос, балади, ліричні пісні, казкову й історичну прозу, пареміографію, дитячий фольклор) та ет­нографії (народні промисли і ремесла, народне житло, вбрання, харчування, народні знання, світоглядні уявлення і вірування, звичаї, традиції й обряди).

Люди зустрічаються, закохуються, од­ружуються… Споріднені душі шукають і знаходять одна одну, поєднуються щи­рою любов’ю та відданістю і крокують по життю разом. Буває так, що чоловік і дружина схожі між собою, а буває, що мають ще й спільне покликання. Покли­кання виховувати, навчати, передавати мудрість поколінь.

Історія кожної родини – це окрема книга життя. Тож у переддень Міжнародного дня сім’ї уперше в історії столиці відбулося родинне свято подружніх пар пра­цівників закладів освіти столиці під романтичною назвою «Історія двох сер­дець», ініційоване Київсь­кою міською організацією Профспілки працівників освіти і науки України. Літо­писи кохання та сімейного життя на родинному святі розповідали подружжя з усіх районів Києва, і ма­жорною нотою звучало те, що їхні серця поєднала школа.

Зала будинку вчителя сяя­ла посмішками, рясніла кві­тами і переливалася дзвін­кими голосами народних пісень. На моніторах де­монструвалися моменти з життя родини Романчуків (Голосіївський район), Бірюкових (Дарницький район), Литвинчуків (Де­снянський район), Онопрієнків (Дніпровський район), Лендьєл (Обо­лонський район), бойко (Печерський район), Сидо­ренків (Подільський район), Недбайлів (Свято­шинський район), Попових (Солом’янський район) та родини Ривкінд (Шевчен­ківський район).

Для кожної із сімей знайшлися ніжні слова і гарна після. Перегорнувши сторінки книги подружньо­го життя тих, хто носить горде ім’я – Учитель, ор­ганізатори свята відтвори­ли справжній весільний об­ряд. Подружжям подарува­ли найголовніший родин­ний оберіг – вишитий руш­ник, на який вони стали знову, промовляючи про себе ще раз клятву вірності та віддаючи шану найви­щим сімейним цінностям.

Наостанок голова Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України о.М. яцунь та директор Київського міського будинку вчителя Л.Ф. Мельник щиро приві­тали подружжя вчителів під кришталевий дзвін ке­лихів із шампанським та вручили їм подарунки.

Нехай так буде завжди – за щедрим родинним столом, вкритим вишиваною скатер­тиною, збирається разом уся рідня – найдорожчі люди, які тебе люблять, розуміють і завжди чекають додому.

Інна ЖУРАВЕЛЬ, медіа-центр ФПУ

Згідно з офіційною статис­тикою упродовж 2010 року в Україні зареєстровано по­над 300 тисяч шлюбів, що в середньому перевищило кількість зареєстрованих розлучень майже в 2,5 раза. При цьому минулого року було зафіксовано рекордно низьку кількість розлучень – 126 тисяч, що майже на 14% менше, ніж 2009-го, і майже на 25% менше, ніж 2008 року.

19.05.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини