СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Польські заробітчани обирають Німеччину

У травні цього року офіційно відкривають свої ринки праці для поляків Німеччи­на та Австрія. Аналітики про­гнозують, що кількість осіб, які виїдуть із Польщі на за­робітки до цих країн, сягне до кінця 2012 року мільйона і що така міграція поглибить стаг­націю польської економіки.

У 2004 році, коли країни ЄС відкри­ли для поляків свої ринки праці, очікувалося, що до Великобританії у по­шуках роботи виїде 30 ти­сяч осіб, а виїхало відразу декілька сотень тисяч! Безробіття у Польщі сяга­ло на той час 20%, а серед претендентів із вищою ос­вітою – 30%. Німеччина, яка до того посідала пер­ше місце серед країн, від­критих для трудових міг­рантів, опинилася на дру­гому місці. Але й у Німеч­чині ще у 2004 році без офіційного дозволу пра­цювало близько 200 тисяч поляків. У 2009-му – понад 400 тисяч, протягом цього року, за прогнозами, ця кількість може зрости до 800 тисяч, а наприкінці 2012 року – сягнути 1 млн. осіб.

Сьогодні більшість по­ляків у пошуках роботи обирають Німеччину, а не Велику Британію та Ір­ландію, як це було на по­чатку відкриття європей­ських ринків праці для Польщі. Тоді поляки виїз­дили масово, не маючи на­віть інформації ні про ри­нок праці, ні про умови проживання, не могли та­кож розраховувати на до­помогу знайомих чи роди­чів, яких найбільше у по­ляків серед жителів сусід­ньої Німеччини. Часто для таких заробітчан по­шуки роботи закінчували­ся на залізниці «Вікторія». Німеччина, натомість, є країною з найменшим для трудових мігрантів із Польщі ризиком, бо там уже перебуває велика кількість «першопрохід­ців», є родичі, знайомі, які можуть допомогти, що особливо важливо на по­чатку пошуку роботи.

Особливість трудової міграції 2004-го – виїжджа­ли молоді та енергійні, а також із досвідом і гар­ною освітою, для яких на Батьківщині не знайшло­ся відповідної праці, пере­важно чоловіки у віці 30–40 років із західних про­вінцій. Виїздили найвід­важніші і динамічні, пе­реважно до Великої Бри­танії та Ірландії. Потім набрала обертів трудова міграція до Німеччини. Сюди, як і до Нідерландів, поляки виїжджають у се­редньому на 9 місяців, піс­ля чого повертаються на кількатижневі відпустки до своїх польських осель. Чекаючи на черговий ви­їзд, вони вже не мобілізу­ються на пошук роботи на Батьківщині, а проїдають зароблене у міграції і по­вертаються знову за чер­говою порцією заробітку.

Особливість сьогод­нішньої міграції полягає у тому, що на виїзд нава­жуються і ті, хто має робо­ту, працює в невеликих містах за незначну опла­ту. Однак, спостерігаючи за своїми співвітчизника­ми за кордоном, замислю­ються, чи варто їм працю­вати і надалі за 1,5 тис. злотих, коли поруч (лише перетнути кордон) за таку саму роботу можна отри­мувати 5–6 тисяч злотих.

Проблемою є те, що і Польща, і Німеччина по­требують тих самих фа­хівців: кваліфікованих ро­бітників, інженерів, ліка­рів, програмістів, буді­вельників, а також пра­цівників сфери послуг. Тож німці добре розумі­ють ситуацію, тому про­понують польським учням різноманітне на­вчання і високу стипен­дію (вже на початку – 750 євро). Німецькі економіс­ти стверджують, аби утри­мати економічне зростан­ня, а минулого року ВВП зросло тут на 3,5 відсотка, необхідно залучити 300–400 тисяч «трудових рук». Разом з тим, хоча це і мало обговорюється, з’явилася і «супутня» про­блема – у Німеччині зрос­тають антиіммігрантські настрої, і це питання вже потребує особливого контролю.

ЛІЛІЯ СОКОЛОВА,

медіа-центр ФПУ (за матеріалами польських видань)

27.01.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини