ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

За неї варто боротись

20 лютого від­значатиметь­ся Всесвітній день соціальної справедли­вості, проголо­шений Гене­ральною Асам­блеєю ООН у 2007 році. ФПУ звернулася до Президента України з про­позицією за­провадити в Україні щоріч­не святкуван­ня цієї дати.

Соціальна справед­ливість – вічне прагнення люди­ни. Зміст цього поняття зміню­ється із часом та залежно від суспільних умов, і за­вжди в нього вкладають відповідність між соціаль­ним статусом та реальним становищем, правами й обов’язками, працею і ви­нагородою, інтересами та їх реалізацією, злочином і покаранням.

За результатами інтернет-опитування, проведе­ного ФПУ, 40% відвідува­чів вважають, що соціаль­на справедливість – це рівність соціальних прав, законність для всіх, за­хист прав громадян, чес­ність; 15% – добробут на­роду, високі зарплати і пенсії у пересічних грома­дян, доступне житло; 13% – соціальні блага по заслу­гах, по праці, оцінка лю­дини за її особистими якостями; 7% – ефектив­ний соціальний захист, підтримка державою ма­лозабезпеченого населен­ня; 4% упевнені, що соці­альної справедливості не існує взагалі.

Виявляється, що біль­шість населення України не вбачає соціальної не­справедливості, насампе­ред, у діяльності владних структур, які поглиблю­ють і без того існуючу прірву між багатством і бідністю. Дратує населен­ня безлад в управлінні, свавілля чиновників, про­ведення непопулярних ре­форм у системі оподатку­вання, пенсійного забез­печення, ЖКГ, виснажені землі, зношені й безнадій­но застарілі виробничі фонди тощо.

Соціальна справедли­вість в умовах ринку по­винна включати держав­ну допомогу тим, хто че­рез об’єктивні причини (вік, стать, сімейні обста­вини тощо) випадає із рів­них конкурентних умов. Для працездатних членів суспільства слід створити рівні можливості для пра­ці. На жаль, сьогодні соці­альна справедливість для українців – лише мета, а посилання на Україну як соціальну, правову та де­мократичну державу – скоріше декларація про наміри, ніж реальність.

Зрозуміло, що виправ­лення ситуації залежить від спільних зусиль усіх гілок влади, політичних, громадських організацій, у тому числі профспілок, але коли вони почують один одного, невідомо. Проте соціальна справед­ливість – один із найцінні­ших здобутків будь-якого суспільства, тож за неї варто боротись.

Марина ЯКУШЕНКО,   ФПУ

Олена СУХОРУКОВА, «ПВ»

• ЩО ТАКЕ «СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ»?

МИКОЛА ЗАХАРОВ, ЗАПОРІЖЖЯ

– Справедливість у профспілковому сенсі – це коли на кожному підприємстві сформо­ваний товстий пакет соціальних гарантій. Але в Україні її поки що немає ніде. Депутати, високопосадовці одер­жують такі зарплати, яких немає в жодній та­рифній сітці, мають пільги на лікування. А ми на Запорізькій АЕС, якщо людина потребує серйозного лікування, пускаємо шапку по колу. Не бачу справед­ливості у пенсійній ре­формі, в єдиному соці­альному внеску.

– Громадянин має одержувати все, на що в нього є право – місце роботи та за­робітну плату, мож­ливість навчатися, лі­куватися, відпочива­ти, мати пристойне житло. Тобто все, що передбачено Кон­ституцією. І щоб інші закони не суперечи­ли їй, бо виходить, що Конституція захи­щає, а інші закони утискають. Примі­ром, хто подумав про права наших ме­диків, коли за зако­ном призначали мі­зерну зарплату?

МИКОЛА ГОЛОВЧЕНКО, МИКОЛАЇВ

– Був у Києві на засідан­ні щодо банкрутства нашого суднобудівного заводу ім. 61 комунара. Власник – держава, ви­трачає мільйони на під­тримку недобудовано­го крейсера та облад­нання, яке за технологі­єю не можна зупинити. Сиділи чиновники та вкотре вирішували долю підприємства, яке може заробляти для держави валюту. При цьому всі вони мають щомісячну зарплату, а наші люди не одержу­ють її з вересня 2010 року. От така справед­ливість.

ЛЮБОВ НАГІБА, КИЇВ

– Закони начебто напи­сані для всіх, а рішення у суді ухвалюються не за мірою злочину, а від­повідно до гаманця й посади. Прокуратура, коли до неї позивається трудовий колектив, вла­штовує справжній пінг-понг: папери примно­жуються, а справа сто­їть. Коли йдеться мова про великі пенсії до 20 тис. грн, то згадують статтю 22 Конституції, за якою не можна погір­шувати становище гро­мадянина, а коли пере­раховують жебрацькі пенсії, то економія на кожній копійці.

ЄГОР СВИСТУХІН, ЛУГАНСЬКА ОБЛ.

– Жодна людина не повинна жити за ра­хунок іншої. Наша держава відбудеться тільки тоді, коли при­пинить використан­ня політики подвій­них стандартів. Бо набридло вже спо­глядати, що близь­ким до партії влади чи високим посадов­цям дозволено все, а іншим – зась. Перед законом усі мають бути рівними. Мені завжди ніяково, коли людину ображають лише тому, що вона не може себе захис­тити.

17.02.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини