У місті лева нам тільки б і грати
Два неоднозначних
матчі провела наприкінці року національна збірна. Із суперниками, які у
турнірній таблиці посідають умовно діаметральні позиції, «синьожовті» зіграли,
на диво, так само неоднозначно. І хоча результат обох поєдинків загалом можна
вважати позитивним, але неозброєним оком видно, що без гідної і «довгої» лави
запасних головна команда країни провести на гідному рівні за короткий час два
поспіль поєдинки не може.
Матч Україна –
Німеччина – дебютний на оновленому НСК «Олімпійський». Як і на офіційній
церемонії відкриття, присутні на головній арені Євро–2012 стали свідками
яскравого й видовищного дійства. Але не театралізованого – футбольного.
Погодьтеся, після
низки невдач, нехай і в товариських поєдинках, від підопічних Олега Блохіна
мало хто чекав позитивного результату, а тим більше – гідної, на рівних гри із
третьою на сьогодні командою світу (українці, нагадаю, нині посідають 58-му
позицію у рейтингу збірних ФІФА). Однак побачене стало просто таки цілющим і
життєдайним бальзамом на зранені й подекуди навіть зневірені уболівальницькі
душі. Не дорахувавшись десятка (!) гравців основи, очільник головної команди
країни так налаштував уцілілих «бійців», немов вони виходили і справді на свій
«останній і вирішальний бій». Як результат – на перерву команди пішли з рахунком
3:1 на користь господарів поля. «Олімпійський» шаленів!
Після перерви
футбольна феєрія на футбольному полі тривала. Причому у наших співвітчизників
моментів, аби збільшити перевагу до непристойної різниці, було значно більше,
ніж у суперників – бодай скоротити розрив у рахунку. Але коли на 62-й хвилині
Назаренко змарнував 100% нагоду, не поціливши у порожній кут воріт німців,
спрацювало давнє футбольне правило: «Не забиваєш ти – заб’ють тобі». Чи не у
наступній атаці наші суперники майстерно розіграли кутовий. А згодом і
зрівняли рахунок, реалізувавши таки беззаперечну територіальну перевагу.
Утім, до
фінального свистка українці ще не раз мали нагоду вирвати перемогу – чого
вартий хоча б нереалізований Девічем вихід сам на сам із німецьким голкіпером
або його ж таки спроба відзначитися у воротах суперника під завісу гри. Тож не
дивно, що після гри і Олег Блохін, й уболівальники визнали, що їм сподобалися
рівень гри української збірної і самовіддача футболістів, а от результат міг
би бути і кращим – реалізувавши бодай половину своїх шансів, «синьо-жовта»
дружина неодмінно перемогла б.
Натомість у
поєдинку проти австрійців на «Арені Львів», яка також дебютувала, приймаючи
перший матч найпопулярнішого командного виду спорту, Девіч реабілітувався:
під саму завісу двобою приніс перемогу господарям поля. Таким чином, збірна
України виграла сім матчів із семи, що проводила у столиці Галичини!
Однак слід
зазначити, що впродовж матчу більш активними були наші суперники, які нині
посідають 72-гу сходинку в ієрархії футбольних збірних. Зрозуміло, далася
взнаки фізична перевага австрійців, які, на відміну від наших, у п’ятницю не
грали й цілеспрямовано готувалися до матчу з українцями. Однак головне, що
навіть у меншості (Кучер отримав дві жовті картки) наші не просто вистояли, а
спромоглися, як-то кажуть, на фінішній стрічці вирвати перемогу. Тож на зимові
«канікули» і національна збірна, й уболівальники йдуть із гарним настроєм.
УКРАЇНА – АВСТРІЯ
– 2:1
(Мілевський, 18,
Девіч, 90 – Кучер, 71, автогол)
УКРАЇНА: Дикань,
Федецький (Бутко, 46), Кучер, Ракицький, Селін, Тимощук, Ротань (Гармаш, 46),
Алієв (Девіч, 74), Ярмоленко (Гусєв, 64), Коноплянка (Назаренко, 86), Мілевський
(Шевченко, 56)
УКРАЇНА –
НІМЕЧЧИНА – 3:3
(Ярмоленко, 28,
Коноплянка, 36, Назаренко, 45 – Кроос, 38, Рольфес, 65, Мюллер, 77).
Україна: Рибка,
Бутко, Кучер, Ракицький, Селін, Ярмоленко (Алієв, 82), Тимощук, Безус (Назаренко,
39), Коноплянка (Федецький, 90+2), Мілевський (Девіч, 66), Шевченко (Гай, 66).
ВОЛОДИМИР –
КРАЩИЙ У 2011 РОЦІ
До 31 грудня ще,
здавалося б, далеко, але дехто вже почав підбивати підсумки року. Так,
Всесвітня боксерська організація (WBO) недавно оголосила ім’я найкращого
боксера-2011. Ним визнано нашого співвітчизника чемпіона світу Володимира
Кличка.
Приємну звістку
наш уславлений земляк отримав по дорозі до тренувального табору в Австрії, де
він готуватиметься до чергового титульного поєдинку проти Жана-Марка Мормека.
Нагадаємо, що бій між чемпіоном світу WBA/IBF/WBO/IBO у надважкій вазі та колишнім
чемпіоном світу в першій важкій вазі заплановано провести 10 грудня на Esprit
Arena у Дюссельдорфі.
Чемпіон, попри
прогнози більшості спеціалістів про легку перемогу Кличка-молодшого, має намір
готуватися до бою ґрунтовно і не збирається недооцінювати суперника. «Не
думаю, що Мормек задкуватиме у рингу, як це робив Девід Хей. Це не у його
стилі – він налаштований лише не атаку. Він бився з Хеєм і ледь не нокаутував
його. А я бився з Хеєм і не зміг завдати гарного акцентованого удару. Так що
я не зміг зробити те, що вдалося Мормеку», – цитує championat.com
Кличка-молодшого.
Про те, що у
протистоянні Володимира з Жаном-Марком нічого не вирішено ще до виходу у ринг,
як натякають певні недоброзичливці українських чемпіонів, свідчить і той
факт, що наразі тривають перемови про трансляцію бою у США. За повідомленням
boxingnews.com.ua, джерела у команді українця натякнули, що є попередня
домовленість про трансляцію поєдинку Кличко – Мормек на території США одним із
каналів ESPN.
ЗА КРОК ДО
П’ЄДЕСТАЛУ
3–14 листопада в
Парижі проходила світова першість із важкої атлетики, де виборювали медалі та
олімпійські ліцензії близько 550 спортсменів із 93 країн світу.
Україну
представляли 13 атлетів, троє з яких повертаються із Франції додому з медалями.
Артем Іванов у ваговій категорії до 94 кг мав усі шанси піднятися на найвищу
сходинку п’єдесталу пошани, однак чемпіоном світу став представник Казахстану
Ілля Ільїн. Сумарний результат обох спортсменів – по 407 кг, але за додатковими
показниками наш співвітчизник змушений був задовольнитися «сріблом».
Наступну нагороду
приніс до скарбнички збірної України Олексій Торохтій у ваговій категорії до 105 кг. Підкоривши за сумою
двох вправ 410 кг
(181+229), наш співвітчизник пропустив поперед себе лише росіян: Дмитра
Клокова і чемпіона турніру Хаджимурата Аккаєва.
Із результатом 284 кг (127+157) пробилася
до трійки призерів наша Ольга Коробка (вагова категорія понад 75 кг). Вона поступилася
срібній призерці росіянці Тетяні Кашировій, у доробку якої 322 кг, і Чжоу Лулу з Китаю,
яка встановила світовий рекорд у сумі – 328 кг.
СЕРГІЙ БУБКА –
ГОЛОВА КОМІСІЇ IAAF
У Монако
відбулося засідання Ради Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій
(ІААФ), де були визначені міста проведення чемпіонату світу з легкої атлетики
2017 року (Лондон, Велика Британія) та чемпіонату світу в закритих приміщеннях
у 2014 році (Сопот, Польща).
А крім того, було
прийнято і низку кадрових рішень. Зокрема, президента НОК України, члена
Міжнародного олімпійського комітету та віце-президента Міжнародної асоціації
легкоатлетичних федерацій Сергія Бубку обрано головою Комісії IAAF із
розвитку. Раніше комісію очолював особисто президент IAAF Ламін Діак, а головний
олімпієць України був його заступником.
ПОВНИЙ КОМПЛЕКТ МЕДАЛЕЙ
174 дзюдоїсти з
37 країн світу розіграли місця на п’єдесталі пошани Кубка світу, що проходив у
Самоа. Українська збірна повернулася додому з повним комплектом медалей.
Першими на татамі
вийшли чоловіки, і на нас одразу ж очікував український фінал! У ваговій
категорії до 100 кг
Артем Блошенко та В’ячеслав Денисов в особистому протистоянні визначили
сильнішого. Перемога залишилася за Артемом.
У жінок на другу
сходинку п’єдесталу пошани зійшла Наталія Смаль (70 кг), програвши тільки
англійці Селлі Конвей. У ваговій категорії до 63 кг Оксана Діденко лише у
фіналі поступилася переможниці Влорі Бедеті зі Словенії. А з «бронзою» повертається
додому Вікторія Туркс (78 кг),
яка у «втішному фіналі» виявилася кращою за австралійку Сару Конечні.
Сторінку підготував
Володимир ПОЛЄТАЄВ, спеціально для «ПВ»
24.11.2011
|