ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Дзеркало соціального захисту

«Подарила в лотерею куму свой билет кума. Кум теперь «Москвич» имеет, а кума сошла с ума», – співали славетні куп­летисти-естрадники Веніамін Нечаєв і Павло Рудаков, відтворюючи радянську атмосферу 50–70-х років. Хто ж не пам’ятає різноманітні тогочасні лоте­реї, хоча б широковідоме «Спортлото» на допомогу радянському спорту, перший ти­раж якого відбувся 20 жовтня 1970 року? Лотерейні білетики, які можна було прид­бати будь-де і на які здебільшого вигравав­ся хіба що карбованець! Чи облігації «тривідсоткової виграшної позики» й зосе­реджене сопіння всієї сім’ї над газетою з виграшними номерами: збіглося чи ні?

Крізь «тоноване скло» законопроекту...

Серед найрізнома­нітніших видів бізнесу Азартна Гра Лотерея, ска­зати б, – «блакитна кров», «еліта», бо найгуманніша. Гравець, не витрачаючи аж таких грошей, просто «ловить удачу» тут і зараз. А оператор збирає гроші і спрямовує їх... До речі, куди і для чого?

Лотерейний бізнес про­цвітає по всьому світу. В економічно розвинутих країнах Європи державна монополія на організацію та проведення лотерей є засадним принципом. Другий принцип – зако­нодавче закріплення со­ціальної спрямованості лотерейної діяльності. І, нарешті, по-третє, держа­ва забезпечує посилений контроль цієї діяльності.

А які принципи прова­дження лотерейного бізне­су, взагалі – лотерейного ринку присутні (чи відсут­ні) в Україні? Загалом слід сказати, що ця тема стала останнім часом модною, резонансною, і здебільшо­го – завдяки зусиллям на­родного депутата України, заступника голови Комі­тету ВР з питань охорони здоров’я Віктора Коржа, а також іще одного народ­ного депутата – Антона Яценка (дещо меншою мі­рою). Саме вони порушили цю тему, примусили її «за­звучати», а головне – вне­сли цілу низку поправок до законопроекту «Про державне регулювання ді­яльності з проведення ло­терей в Україні». Річ у тім, що законопроект пропонує розглядати в одному, як мовиться, пакеті цілком нормальний і за визначен­ням прозорий лотерейний бізнес (яким він і є у всіх цивілізованих країнах) разом з азартними іграми на кшталт казино, карта­ми, ігровими автоматами тощо, які в одних країнах заборонені, а в інших «від­селені» у певні місця.

Тож саме через те, що лотерейний бізнес у нас досі безпосередньо при­стикований до азартного ігрового бізнесу, тобто «суміжний», він фактично непрозорий. А чому б, на­справді, не провести рису, не визначити критерії? Азартні ігри є небезпечни­ми, загрозливими, адже в рулетку, в карти, на ігро­вих автоматах можна про­грати все, що маєш! І своє, й чуже. Наслідком стають стреси, сімейні та соці­альні конфлікти, суїцид. Про це писали класики, знімалися фільми, це тут і там має місце в реально­му житті. І ті, хто добре розуміє руйнівний лан­цюг причин і наслідків у цьому виді захоплень, активно протестує проти відродження ігрового біз­несу. Приміром – право­славна церква, культурна інтелігенція, батьківські комітети. А в лотерею можна просто не виграти! Тим більше, що тут якраз ніхто не грає на надто ве­ликі суми – хіба на 5, 10, 20 гривень.

Держава не грає, а контролює

Попри те, що мало не на кожній вулиці розташова­ні кіоски з вивіскою «Дер­жавні лотереї», насправді «державних», виявляєть­ся, немає. Як немає базо­вого закону про державне регулювання цього виду діяльності, хоча, примі­ром, той же В. Корж воює за нього вже півтора року. У 90-х роках існувала-таки державна лотерея при Комітеті, пізніше – Мініс­терстві у справах молоді й спорту. Однак швидко збанкрутіла. Чому? По-перше, як уже сказано, лотерейний бізнес в Укра­їні не відокремлено від азартних ігор, тому й не завжди зрозуміло, куди й на що конкретно йдуть гроші, котрі він акуму­лює. По-друге, лотерейний ринок не може існувати в замкненому просторі, він невід’ємний від світових тенденцій. Існує Євро­пейська асоціація, великі оператори, з’являються дедалі нові види гри, є гра­мотний менеджмент, що дуже динамічно працює. Ринок бурхливо розвива­ється, прогресує, нині все робиться через термінали, інтернет – зручно й швид­ко. Модно й конкурентно.

І, певна річ, не Україна задає тон. Тож за таких умов – і «беззаконня», і при одному лише Мініс­терстві, окрема лотерея без значних оборотних ко­штів, з менеджерами, яких не навчено останніх техно­логій, природно, припини­ла своє існування.

Взагалі, за великим рахунком, держава не має брати безпосередню участь у лотерейному бізнесі, вкладати гроші, піддаватися невиправда­ному ризику. Адже йдеть­ся про дуже великі суми, про справді великі ризи­ки, а сьогодні економіка нашої держави не в тому стані, щоб акумулювати в якомусь виді діяльності 100–200 млн доларів, зби­рати там державних служ­бовців, аби конкурували з вільним та серйозним біз­несом, яким займаються транснаціональні корпо­рації. Ось контролювати – обов’язково! Але знову ж таки: передусім – закон!

Грати чесно – справа честі, або бізнес vs мораль

Хто є операторами укра­їнського лотерейного рин­ку і яка, хоча б приблиз­но, схема проходження коштів? З’ясувалося, що це оператори зі спільним капіталом – частково укра­їнським, частково інозем­ним, до речі, інтегровані в європейські структури. Теоретично або, як-то ка­жуть, за ідеєю, приблизно 50 відсотків коштів, що надходять від лотереї, спрямовуються у призо­вий фонд, з решти грошей частина йде до державно­го бюджету, частина є до­ходом оператора, котрий використовує їх на розви­ток справи, виплату зар-плати. Схема не нова, але принциповим є інше: щоб оператори сплачували по­датки, працювали чесно і гарантовано виплачували виграші громадянам. Ось із цим завжди були про­блеми, надто в 90-ті роки: хтось ухилявся від сплати податків, хтось шахраював з виграшами. Якщо наре­шті ухвалять відповідний закон, тоді ризики буде зве­дено практично до нуля, фінансово-господарська діяльність операторів ста­не прозорою. І гарантовано надходитимуть іноземні інвестиції.

Насправді очікування надто затяглося, парла­ментарії розглядають зі­рочки на небі й порох під стільцями. Чому? А дуже просто: чимало лобістів. Дехто вельми дбає про власні інтереси, про свої великі гроші. Адже відо­мо: чим каламутніша во­дичка... Ось така «схема» працює бездоганно, галь­мує законотворчу роботу, пропускає «без митного контролю» радісне свавіл­ля чиновників усіх мастей та рангів. Більше того, в Україні сьогодні діє мора­торій на ліцензії: інакше кажучи, лотерейний ри­нок фактично знищують. Тим часом основні опера­тори українського лоте­рейного ринку готові без­посередньо в Міністерстві фінансів поставити тер­мінали, на яких у режимі онлайн відображатиметь­ся вся їхня діяльність. Аж до того, в якому пункті придбано такий-то білет, коли й за що сплачено ви­граш і в якій сумі. Здава­лося б, про більше годі й мріяти! Та в нас інакше: бізнес моралі не товариш.

БУДЕ ЗАКОН – ОЗДОРОВИМОСЬ!

10.02.2011

Тетяна МОРГУН, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини