ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЧОМУ СТРАЙКУЮТЬ ЄВРОПЕЙЦІ?

27 березня загально­національний страйк у Німеччині призвів до зриву роботи авіаспо­лучення, залізничного та громадського тран­спорту. Профспілки закликали 230 тис. працівників тран­спортної галузі не ви­ходити на роботу.

Хвиля страйків посту­пово накриває захід­ний світ.

Страйк – останній довід працівників

Профспілковий рух у ЄС – один з найпотужніших у світі. Європейська конфе­дерація профспілок ( ETUC ) налічує 45 млн чле­нів. До неї входять сотні профспілок, які ведуть пе­ремовини з профільними асоціаціями. Вони постій­но вимагають покращити умови праці та підвищити зарплату. Якщо не вдаєть­ся досягти бажаного, тися­чі працівників кидають ро­бочі місця на добу.

Такі добові страйки мо­жуть перерости у щотиж­неві, завдаючи матеріаль­них та репутаційних втрат компаніям.

І не важливо, буде ця акція на автозаводі чи у важливому хабовому ае­ропорті. У Хартії основних прав Євросоюзу закріпле­но право робітників на страйк для захисту своїх інтересів. І вони охоче ним користуються.

За даними Європей­ського інституту профспі­лок, з кризового 2010-го по 2021-й рік інтенсивність страйків у ЄС та Великій Британії впала у 3,5 раза.

Але останні місяці за­хідні країни накриває нова хвиля робітничих висту­пів. Конфронтація між ро­ботодавцями та робітника­ми знову загострюється через економічну кризу.

Робітничий рух наби­рає обертів не тільки у ЄС. За 2022 рік в Британії за­гальна кількість втраче­них робочих днів через страйки сягнула 2,47 млн, що є найбільшим показ­ником з 1989 року. Водно­час, у США активність страйкарів зросла на 50% порівняно з 2021 роком.

Причина – у зростанні цін. Інфляція у ЄС, Брита­нії та США у 2022-му році побила 40-річні рекорди і стала тягарем для робітни­ків. Зростання зарплат не встигає за зростанням цін, люди стають біднішими.

В Німеччині платіжки за опалення зросли вдвічі порівняно з 2021-м роком. Зростання цін на енерго­носії призвело до подо­рожчання всіх інших това­рів.

Німецька профспілка галузі послуг Verdi, погро­жуючи страйками, вима­гає підвищити зарплату робітникам одразу на 10,5%, але не менш, ніж на 500 євро. Німецькі заліз­ничники вимагають ще більше – підвищення на 12%, але не менш, ніж на 650 євро.

Через кризу роботодавці не готові йти на такі умови. У Європейському централь­ному банку застерігають, що підвищення зарплат призведе до ще більшого зростання інфляції.

Є й більш фундамен­тальні фактори, які спону­кають людей до великих страйків. Один з них – ста­ріння населення. Поколін­ня «бебі буму» (народжені у період з 1946-го по 1964-й роки) переважно вже на пенсії, а молоді не виста­чає, щоб замінити їх на ро­бочих місцях. Пенсійні системи європейських країн не витримують різ­кого зростання частки пенсіонерів і в окремих членах блоку почали під­вищувати пенсійний вік.

У Франції влада хоче підвищити вік виходу на пенсію з 62 до 64 років. Протестуючи проти цього, з початку року найбільші французькі профспілки влаштували вже 10 загаль­нонаціональних демон­страцій.

Ще один фундаменталь­ний фактор – падіння на­роджуваності у західних країнах, що призвело до нестачі робочої сили.

Все це підсилює перего­ворну позицію робітників, тож вони заявляють про себе все частіше.

Транспортний колапс та збитки

17 лютого найбільші ні­мецькі аеропорти оголоси­ли 24-годинний страйк. Лише Lufthansa скасувала близько 1300 рейсів. Май­же 300 тис. пасажирів були змушені змінити свої пла­ни, шукати готелі або ін­ший транспорт.

27 березня блокада ні­мецьких аеропортів повто­рилась з ще більшою си­лою. Зриви роботи тран­спорту – один з найбільш неприємних наслідків страйків. Вони стаються не тільки в аеропортах, але і на залізниці та в роботі громадського транспорту.

Британська газета Guardian передає, що 7 бе­резня під час чергового за­гальнонаціонального страйку у Франції робочі місця кинули 39% праців­ників державного заліз­ничного оператора SNCF. А п’ятиденний страйк бри­танських залізничників на початку року паралізу­вав 80% поїздів.

Одноденні акції мають обмежений вплив на еко­номіку. Зірвані виробничі плани та подорожі легко компенсуються в наступні дні. Однак коли зупинки у портах та на залізниці ста­ють регулярними, це при­зводить до порушень логіс­тики та збитків компаній.

Масштабні виступи ро­бітників, як у Франції, ста­нуть викликом для інвес­торів. Під тиском суспіль­ства влада може збільши­ти бюджетні витрати на со­ціальну політику, обмеж­ивши пільги для бізнесу.

Де найбільше страйків

За даними Європей­ського інституту профспі­лок (ETUI), найбільш схильними до страйків є жителі Франції, Іспанії, Бельгії, Данії, Норвегії та Кіпру. Але як вже зазнача­лось, цьогоріч робітничий рух набирає обертів ще й у Німеччині та Британії.

У Франції наступний за­гальний страйк запланова­но на 6 квітня. Паралельно з ним продовжуються окре­мі виступи профспілок, зо­крема, авіадиспетчерів, які можуть тривати по кілька діб.

Страйки в Німеччині за підвищення зарплат тяг­нуться з 2022 року. 27 бе­резня відбувся «поперед­жувальний» загальнонаці­ональний виступ робітни­ків перед черговим раун­дом перемовин. Якщо ро­ботодавці не підуть назу­стріч, демонстрації трива­тимуть.

З літа минулого року у Великій Британії, яка пе­реживає економічні труд­нощі після виходу з ЄС, тривають страйки 500 тис. бюджетників. Разом із ними протестують й інші профспілки, зокрема, за­лізничники.

Оскільки перемовини йдуть складно, робітники планують протести протя­гом усього квітня та масш­табний виступ 28 числа.

Перемовини про зарп­лати та поліпшення умов праці зайшли в глухий кут в Іспанії та Італії. Робітни­ки найбільших аеропортів у цих країнах планують нові акції.

В Іспанії страйки впли­нуть на роботу 17 аеропор­тів та триватимуть, що­найменше, 6 днів у квітні. В Італії співробітники ае­ропортів вийшли на страйк 2 квітня. Деякі ком­панії вже планують продо­вжити акції й в інші дні.

Під загрозою опинилася і залізниця у Сполучених Штатах. У грудні минуло­го року в країні назрівав масштабний страйк заліз­ничників, який міг кошту­вати американській еконо­міці 2 млрд дол. на день. Однак Конгрес США вчи­нив хитріше. Він заборо­нив робітникам страйку­вати та нав’язав свої умо­ви за договором про зарп­лати, посилаючись на від­повідний закон.

Можемо констатувати, що боротьба працівників за свої права посилюється і виходить на новий рі­вень. Період відносного затишшя минув. Світ вко­чується в епоху турбу­лентності, в якій проф­спілки відіграватимуть чільну роль і стануть од­ним з найпотужніших факторів суспільного жит­тя країн ЄС. Залишається сподіватись, що україн­ські профспілки не опи­няться в ар’єргарді пере­трубацій.

ЗА МАТЕРІАЛАМИ «ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПРАВДИ»

02.05.2023

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини