ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Гострі кути довкола круглого м’яча

Футбольний чем­піонат на першість Європи практично добігає кінця. Подія, яка змусила говори­ти про себе два попе­редніх роки, перебу­ватиме в центрі уваги ще довго. Спор­тивні аналітики з’ясовуватимуть причини невдач ко­манд у стартових матчах, тренери влаштують розбір польотів для своїх підопічних, а вболі­вальники тішити­муть себе надіями на майбутні чем­піонати. Щоправ­да, у загальній діж­ці меду не обійшло­ся без гіркого при­смаку агресії вболі­вальників.

 ХУЛІГАНИ, УЛЬТРАС, «МАХАЧІ»

На чому тримається фут­больний фанатизм? Де шука­ти корені цього явища? У цьому питанні так багато нез’ясованого, що не дивно, що задовго до початку Євро–2012 тема безпеки на стадіо­нах і за їх межами обростала міфами, а то й безглуздими вигадками. Говорили навіть про те, що фанати мають на меті збурити громадський спокій.

Перші фанати в Україні з’явилися наприкінці радян­ської епохи. Ними виявили­ся прихильники столичного «Динамо». Вони підтриму­вали свою команду не лише на київських стадіонах, а й курсували за нею з міста до міста. Проте довгий час ета­лоном для всіх фанатів вва­жалися англійські вболі­вальники. Впродовж трива­лого часу саме вони дикту­вали «англійський стиль». Пізніше йому на зміну прий­шов італійський стиль. За­лежно від того, прихильни­ками якого стилю вважають себе фанати, їх поділяють відповідно на «хуліганів» та «ультрас». Перші для під­тримки своєї команди засто­совують кулаки й м’язи, а вже потім – трибуни. При цьому бійки зазвичай відбу­ваються за домовленістю сторін у малолюдних міс­цях. Обопільні неписані правила гласять: не вико­ристовувати холодну зброю та інші підручні засоби. Би­тися лише навкулачки.

Для ультрас характерне зміщення акцентів в інший бік: найголовніше – підтрим­ка на стадіоні, а тоді ситуа­ція підкаже. Українські фа­нати не тільки поєднали традиційні європейські сти­лі, а й «модернізували»їх. Відтак у протистоянні фут­больних фанатів з’явилась холодна зброя. Хвалити Бога, це тільки поодинокі випадки.

Потрапити у касту фут­больних хуліганів не так просто. Тут діють свої прави­ла. Футбольні хулігани не повинні нападати на пере­січних громадян, а «воюва­ти» виключно з такими ж прихильниками ненависних їм команд. Так звані «маха­чі» відбуваються за домовле­ністю, телефоном чи через мережу Інтернет. Головне – перемога над такими ж хулі­ганами. Є ще одне неписане правило – не чіпати уболі­вальників, які прийшли по­дивитися футбол.

Проти футбольних фана­тів, схильних до насильниць­ких дій, винайшли простий прийом. Їх заносять до так званого «чорного списку», відтак вони перебувають під пильним наглядом і конт-ролем правоохоронних орга­нів. Європейська агенція «Фронтекс» опікується агре­сивно налаштованими фут­больними уболівальниками впродовж кількох останніх років. Експерти констату­ють, що цьогоріч списки агенції значно розширяться, поповняться новими імена­ми бешкетників, котрих власне футбол практично не цікавить. А от штовханина за межами стадіону – навіть дуже. Щоправда, незважаю­чи на запобіжні заходи, агре­сивно налаштовані вболі­вальники встигли «насліди­ти» під час Євро–2012.

ВАШІ НЕРВИ НЕ ДЛЯ ЄВРО

Ейфорія від перемоги улюбленої команди чи роз­пач від поразки – і те й інше викликає бурю емоцій. Стри­мувати їх під час футболу, та ще й такого рівня, вдається не всім. І вже після закінчен­ня матчу багатьох фанатів буквально тягне на подвиги – розім’яти м’язи, відіграти­ся на комусь. Своєрідний третій тайм за напруженням не поступається спортивно­му дійству, що відбувалося на газоні. Натовп стає не­контрольованим, а його дії – непрогнозованими. І тоді до справи береться міліція чи поліція.

В Україні фанатському руху не приділяється сер­йозна увага. Міліція займа­ється наслідками розбірок між прихильниками та су­противниками: затримує агресивно налаштованих уболівальників, відстежує, хто неналежно поводився на трибунах. Профілакти­кою, роз’яснювальною робо­тою не опікується ніхто. Цим, відповідно до закону, мала б займатися Федерація футболу України, та у неї, вочевидь, є важливіші спра­ви. Централізованої струк­тури, на яку було б покладе­но проведення профі-лактично-роз’яснювальної роботи з фанатами, в Украї­ні немає. Похвалитися цим не можуть й інші держави Європи.

 Психологи стверджують, що агресія вболівальників – річ цілком природна. Адже людині необхідно виплесну­ти свої негативні емоції, осо­бливо чоловікам. Футбол – підходяща нагода, та ще й такого рівня, як чемпіонат континенту. Тож коли змага­ються дві команди, їхні фа­нати ставляться один до одного негативно. Проте якби ж то тільки негативно. Євро–2012 засвідчило, що по­ведінка деяких уболівальни­ків була відверто ворожою.

Інакше як можна поясни­ти ситуацію, котра виникла у Варшаві. Півтори сотні вболівальників було затри­мано під час сутичок між фанатами Росії та Польщі. З’ясування стосунків поча­лося задовго до початку мат­чу і не припинилося після його закінчення.

Неприємності розпочали­ся, коли вдень тисячі росій­ських вболівальників вирі­шили пройти маршем вули­цями Варшави – відзначити День Росії. Польська влада дала згоду на марш, однак опозиція вважала його про­вокацією. За розвитком по­дій стежили 6 тисяч поліцей­ських (!). Вони наче стіною розділяли вболівальників команд-суперниць. Та коли хода вийшла на один із мос­тів, польським фанам вдало­ся прорвати поліцейський кордон і зчинилася бійка. Постраждало принаймні 10 людей. Серед них семеро по­ляків, двоє росіян та один громадянин Німеччини. У поясненні одного з росій­ських прихильників націо­нальної збірної зазначено: не витримали нерви.

Нерви не витримали і у функціонерів УЄФА: за на­хабну поведінку російських уболівальників, зокрема за расистські витівки, оштра­фовано футбольну збірну Росії. Отже, цілком очевид­но, що ті, хто вважають себе справжніми вболівальника­ми, часто своєю поведінкою лише шкодять улюбленим командам.

Ви подивіться на обличчя цих лю­дей. Це вже не люди, вони більше на мавп подібні, ніж на людей. Бо вони виходять із рівноваги. Це є грі­ховний стан: коли людина не володіє сама собою. Вони тоді й випивають, і б’ються. Ми про­ти цього.

Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет про вболівальників

Українські вболівальники досить специфічно «покарали» угорського суддю Віктора Кошшої, який під час матчу Украї­на–Англія не зарахував українцям гол. Буквально через кіль­ка годин після скандального матчу на сайті відомої «народ­ної» енциклопедії «Вікіпедія» у біографії Кошшої з’явилося повідомлення про його трагічну «смерть» від рук українських уболівальників. Щоправда, українські модератори одразу ж видалили провокаційний запис. Пізніше УЄФА підтвердила, що гол у ворота збірної Англії таки був. А сам «сліпий арбітр» визнав, що припустився помилки. Щоправда, на долю ук­раїнської збірної на Євро–2012 це вже не вплине.

 ПРОРАХУНКИ ГРАВЦІВ – ПРОБЛЕМИ ВБОЛІВАЛЬНИКІВ

Іноді трапляється, що агресію вболівальників спричиняє поведінка самих футболістів. І не лише під час недолугої гри, а й після неї. Так, хрестоматійним став скандал, що спричинила хамська реакція капітана збірної Росії Андрія Аршавіна. Спочатку він і його колеги на всі за­уваження фанів, котрі підходили до футболістів після матчу, відповідали брутально та агре­сивно. Але коли на справедливий закид, що гравці збірної Росії не виправдали сподівань мільйонів уболівальників Аршавін бовкнув, що це, мовляв, ваші проблеми, це обурило на­віть найтолерантніших фанів.

Після цього газета «Московський комсомолець» вийшла із заголовком «Виродки!!!», а капі­тан російської збірної став об’єктом критики та знущань. У результаті Аршавін таки виба­чився перед фанами, але це мало на кого справило враження.

03.07.2012

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини