ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Пільги: у пошуках правди

 Сьогодні існує чимало проблем рефор­мування системи соціальних пільг, які турбують багатьох українських гро­мадян. Тож не дивно, що ФПУ не лиша­ється осторонь цих питань та актив­но виявляє свою позицію…

 Сьогодні існує чимало проблем рефор­мування системи соціальних пільг, які турбують багатьох українських гро­мадян. Тож не дивно, що ФПУ не лиша­ється осторонь цих питань та актив­но виявляє свою позицію…

Чинний порядок на­дання пільг сфор­мований безсис­темно й унемож­ливлює виконання функцій належного соці­ального захисту населення. До найчисельніших катего­рій, які мають право на пільги, належать: ветерани праці – близько 4,6 млн; ве­терани війни – близько 2,8 млн осіб, серед яких учасників бойових дій – 325,3 тис., інвалідів війни – 223,1 тис.; особи, які мають особливі заслуги (зокрема трудові) перед Батьківщи­ною – 1,2 тис.; постраждалі від Чорнобильської ката­строфи – близько 1,9 млн; ін­валіди – близько 2,6 млн; діти війни – близько 6,1 млн осіб. Право на пільговий проїзд міським транспор­том мають 10,5 млн пенсіо­нерів за віком.

Така кількість пільг для різних категорій призво­дить до того, що щороку за­коном про державний бю­джет України на відповід­ний термін призупиняєть­ся або обмежується дія зна­чної частини законодавчих актів, які регулюють на­дання відповідних пільг та компенсацій. Усе це викли­кає невдоволення членів профспілок, оскільки га­рантовані пільги не реалі­зуються через хронічне не­дофінансування відповід­них видатків державного бюджету України.

Щоб урегулювати про­блеми в цій сфері, ще в 2009 році Кабмін своїм розпоря­дженням ухвалив Страте­гію впорядкування систе­ми надання пільг окремим категоріям громадян, якою визначив послідовність ре­формування цієї системи, зокрема етапи й основні за­ходи реалізації. Зазначена стратегія була підтримана ФПУ. Проте замість посту­пового реформування або приймалися нові законо­давчі акти, якими встанов­лювалися додаткові дер­жавні соціальні пільги, або призупинялися (обмежува­лися) існуючі. Зокрема, на порушення норми Генуго­ди, без погодження з проф­спілками уряд вніс до Вер­ховної Ради України проек­ти законів «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду» (реєстр. № 7562 від 14.01.2011, № 9127 від 08.09.2011), якими об­межувалися права україн­ців, передбачені чинним законодавством в частині надання пільг та гарантій.

ФПУ виступила катего­рично проти запропонова­них змін та заявила про їх неприйнятність щодо ска­сування конкретних розмі­рів соцгарантій, закріпле­них законами, а натомість встановлення їх у порядку та розмірах, визначених Кабміном. Законопроект № 7562 від 14.01.2011 було відхилено та знято з роз­гляду ВРУ.

Дещо пізніше Кабінет Міністрів України повтор­но вніс аналогічний зако­нопроект (реєстр. № 9127 від 08.09.2011), який уже 9 вересня 2011 року був при­йнятий у першому читан­ні. ФПУ знову підготувала та внесла до Верховної Ради України свої пропози­ції, і вже 5 червня 2012 року його було прийнято в дру­гому читанні. У цій редак­ції вилучено розділ II «При­кінцеві та перехідні поло­ження», якими передбача­лося внесення змін до окре­мих законодавчих актів щодо обмеження чи скасу­вання пільг та гарантій. А 22 червня Президент Укра­їни підписав Закон № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Тож перед профспілка­ми постає завдання долучи­тися до опрацювання змін до цілої низки законодав­чих актів, що стосуються пільг тих чи інших катего­рій (Кабмін має розробити відповідні законопроекти до 2014 року). ФПУ листом від 21.06.2012 № 03/01-15/1056 уже звернулася до Кабінету Міністрів України з пропо­зицією створити робочу групу для доопрацювання II розділу цього Закону та включити до її складу пред­ставників профспілок із ме­тою недопущення погір­шення соціального захисту громадян.

Варто наголосити, що на виконання Національ­ного плану дій щодо впро­вадження економічних ре­форм на 2010–2014 роки «За­можне суспільство, конку­рентоспроможна економі­ка, ефективна держава», за­твердженого Указом Пре­зидента України від 27 квіт­ня 2011 року № 504/2011, Мі­ністерством соціальної по­літики наприкінці 2011 року було опрацьовано про­ект Закону України «Про упорядкування пільг, ком­пенсацій та гарантій і по­силення адресності їх на­дання особам, які мають право на пільги за профе­сійною ознакою». Законо­проект передбачав уста­новлення пільг для окре­мих категорій працівників, які мають право на них за професійною ознакою, що надаватимуться їм у разі, якщо середньомісячний су­купний дохід сім’ї пільго­вика в розрахунку на одну особу за попередні 6 міся­ців не перевищуватиме ве­личини прожиткового мі­німуму, встановленого на одну особу в розрахунку на місяць. Це насамперед сто­сується народних депута­тів України, прокурорів, слідчих прокуратури та ін­ших осіб. Зазначена норма не поширюється на медич­них, педагогічних та пра­цівників культури.

Запропоновані зміни спрямовані на запрова­дження адресного підходу до надання пільг і узгоджу­ються з профспілковою по­зицією. Проте в наданих ви­сновках СПО профспілок до Мінсоцполітики зазнача­ється, що впорядкування системи пільг з урахуван­ням матеріального стану окремих категорій грома­дян має розглядатися одно­часно з адекватним підви­щенням їх заробітних плат, що дозволить компенсува­ти втрачені пільги.

Монетизація системи со­ціальних пільг в Україні має торкатися лише окре­мих видів пільг, які здатні давати відчутний позитив­ний ефект. До того ж, по­трібно забезпечити адрес­ність соціального захисту з урахуванням реальних по­треб. Не варто скасовувати всі пільги одночасно. Про­цес монетизації має бути тривалим, а розмір компен­сації не повинен бути зна­чно меншим за попередню пільгу. Крім того, заміна пільг на виплати в жодному разі не має відбуватись од­ночасно з підвищенням та­рифів на відповідні послу­ги. І ще одна обов’язкова умова реформи: залишити пільги тим категоріям осіб, для яких вони відіграють роль привілеїв і є визна­нням особливих заслуг пе­ред державою. Наприклад, для учасників бойових дій та ліквідаторів аварії на ЧАЕС. І найголовніше – за­безпечити адресність соці­ального захисту з урахуван­ням реальних потреб люди­ни чи сім’ї.

Підготувала Анна Рєпіч, «ПВ»

Міжнародна практика

Досвід розвинених країн свідчить про те, що ефек­тивною державною підтримкою може бути охоплено не більш як 10–15% населення. Сьогодні в ЄС кіль­кість малозабезпечених становить майже 17%, а без застосування принципу адресності вона могла б сяг­нути 40%.

Німеччина. Пільги існують переважно для пенсіоне­рів, інвалідів та сімей з дітьми. Безкоштовних послуг проїзду й телефонного зв’язку тут немає, оскільки компанії, що їх надають, належать до приватних структур.

Франція. Громадяни з доходами, нижчими за 1,2 тис. євро, мають право на допомогу, яку надають у вигля­ді цільових чеків на оплату житла, комунальних та медичних послуг, що компенсує наявну різницю.

Польща. Ця країна реформувала свою систему пільг у 2004 році. Так, різними видами допомоги та пільг користуються лише близько 5% загальної кількості населення, а натуральні види допомоги замінюють на грошові.

Чехія. Соціальна допомога складається з безплатного медобслуговування, виплат по безробіттю та допомо­ги на дітей. Дотації на оплату житла та комунальних послуг надаються індивідуально й можуть сягати 80%. До пільг належить і зниження пенсійного віку для ма­терів: один рік за кожну народжену дитину.

США. Ветерани бойових дій та сім’ї померлих вій­ськовослужбовців звільняються від сплати прибутко­вого податку, мають право на безплатне медобслуго­вування, пільги при купівлі житла, транспортні тощо. А після трагедії 11 вересня потерпілі внаслідок те­рактів були прирівняні до загиблих під час бойових дій, а їх сім’ї також отримали аналогічні пільги. Соці­альна допомога надається в межах федеральних і ре­гіональних програм боротьби з бідністю. Її отриму­ють біля 15% американців, доходи яких нижчі за про­житковий мінімум.

01.08.2012

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини