ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Більше соцгарантій

ФПУ обговорила роль і дії профорганізацій усіх рівнів на завершальному етапі приватизації держмайна

Реформування від­носин власності призвело до цілої низки негативних наслідків, таких як втрата впливу держави на діяльність акціонер­них товариств і підприємств-монополістів, по­гіршення життєвого рівня трудящих, умов і безпеки праці, зростання безробіт­тя, заборгованості із заро­бітної плати.

Підсумки проведеної масової приватизації в державі свідчать, що про­голошені законодавством основні принципи рефор­мування власності втілю­ються в життя не повною мірою. Сам процес не зро­бив з українців нових власників, позбавив їх права на державне майно на користь певних осіб, які скупили його майже за безцінь. Мають місце порушення новими влас­никами норм трудового законодавства, невико­нання колдоговорів, необ­ґрунтоване скорочення виробничого персоналу, ігнорування науково об­ґрунтованих норм праці та відпочинку, ліквідація профорганізацій, змен­шення фінансування на соціальний захист праців­ників, охорону та безпеку праці.

З метою недопущення погіршення економічних і трудових прав працівни­ків приватизованих під­приємств Президія ФПУ 17 лютого постановила, що керівництво ФПУ має ініціювати підписання Меморандуму про співп­рацю щодо здійснення державної політики у сфе­рі реформування відносин власності на тристорон­ній основі між Федераці­єю профспілок України, Фондом держмайна і Дер­жавним агентством Укра­їни з управління держав­ними корпоративними правами і майном. А та­кож звернутися до Уряду та РНБО з пропозицією визначити критичний від­соток співвідношення дер­жавної та приватної влас­ності для економіки Укра­їни, її стратегічних галу­зей з метою забезпечення економічної безпеки дер­жави.

Жертви переділу власності

ЯК ДІЯТИ СЬОГОДНІ?

– забезпечення гласності при підго­товці переліку підприємств, які бу­дуть приватизуватися, при призна­ченні осіб, уповноважених на управління державними корпора­тивними правами, оприлюдення їх­ніх зобов’язань перед державою, трудовим колективом;

– налагодження тісної співпраці з центральними органами виконав­чої влади та органами місцевого самоврядування у розробленні планів передприватизаційної під­готовки, реструктуризації, привати­зації підприємств;

– формування соціальних зобов’язань покупця до фіксованих умов конкурсу з продажу пакета акцій;

– продовження практики спільних перевірок виконання договорів купівлі-продажу, умов конкурсів, особливо, коли є звернення профкомів стосовно порушення покуп­цем узятих зобов’язань;

– використання профкомами права на участь у комісіях із приватизації та реструктуризації, зборах кредиторів і ліквідаційних комісіях, комісіях із передачі об’єктів права держвла-сності до комунальної, обстоюванні збереження профілю об’єктів соцсфери, засіданнях наглядових рад;

– своєчасне отримання профкома­ми інформації щодо підготовки рі­шень про зміни форми власності чи продаж пакетів акцій, неплато­спроможність підприємств.

Три кроки оптимізації

Основні шляхи до­сягнення мети:

– забезпечен­ня високих тем­пів приватизації державних об’єктів, на які не встановлено заборони й обмеження на приватиза­цію і які є надлишковими для виконання державою своїх функцій, збитковими та малорентабельними;

– використання програмно-цільового підходу до приватизації держоб’єк-тів ключового комплексу стратегічних галузей, ство­рення умов для ефективно­го розвитку підприємств після приватизації;

– застосування індивіду­альних засад при привати­зації підприємств, які ма­ють стратегічне значення для економіки і безпеки держави, ознаки доміну­вання на загальнодержав­ному ринку товарів (робіт, послуг) або входять до складу ключового комплексу стратегічних галузей;

– масове включення до приватизації земельних ді­лянок, на яких розташовані держоб’єкти, які підляга­ють їй;

– зменшення обмежень для включення держоб’єктів до приватизації за умови, що це не позначиться нега­тивно на виконанні держа­вою своїх функцій, не ство­рить небезпеки та не погір­шить соціально-економічні та екологічні умови життє­діяльності суспільства;

– залучення до привати­зації інвесторів, зацікавле­них у довгостроковому роз­витку підприємств після приватизації;

– збільшення привабли­вості приватизації для ін­весторів, створення її пози­тивного іміджу в україн­ському суспільстві та між­народній спільноті.

У Державній програмі передбачено три етапи при­ватизації.

Перший етап (2010 р.) – це період, коли створюється необхідна правова, норма­тивна й організаційна база для переходу до приватиза­ції на засадах нової програ­ми; формується масив дер­жавних об’єктів, які підля­гають приватизації протя­гом 2011–2012 рр.; здійсню­ється підготовка до перехо­ду на приватизацію об’єктів, що входять до складу клю­чового комплексу страте­гічних галузей, на основі га­лузевих програм, а також уточнення переліку страте­гічних галузей, підготовка галузевих програм розви­тку визначених галузей.

Другий етап (2011–2012  рр.) – це завершення продажу об’єктів масової приватизації та об’єктів, приватизація яких розпоча­лась до набрання чинності програмою; перехід до при­ватизації на нових засадах, визначених програмою; приватизація державних об’єктів разом із земельни­ми ділянками, на яких вони розташовані; впровадження приватизації об’єктів стра­тегічних галузей з ураху­ванням галузевих програм; формування масиву дер­жавних об’єктів, приватиза­ція яких завершується в 2013–2014 роках.

Третій етап (2013–2014 рр.) – заключний етап дії цієї програми, коли відбуваєть­ся завершення приватизації як широкомасштабного соціально-економічного про­екту; завершуються проце­дури продажу об’єктів, на яких заплановано змінити форми власності.

03.03.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини