ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Доступне житло: утопія чи перспектива?

 Стаття 47 Конституції України визначає, що «ко­жен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудува­ти житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального за­хисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступ­ну для них плату відповідно до закону». Тим часом на практиці забезпечення реалізації цього права не є ефективним.

ПОТРЕБИ ЗАДОВОЛЕНІ?

Рівень трудових доходів громадян за нинішніх цін на житло та його оренду не дозволяє абсолютній біль­шості працюючих забезпе­чити житлові потреби своїх родин. До того ж переважна більшість громадян такі суми може мобілізувати лише завдяки іпотечним кредитам, які банки сьогод­ні пропонують за серед­ньою ставкою 15,3% річних за умови сплати першого внеску у розмірі 30–40% вар­тості житла. Державні соці­альні стандарти (перш за все прожитковий мінімум) не передбачають витрат громадян ні на оренду жит­ла, ні на його купівлю за ринковими цінами.

Цікаво, що, за розрахун­ками Мінрегіонрозвитку, найвищі показники вартос­ті будівництва житла вста­новлені для Києва (5649 грн/кв. м), Криму (5175 грн/кв. м) і Севастополя (5112 грн/кв. м). Найнижча опосеред­кована вартість будівни­цтва житла зафіксована для Житомирської і Закарпат­ської (4112 грн/кв. м), Кіро­воградської (4155 грн/кв. м), Івано-Франківської (4378 грн/кв. м) та Херсонської (4400 грн/кв. м) областей.

Держава головний ак­цент робить на будівництві житла за кошти громадян, не створюючи умови для відповідного зростання їх­ніх доходів. Як наслідок – для переважної більшості працівників житло стало недоступним. Так, для при­дбання двокімнатної квар­тири загальною площею 75 м2 середньостатистич­ний мешканець України повинен працювати від 20 до 30 років.

Проаналізувавши хід реалізації державної жит­лової політики, Президія ФПУ зазначає, що в Україні спостерігається тенденція поступового збільшення обсягів будівництва житла – із 5,5 млн м2 загальної площі в 2000 році до 9,3 млн м2 у 2010-му. Середня забез­печеність житлом в Украї­ні сьогодні становить 23 м2 загальної площі на одну особу, тоді як в більшості європейських країн стан­дарти забезпечення житло­вою площею значно вищі.

Тим часом питання отри­мання земельної ділянки чи дозволу на будівництво, ре­єстрації права власності на вже збудоване житло в Укра­їні можуть вирішуватися роками, і українці часто успадковують ці проблеми з покоління у покоління.

Позитивним є факт спро­щення останнім часом до­звільних процедур на зве­дення об’єктів невисокої складності, дерегуляція на будівельному ринку. Разом із тим часто спостерігають­ся порушення встановлено­го законодавством порядку виділення земельних діля­нок під індивідуальне та багатоквартирне будівни­цтво, що знижує ефектив­ність заходів, яких уживає держава для забезпечення громадян доступним жит­лом, і є однією із основних причин надвисоких цін но­возбудованого житла.

СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ – ПІД ПИТАННЯМ

Починаючи з 2009 року керівництво держави ак­тивно впроваджує програ­му будівництва доступно­го житла, яку, безперечно, підтримує ФПУ. Нині од­ним із шляхів вирішення питання забезпечення гро­мадян житлом є реалізація повною мірою Державної цільової соціально-економічної програми будівни­цтва доступного житла на 2010–2017 роки, що затвер­джена Кабміном. Для за­безпечення прозорості, від­критості та належного гро­мадського контролю при­йнято рішення про ство­рення Єдиного державного реєстру громадян, які по­требують поліпшення жит­лових умов. Усі зазначені нормативні акти, а також низка інших додаткових правових актів у цій сфері, узгоджені з профспілками в рамках реалізації норм Генеральної угоди на 2010–2012 роки. Держава має на­мір надавати підтримку за рахунок бюджетних ко­штів у розмірі 30% вартості будівництва доступного житла або в уповноважено­му банку можна буде отри­мати пільговий іпотечний житловий кредит. Відпо­відно до зазначених лімі­тів громадяни сплачують 70% вартості житла, врахо­вуючи опосередковану вар­тість його спорудження, яка розраховується Мініс­терством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Ста­ном на 1 січня 2012 року це 4862 грн за 1 кв. м, що зна­чно менше ринкової ціни на житло.

Разом із тим Верховною Радою у першому читанні прийнято проект Закону України «Про забезпечення громадян доступним жит­лом», який було внесено до парламенту ще на початку 2010 року. Цей законопро­ект має суто декларатив­ний характер і не розв’язує проблем будівництва до­ступного житла. Тому ФПУ внесла низку зауважень до документа, зокрема щодо необхідності визначення конкретних шляхів забез­печення громадян недоро­гими квартирами замість декларативних лозунгів, виступає за необхідність доопрацювання таких важ­ливих питань, як джерела та порядок фінансування будівництва доступного житла, шляхи здешевлен­ня його вартості тощо.

З початком реалізації держпрограми доступного житла, у тому числі й моло­діжного кредитування, кількість громадян, які ста­ли в чергу на отримання квартир, зросла і сьогодні становить 1 млн 300 тис. осіб (за даними Держком­стату України зі 100% осіб, які перебувають на житло­вому обліку, 68,5% стоять у черзі десять і більше років). Із них у державному фонді сприяння молодіжному житловому будівництву за­реєстровано 17 тис. сімей.

Станом на 30 грудня 2011 року державною фінансо­вою підтримкою на будівни­цтво (придбання) доступно­го житла скористалися 792 українці на загальну суму 98,2 млн грн, завдяки чому у будівництво було залучено 237,7 млн грн громадян.

Станом на 30 грудня 2011 року за програмою пільго­вого молодіжного житло­вого кредитування надано 436 кредитів на суму 128,7 млн гривень за рахунок ко­штів державного та місце­вих бюджетів, а також за кошти статутного капіталу Державного фонду сприян­ня молодіжному житлово­му будівництву.

На часткову компенса­цію відсоткової ставки кре­дитів комерційних банків молодим сім’ям та одино­ким молодим громадянам на будівництво (рекон­струкцію) та придбання житла із загального фонду держбюджету в 2011 році виділено та повністю вико­ристано 103,3 млн гривень.

Виконання програми «Доступне житло» в пер­спективі позитивно позна­читься на будівельній та інших суміжних із нею га­лузях. Державна допомога підвищить платоспромож­ність середнього класу, а будівельні компанії діста­нуть можливість заверши­ти будівництво житлових об’єктів із високим рівнем готовності.

Тим часом, якщо еконо­мічна доцільність реаліза­ції Державної цільової соціально-економічної про­грами будівництва (при­дбання) доступного житла на 2010–2017 роки не викли­кає особливих сумнівів, то її соціальна ефективність видається вкрай сумнівною. Причина у тому, що скорис­татися програмою можуть лише сім’ї з високим рівнем доходів.

БОРОТЬБА ЗА ПРАВА

Наразі поглиблюється со­ціальна напруга серед меш­канців робітничих та інших гуртожитків. За різними да­ними, у гуртожитках прожи­ває від 2 до 5 мільйонів меш­канців, більшість із яких – члени профспілок. Багато з них, розірвавши трудові від­носини з підприємством, ро­ками вирішують із новими власниками гуртожитків питання власності. Законо­давство України не передба­чає безпосередньої участі профспілок у розв’язанні проблем мешканців гурто­житків, але стояти осторонь профспілки не мають права. Тож вирішення соціально-економічних питань і веден­ня соціального діалогу для розв’язання житлових про­блем є одним із завдань профспілок, і насамперед первинних профспілкових організацій.

Профспілки підтриму­ють нові соціальні ініціати­ви Президента, проголошені 7 березня ц. р. на розширено­му засіданні Уряду, якими, зокрема, передбачено запро­вадження нової програми іпотечного кредитування для розв’язання однієї з най­гостріших проблем населен­ня. Реалізація цієї програми також дасть змогу заванта­жити роботою будівельні компанії, створити нові ро­бочі місця, підняти рівень виробництва будівельних матеріалів, сприятиме зрос­танню попиту на українську металопродукцію на вну­трішньому ринку.

СТОРІНКУ ПІДГОТУВАЛА ОЛЕНА ОВЕРЧУК, «ПВ»

ФАКТОР ПОГІРШЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ

За даними соціально-демографічного дослідження «Сім’я і діти», що його провів Інститут демографії та соці­альних досліджень НАН України, відсутність житла є другою за значенням причиною (51,6% опитуваних), яка змушує громадян відкладати народження дітей і відмов­лятися від бажаної кількості малят, а також однією з основних причин, які впливають на рішення не реєстру­вати шлюб (21,5% опиту­ваних) або розлучитися (від 13,2 до 18,8% опитува­них, залежно від місцевос­ті). Розв’язання житлової проблеми за рахунок до­ступності житла фахівці вважають однією з «най­важливіших умов сприян­ня народжуваності».

22.08.2012

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини