ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розвінчання рекордсмена «Тур де Франс»

 Після довгих ро­ків звинувачень найтитулованішо­го шосейного ве­лосипедиста Лен­са Армстронга у вживанні заборо­нених препаратів уже й на лабора­торному рівні до­ведено, що за часів розквіту спортив­ної кар’єри він ужи­вав допінг. Не виста­чало лише зізнання самого спортсмена, який увесь час напо­легливо заперечу­вав свою провину. Нарешті минулого тижня під час шоу Опри Вінфрі він щи­росердечно розпо­вів про свої гріхи.

Володимир ПОЛЄТАЄВ

спеціально для «ПВ»

Єдиний семиразо­вий чемпіон «Тур де Франс» минуло­річ був пожиттєво дискваліфікова­ний і позбавлений усіх на­город, здобутих починаю­чи з 1998 року, після по­вернення у спорт, здолав­ши онкозахворювання. До останнього спортсмен безапеляційно й наполе­гливо відкидав усі звину­вачення щодо вживання допінгу, які лунали на його адресу з кінця 90-х років. Що змусило люди­ну, яка в одну мить із ку­мира мільйонів – видат­ного спортсмена, який пе­реміг не тільки сильних суперників, а й страшну хворобу, розповісти правду?

Армстронг не дав чіт­кої відповіді на це запи­тання. А всі свої попередні заперечення він назвав од­нією великою брехнею, яку повторював багато ра­зів. Ленс визнав система­тичне застосування допін­гу в команді US Postal, в якій він був лідером: «Не я запровадив цю допінгову культуру, й водночас я не намагався припинити її». Він визнав, що вживання допінгу в команді було по­ставлено на професійні рейки.

«Я вживав лише кок­тейль еритропоетин. Але частіше я використовував переливання крові. Я ви­правдовував це своєю бо­ротьбою з раком», – визнав спортсмен.

Як же Армстронгу стільки років вдавалося уникати викриття? Річ у тім, що більшу частину його кар’єри поза змаган­нями не брали допінг-проби. Тож головним за­вданням порушники прин­ципів чесної змагальності вбачали в тому, аби гра­мотно скласти календар: так, аби перед гонками до­пінг вивітрився з організ­му. Відтоді, як кількість планових і позапланових перевірок збільшили й за­провадили біологічний паспорт спортсмена, при­ховувати допінг виявило­ся складніше.

Разом із тим Армстронг відкинув звинувачення американського антидо­пінгового агентства USADA, що він застосову­вав допінг після повернен­ня у спорт 2009 року. І по­обіцяв, що у разі створен­ня комісії, яка матиме на­мір докопатися до правди, він першим зголоситься взяти участь у її роботі.

Насправді, сьогодні вже непринципово: вжи­вав Армстронг після 2009 року допінг чи ні. Достат­ньо зізнання спортсмена, а терміни вживання забо­ронених препаратів нара­зі у свідомості любителів спорту, переконаний, віді­грають навіть не друго­рядну роль. І проблема не в тому, що у спортсмена відібрали титули і велоси­педний трон осиротів. Сво­єю діяльністю він дав лю­дям віру у всеперемагаю­чу силу жаги боротьби – із хворобами, суперниками, самим собою. А потім сам її знищив. Адже вона вия­вилася щедро приправле­на допінгом…

І жодні обіцянки виба­чатися перед людьми ре­шту всього життя цьому вже не завадять.

 ЛОНДОНСЬКИЙ П’ЄДЕСТАЛ УКРАЇНОК

 У Лондоні на змаганнях з жіночої ша­блі українські спортсменки здобули «бронзу» в індивідуальному та «зо­лото» в командному заліках.

 В індивідуальній програ­мі «бронза» на рахунку нашої найтитулованішої фехтувальниці Ольги Харлан. Олімпійська чем­піонка Пекіна–2008 й бронзова медалістка Лондона–2012 по черзі здолала опір німкені Да­віни Хірзманн (15:3), Се­віл Бунятової з Азербай­джану (15:5), китаянки Лі Фей (15:6), італійки Гіо Марзокку (15:11). Аот у боротьбі за вихід до фі­налу українка у надна­пруженому поєдинку лише одним уколом по­ступилася Ірені Веччі з Італії – 14:15. Італійка, зрештою, і стала пере­можницею турніру, а «срібло» дісталося росі­янці Катерині Д’яченко.

Натомість у командній першості нашим дівчатам не було рівних. Україн­ська збірна у складі Ольги Харлан, Ольги Жовнір, Ніни Козлової та Олени Вороніної впевнено пере­могла збірні Мексики (45:24), Китаю (45:29), Ні­меччини (45:34). Уфіналі українки здобули пере­конливу перемогу над лі­дером світового рейтингу – збірною Росії (45:31).

 БРОНЗОВИЙ ЗДОБУТОК У КРАСНОЯРСЬКУ

 Із престижного турніру Гран-прі «Іван Яригін» з вільної боротьби, який напри­кінці січня традиційно приймає росій­ський Красноярськ, українці поверну­лися з двома бронзовими медалями.

 Першою нагороду в скарбничку збірної Украї­ни поклала Юлія Благиня (вагова категорія до 51 кг). Устартовій сутичці наша борчиня перемогла госпо­диню килима Наталію Ма­лишеву, проте вже в на­ступному колі поступила­ся ще одній росіянці Кате­рині Красновій. Увтішно­му раунді Юлія здолала опір Вікторії Казагашевої з Росії, а також Ізабеллу Самбоу з Сенегалу. Зре­штою, перемогу святкува­ла Тетяна Аманжол із Ка­захстану, на другу сходин­ку зійшла Катерина Крас­нова, а на третій компанію нашій спортсменці склала японка Маріка Сідоте.

Ав останній день зма­гань на третю сходинку п’єдесталу пошани під­нявся наш важковаговик Олександр Хоцянівський. «Золото» виборов росія­нин Магомед Нурасулов, перемігши у фіналі іран­ця Мохаммадреза Азар­шакиба. Ще одна «брон­за» – у росіянина Фелікса Царікаєва.

 ПЕРЕМОГА З РЕКОРДОМ

Українка Тетяна Гамера-Шмирко святкувала перемогу на марафоні в Осаці. Вона виявилася першою з українських спортсменок, кому вда­лося перемогти на цих змаганнях.

Тетяна, знана своєю швидкістю в останній частині марафонської дис­танції, визнає, що після 30 кілометрів у неї майже не залишилося сил, однак спортсменка все ж знайшла резерв на останні два кілометри. Тож у підсумку спромоглася випередити господарів змагань Кайоко Фукуші (посіла друге місце) та Юко Ватанабе, яка фінішувала третьою.

Українка здолала дистанцію 42,195 км з особистим рекордом – 2:23.58, що на 34 секунди швидше, ніж час, який показала Тетяна на Олімпіаді в Лондо­ні, де фінішувала п’ятою.

01.02.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини