СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Костевич відкрила рахунок медалям

Церемонія відкриття Олімпійських ігор у Лондоні закарбується в пам’яті глядачів. Для тих, хто стежить за подібними урочис­тостями на початку масштабних стартів, неперевершеною, мабуть, таки залишиться прелюдія до пекінської Олімпіади. Однак ан­глійці, насамперед завдяки зусиллям поста­новника вистави – оскароносного режисера Денні Бойла, спромоглися створити своє не­повторне, чарівне й непередбачуване видови­ще. Переказувати яке немає жодного сенсу, а змовчати – совість не дозволяє. Тож варто просто згадати про нього, аби в подальшому зосередитись на виступі наших спортсменів.

 Першу медаль української збір­ної в олімпійському Лондоні здобула Олена Костевич, яка зійшла на третю сходинку п’єдесталу пошани після фіналу змагань у стрільбі з пнев­матичного пістолета.

Представниця проф­спілкового спорттовари­ства «Колос» із Чернігів­щини, нагадаємо, вже має в своєму доробку олімпій­ську нагороду – 2004 року в Афінах 19-річна україн­ка виборола «золото». Що­правда, чотири роки пото­му, в Пекіні, Олена завер­шила змагання без наго­род. Роки наполегливої праці знадобилися спортс­менці та її тренерам, аби вийти на звичний пере­можний рівень. Цьогоріч, як уже неодноразово пові­домляли «ПВ», Костевич виграла низку престиж­них стартів, оновила ре­корди України. Наша зем­лячка впевнено очолює світовий рейтинг у стріль­бі з пневматичного пісто­лета на дистанції 10 м, крім того, за підсумками минулого сезону Міжна­родна федерація стрільби визнала чернігівку най­кращою спортсменкою у цьому виді змагань.

Тож у перші дні Олім­піади ми небезпідставно розраховували на медаль саме від Олени. І хоча, зре­штою, їй не вдалося зійти на найвищу сходинку п’єдесталу пошани, від­значимо й здобутий ре­зультат. Перемогла в цій вправі китянка Веньюн Гоу, яка повторила свій успіх 2008 року. А Косте­вич у фіналі набрала 99,6 очка, що в сумі з кваліфі­каційним показником при­несло їй 486,6 бала. Однак той самий результат про­демонструвала францу­женка Селін Гобервілль, тож спортсменкам довело­ся вдатися до перестрілки. 2004 року в перестрілці Олена здобула «золото», цьогоріч – втратила «срі­бло». Бо в боротьбі за сріб­ну нагороду Селін влучи­ла у 10,6, а наша спортс­менка – в 9,7. Однак, повто­рюся, відзначимо і цей ре­зультат вихованки Ігоря Черединова. Адже порівня­но з Пекіном Олена все ж покращила свій результат, та й за почин медальний маємо низько вклонитись.

  СУДДІ ВІДІБРАЛИ «БРОНЗУ» В УКРАЇНСЬКИХ ГІМНАСТІВ

 Командний фінал наша команда спортивних гімнастів у складі Мико­ли Куксенкова, Віталія Наконечного, Ігоря Раді­вілова, Олега Степка та Олега Верняєва закінчи­ла на третій сходинці п’єдесталу пошани з су­мою 271,526 бала. Однак скандальне рішення арбі­трів позбавило українців заслужених нагород.

 Після закінчення змагань збірна Японії, яка в підсум­ковому протоколі фінішу­вала на четвертому рядку, подала апеляцію. Яку суд­ді задовольнили, додавши до їхньої підсумкової оцін­ки 0,7 бала. Яких вистачи­ло для того, щоб японці отримали «срібло», а укра­їнці опустилися за межі призової трійки. «Золото» дісталося збірній Китаю, а «бронзу» отримали госпо­дарі. Згідно з регламентом змагань, представники на­шої збірної не могли пода­ти апеляцію на оцінку японської збірної, оскіль­ки оскаржувати можна тільки суму балів своєї команди.

Перший віце-президент Української федерації гім­настики Ігор Коробчин­ський був уражений рі­шенням додати балів японській збірній. «Для всіх нас – це шок. Я побу­вав на багатьох Олімпіа­дах, але такого ще не ба­чив. Японський гімнаст за­валив зіскок, тому ставити йому таку високу оцінку несправедливо. Натомість наша команда була єди­ною, що відпрацювала без грубих помилок. Та справ­жні чоловіки не плачуть, вони ображаються. Ду­маю, перед особистими фіналами хлопці візьмуть себе в руки», – сказав уславлений гімнаст.

Головний тренер нашої чоловічої збірної з гімнас­тики Юлій Куксенков за­доволений виступом сво­їх підопічних у командно­му фіналі, а подіями у фі­налі – ні.

«Я розчарований, адже фактично у нас вкрали медаль, – відверто заявив Юлій Куксенков. – На мою думку, наша команда за­слуговувала срібної наго­роди. Британцям, які фіні­шували третіми, судді тро­хи завищували оцінку. Мало хто знає, що Микола Куксенков вийшов на олімпійський поміст після дуже складної травми ноги. Команда рівно і впевнено пройшла всі снаряди – хлопці молодці. Звісно, після такого пси­хологічного удару склад­но буде налаштуватися на боротьбу в індивідуально­му раунді. Настрою немає. Але постараємося зроби­ти все можливе».

А наші спортсмени, зали­шаючи залу з засмучени­ми обличчями, коменту­вати ситуацію відмовили­ся, зазначивши, що все і так очевидно...

 ПЕРШЕ «ЗОЛОТО» – У ШЕМЯКІНОЇ

 «Золото» Яни Шемякі­ної стало певною ком­пенсацією вітчизняним уболівальникам, розлю­ченим суддівською під­ступністю, внаслідок якої наших хлопців по­збавили бронзової меда­лі в командній першо­сті зі спортивної гім­настики.

 Лідер збірної України з фех­тування на шпагах Яна Ше­мякіна буквально по уколу прокладала собі дорогу до верхівки олімпійського п’єдесталу пошани. На шля­ху до півфіналу представ­ниця спорттовариств «Динамо»/«Україна» здола­ла росіянку Любов Шутову з рахунком 15:12, а потім з перевагою лише в одне влучання румунок Анну Марію Бранца – 14:13 та Симону Герман – 15:14. Не менш напруженим виявив­ся і поєдинок за вихід до фіналу, де українка знову з мінімальною перевагою здобула перемогу – над ки­таянкою Юйє Сунь (14:13).

Фінал у жіночій шпазі ви­дався напруженим. Шемя­кіній більше години дове­лося чекати виходу на до­ріжку, адже судді ніяк не могли прийняти рішення щодо її суперниці. А потім уже й у сутичці боротися довелося не лише з супер­ницею, а й з власними не­рвами. Зрештою, з перева­гою в один укол (знову!) в додатковий час Яна з ра­хунком 9:8 здолала німке­ню Брітту Хейдеманн.

«Сьогодні – найщасливі­ший день у моєму житті. Я зрозуміла, що мрії збува­ються, коли віриш і багато працюєш», – прокоменту­вала свої перші емоції олімпійська чемпіонка.

На запитання, який бій був найважчим, Яна відповіла: «Скоріше, перший, адже тільки входила в колію, на­лаштовувалася на супер­ниць. Але я згадувала на­станови тренерів, тому так все добре і вийшло».

За словами спортсменки, на змаганнях вона не відчува­ла дискомфорту й вантажу відповідальності. Адже в неї мало хто вірив, вона не вва­жалась фавориткою в бо­ротьбі за п’єдестал пошани.

 КАЛІНА ПІДНЯЛА «БРОНЗУ»

 Після бронзової нагороди Олени Костевич наступ­ною, здобутою нашими спортсменами на іграх XXX Олімпіади в Лондоні, стала так само бронзова ме­даль, яку виборола для збірної України важкоатлетка Юлія Ка­ліна (представляє спортивні то­вариства «Динамо»/«Спартак») у ваговій категорії до 58 кг.

 Можна було б побідкатися, що нашій спортсменці до «срібла» не вистачило лише одного кілограма в сумі. Але підняті за сумою двоборства Юлією 235 кг й без того ста­ли особистим абсолютним рекордом важкоатлетки! Тож у підсумку вона фінішу­вала після володарки «золо­та» та власниці нового олім­пійського рекорду китаянки Лі Сюєінь та представниці Та­їланду Прімсірі Сірікаєв.

Після змагань Юлія зазначи­ла: «Головне завдання, яке переді мною ставив тренер, – спрацювати на шість під­ходів, що я і зробила. Коли ж стало відомо, що мені під­корилась сума в 235 кг, на­віть не змогла в це повірити, разом із журналістами по­чала перераховувати. Бо це на 8–10 кг більше тієї суми, яку я зазвичай підіймала».

Зрештою, про те, що ця ме­даль в активі Юлії не остан­ня, свідчить затятий, але прагматичний характер спортсменки. Адже на за­питання, чи можна бороти­ся з китайською спортсмен­кою, українка відповіла: «Треба боротись не з су­перницею, а зі штангою».

 Сторінку за матеріалами oc-ukr.org підготував Володимир ПОЛЄТАЄВ, спеціально для «ПВ»

09.08.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини