ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

І це тільки початок

Нещодавно я стала учасницею першого семінару спільного дансько-українського на­вчального проекту «По­силення внеску проф­спілок у забезпечення гідної праці, захисту прав працівників та де­мократизацію в Україні», що проводився в одно­му з найкращих в Україні навчально-методичних центрів профспілок у м. Чернігові.

Олена НИЖНИК,

учасниця групи № 1 дансько-українського проекту

Сказати, що від першого на­вчального семінару я маю багато вражень – це нічо­го не сказати. Семінар став надзвичайно важливим етапом в моєму особистому житті та майбутньому розвитку профспі­лок України.

Усі ми чуємо від ЗМІ, що нам потрібно змінюватися, змінювати наше майбутнє, покращувати жит­тя. На жаль, сьогодні це тільки сло­ва, пусті гасла, а конкретних дій та рішень я не бачу. Але відвідавши чотирьохденний навчальний курс, який представив нам чудовий, та­лановитий викладач Данської профспілки 3F Пер Айзенрайх, я зрозуміла: щоб змінити майбутнє України треба змінювати себе тут і зараз, і вдосконалювати профспіл­ки. Для того, щоб це зробити, необ­хідно здобувати нові знання, наро­джувати нові ідеї, спілкуватися з представниками інших профспі­лок, інших країн та переймати їх­ній досвід роботи. Прикладом реа­лізації цих принципів може слугу­вати Об’єднана федерація робітни­ків Данії – 3F.

Варто пам’ятати, що насамперед необхідно змінювати своє бачення, мислення, свідомість. І зерно но­вих знань та ідей старанно засіяно завдяки дансько-українському про­екту 3F. Програма навчання була цікава та насичена, але методи ви­кладання Пера Айзенрайха особис­то для мене виявились новими та незвичними, не такими, до яких я звикла, навчаючись у школі та в університеті. Він учив нас мислити, думати та самостійно відкривати ті частини мозку, які ми не викорис­товуємо. Вже наприкінці першого етапу навчання я зрозуміла велику ефективність цього методу.

У перший день я дізналась про роботу профспілки Данії, як вона захищає права працівників, укла­дає угоди (загалом більше 170 осно­вних угод), якими засобами інфор­мації користується, щоб показати свої результати і цим самим створи­ти собі імідж. 3F має сильний місце­вий фонд страхування від безробіт­тя. Постійно навчає своїх членів та надає нову роботу. На сьогодні дан­ська профспілка налічує 323 тис. спілчан, це 80% загального працездатного населення. Чим більше я дізнавалася про роботу профспілки Данії, тим більше мені хотілося зро­бити все можливе для членів укра­їнської профспілки, з’явилось не­стримне бажання діяти.

Завдяки тренінгам, практичним заняттям та панельній дискусії я навчилася працювати в команді, разом з нею знаходити вірні рішен­ня та доходити єдиної думки. І це дійсно цікаво – виконувати колек­тивну практичну роботу, обговорю­вати основні завдання профспілки та бачити нові перспективи. Вмі­ти домовлятися, знаходити комп­роміси. Після цього ми навчались, як порозумітися з представниками інших підгруп. Працюючи разом, ми намагалися уникати конфліктів один з одним, чути, розуміти, допо­магати, вислуховувати думку кож­ного. Після виконання того чи ін­шого завдання Пер Айзенрайх ко­ментував наші дії і робив зауважен­ня, таким чином закріплюючи здо­буті знання.

При укладанні успішних догово­рів, веденні переговорів та управ­лінні конфліктами необхідно вра­ховувати гендерні відмінності, вмі­ти читати мову жестів. І цьому нас теж успішно навчили.

Я розумію, що за тиждень немож­ливо глибоко вивчити жодну тему, тож звісно, це лише початок довго­го шляху отримання знань, але Пер Айзенрайх прищепив нам бажан­ня дізнаватись більше, здобувати більш глибокі та повні знання вже самостійно. На прохання Пера ми прослухали дуже корисну і цікаву презентацію із соціальної психоло­гії на тему «Конфлікт і перегово­ри», після якої я нарешті зрозумі­ла, чому більшість людей в Украї­ні такі пасивні, невдоволені, ніко­му не довіряють і ні в що не вірять. Люди, звичайно, хочуть бути впев­неними у завтрашньому дні, мати стабільність і довіряти; вони не зна­ють, що криза – це ще не кінець, а можливість рухатися далі і знахо­дити нове.

Окрім чудових викладачів, усім нам дуже пощастило з групою – ми чудово розуміли один одного, ко­жен був готовий допомогти іншо­му. Всі учасники виявляли добро­зичливість і працьовитість, праг­нули отримати нові знання, що, на мою думку, один з найважливіших чинників на таких заходах.

Коли настав час повертатися до Києва, я була сповнена рішучості змінювати, бажання працювати для людей і разом з людьми, використо­вувати в подальшій роботі безліч нових ідей. Розумію, що для розви­тку і зміцнення профспілок Украї­ни, аби вони стали більш репрезен­тативними та впливовими, потрі­бен час, що скоро це не станеться, адже гальмують питання, що зале­жать не від профспілки, а від на­шого менталітету. Але я впевнена: доки існує така молодь, як група № 1 дансько-українського проекту 2015–2017 рр., є надія на те, що кра­ще майбутнє профспілок України вже на порозі.

Насамкінець хотілося б вислови­ти окрему подяку кожному з орга­нізаторів семінару: Ірині Дорожкі­ній, адже всі ми надзвичайно вдяч­ні за гостинність та затишок, який вона створювала навколо нас; Ва­лентині Шевченко – за чудову ор­ганізацію такого продуктивного навчального заходу; Володимиру Майданюку – за ефективне кура­торство та створення чудової друж­ньої атмосфери. І, звичайно, вели­чезна подяка Перу Айзенрайху за його навчальні методи, індивіду­альний підхід до кожного з нас та ті знання, які він заклав до скарб­ниці нашого розуму та професійно­го зростання.

ЗМІНИТИ МАЙБУТНЄ

Українська держава на шляху свого станов­лення та розвитку долає непростий, тернис­тий шлях, що вимірюється не стільки до­сягненнями в культурі, спорті, економіці, скільки прагненням та здатністю до модерні­зації, впровадження нових методів і підходів у роботі всіх інституцій громадянського сус­пільства. Обравши західний вектор розвитку, Україна взяла на себе зобов’язання генеру­вати зміни еволюційним шляхом.

Олександр ПРОСКУРНЯ,

учасник групи № 1 дансько-українського проекту

Відкритість, здатність вести дієвий соціаль­ний діалог на рівних як з роботодавцями, так і органами державної влади, є характерною рисою грома­дянського суспільства та профспілкового руху країн за­ходу. Очевидно, що й у проф­спілковому русі України ма­ють настати переламні часи, коли методи та форми робо­ти, рівень відповідальності, а подекуди й амбіції повинні поступитися здатності проф­спілок та активістів професій­но змінюватися, фахово долу­чатися до процесу інтеграції країни в європейське співто­вариство, адаптуючи та впро­ваджуючи найкращий досвід та здобутки західних колег.

Однією з таких спроб стали презентація дансько-українського проекту «Посилення внеску профспілок у забезпе­чення гідної праці, захисту прав працівників та демокра­тизацію в Україні» та I націо­нальна конференція «Проф­спілки України на шляху до євроінтеграції», що відбулися в Києві 25 квітня.

Перший семінар для першої групи учасників проводився на базі Навчально-методичного центру профспілок Черні­гівської області 27–30 квітня. Протягом чотирьох днів з гру­пою працював міжнародний тренер профспілки 3F Пер Ай­зенрайх, який ознайомив слу­хачів з досвідом роботи дан­ських профспілок. Особлива увага на семінарі приділялася досвіду профспілкового на­вчання, адже воно суттєво від­різняється від українського. Так, наприклад, у Данії при обранні на посаду профспіл­ковець звертається у вищий профорган, і співпраця розпо­чинається з розповіді про себе і свої професійні здобутки. Профспілка надає базове на­вчання протягом двох тижнів із збереженням заробітної плати, а для зацікавлених у поглибленні своїх професій­них знань проводяться додат­кові двотижневі курси. На думку Пера, не так важливо стояти зі стягом під час мітин­гу, як знати алгоритм ефектив­них протестних дій під час ак­цій. Це, будьмо відвертими, у наших активістів не завжди виходить, і такий факт «уміло використовують» ЗМІ.

Багато уваги профспілка при­діляє й веденню переговорів та їх психологічним аспектам. Доречно зауважити, що най­кращими переговорниками, на думку західних експертів, є жінки. Чоловіки, в свою чер­гу, мають бути впевненими в перемозі задля досягнення результату. Жінки ж, навпаки, акцентують увагу саме на процесі ведення переговорів.

Цікавим виявився досвід ве­дення переговорів у Данії, адже угоди укладаються тер­міном на два роки між двома сторонами діалогу: організа­цією роботодавців та проф­спілкою і, враховуючи, що наш Уряд бере курс на лікві­дацію міністерств та відомств (наприклад, Міністерства промислової політики Украї­ни), подальшу приватизацію державних підприємств, до­цільно було б глибше вивчити питання щодо залучення ро­ботодавців до ведення соці­ального діалогу безпосеред­ньо з профспілками. Не оми­нули увагою й участь Проф­спілки 3F в політичному жит­ті. Так, у Парламенті Данії, що складається із 179 депутата­тів, 9 з них пройшли від різ­них політичних партій, але представляють профспілку.

Левова частка часу на семіна­рі була присвячена роботі в групах. На прикладі простих життєвих ситуацій розгляда­лися питання психології, вза­ємодії в колективі, виявлення аспектів успішного ведення переговорів тощо. Тож учас­ники навчального заходу отримали позитивний досвід та домашні завдання, які реа­лізують безпосередньо на місцях, у профспілкових орга­нізаціях, що їх делегували.

23.05.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини