ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ПРОФСПІЛКИ ЗАКАРПАТТЯ ПРОТИ СУДОВОГО СВАВІЛЛЯ

У Закарпатській обласній раді профспілок відбулася прес- конференція голови облпрофра­ди Володимира Фленька для журналістів всеукраїнських і міс­цевих засобів масової інформації. Її «гарячою» темою стала бороть­ба за право власності на Будинок профспілок на площі Народній, 5, у м. Ужгороді, яка останнім часом набула особливої гостроти.

С початку все було «за законом». У відповідності до постано­ви Ради Міністрів СРСР № 967 від 29 квітня 1946 року Раді профспілок Закарпатської об­ласті було передано майно та ма­теріальні цінності ліквідованих лікарняних кас Закарпатської України, в тому числі будівлю по вул. Першотравневій, 2.

У 1949 році з дозволу Ради Міністрів СРСР (Розпорядження № 7914 від 25.05.1949) та у встановленому на той час порядку було проведено обмін будівлями: Рада профспілок Закарпатської області передала належну їй будівлю по вул. Пер­шотравневій, 2, виконкому Ужгородської міської ради та отримала від неї, у свою чергу, будівлю по вул. Духновича, 2.

У 1963 році облпрофраді було передано іншу будівлю – на пл. Леніна (Народній), 5, а будівлю по вул. Духновича, 2, поверне­но Ужгородській міськраді.

Таким чином, профспілки взамін влас­ного майна – будівлі по вул. Першотравне­вій, 2, отримали інше майно – будівлю на пл. Леніна (Народній), 5, що підтверджено висновками Конституційного Суду Украї­ни (рішення від 11.11.2004 № 16-рп/2004, справа № 1-30/2004).

Незважаючи на неодноразові зазіхання місцевої влади на цю будівлю у попередні роки, профспілкам вдавалося відстоювати свою позицію і право на майно.

І ось у 2016 році ініціативу взяв на себе Фонд державного майна України. Будучи по­зивачем у справі, Фонд держмайна неправо­мірно подав позов про визнання за ним пра­ва власності на спірне нерухоме майно в по­рядку ст. 392 ЦК України, оскільки ніколи не мав правового титулу власника, а намагався його набути на підставі рішення суду.

А далі, при розгляді справи, свою упе­редженість виявили господарський суд За­карпатської області (17 травня) і апеляцій­ний господарський суд у м. Львові (5 верес­ня), рішення яких залишив у силі Вищий господарський суд України. Ці рішення були прийняті з порушенням і неправиль­ним застосуванням норм матеріального та процесуального права. У судових рішеннях взагалі не було враховано те, що профспіл­ки взамін власного майна – будівлі по вул. Першотравневій, 2, отримали інше майно – будівлю на пл. Леніна (Народній), 5.

У зазначених судових рішеннях зроблено посилання на такі документи радянського періоду: Конституція УРСР 1937 року, Поста­нова Ради народних комісарів СРСР від 15.02.1936 № 254, Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.10.1946, постанова Закарпатсько­го обласного виконавчого комітету та бюро обкому від 14.02.1947, Постанова Ради Міні­стрів СРСР від 18.05.1956 № 660 та ін. До того ж, сама будівля на площі Народній була збу­дована ще в 30-ті роки минулого століття за часів колишньої Чехословаччини.

Не було враховано й те, що при розмежу­ванні державного майна України між за­гальнодержавною і комунальною власністю спірне майно на той момент вже було проф­спілковою власністю та набуто на правах власності профспілками на підставі рішен­ня № 24 виконкому Закарпатської обласної Ради депутатів трудящих від 17.01.1963 і не належало до загальнодержавного майна, а тому не було включено до переліку держав­ного майна, яке передавалося до комуналь­ної власності. Не взято до уваги й чимало інших слушних аргументів профспілок...

Запобігти судовому свавіллю намагався голова Закарпатської облдержадміністра­ції Геннадій Москаль. Згідно його розпоря­дження від 2 вересня 2016 року № 421 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови облдержадміні­страції від 30.01.2007 № 29 «Про скасування абзацу першого рішення виконавчого ко­мітету Закарпатської обласної ради депу­татів трудящих від 17 січня 1963 року № 24» було знято усі спірні питання щодо під­твердження права власності профспілок на будівлю на пл. Народній, 5. Однак, це роз­порядження судові органи проігнорували.

На зустрічі з журналістами, яка прохо­дила жваво і з взаємним зацікавленням у формі дискусії, голові облпрофради було поставлено чимало запитань з обговорюва­ного питання. На кожне з них Володимир Фленько дав аргументовану відповідь, ви­користовуючи відповідні документи та ма­теріали. Зокрема, представники ЗМІ дізна­лися, що згідно Договору про закріплення прав щодо володіння, користування і роз­порядження профспілковим майном, За­гальною конфедерацією профспілок СРСР ще в листопаді 1990 року було за­кріплено право власності Федерації не­залежних профспілок України за Бу­динком спілок у м. Ужгороді, на площі Народній. Але у прийнятих судових рі­шеннях про позбавлення профспілок права власності не сказано взагалі, що призвело до прийняття незаконних рі­шень, які підлягають скасуванню.

А увінчало судове свавілля прийняте Кабінетом Міністрів України розпоря­дження № 221-р від 29.03.2017 «Про переда­чу частини будівлі у м. Ужгороді до сфери управління Державної судової адміністра­ції». Таким чином, як, урешті-решт, з’ясувалося, місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд при­йняли свої упереджені рішення в інтере­сах… іншої судової структури.

У цій непростій ситуації свою принци­пову позицію знову виявив голова Закар­патської ОДА Геннадій Москаль. 29 черв­ня він звернувся до Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з листом, у якому повідомив про напружену ситуа­цію в області у зв’язку із судовими і урядо­вими рішеннями, а також з проханням тимчасово призупинити дію розпоряджен­ня Кабінету Міністрів України від 29 бе­резня 2017 року № 221-р «Про передачу час­тини будівлі у м. Ужгороді до сфери управ­ління Державної судової адміністрації».

У Кабінеті Міністрів України 30 червня відбулася зустріч першого віце-прем’єр- міністра України Степана Кубіва з голо­вою Закарпатської облпрофради Володи­миром Фленьком і заступником Голови Федерації профспілок України Володими­ром Саєнком, на якій його поінформовано про ситуацію довкола Будинку профспі­лок та подальші дії профспілок.

Крім того, на прес-конференції Володи­мир Фленько озвучив ініціативу профспі­лок нашого краю. Враховуючи те, що фак­ти судового свавілля і зазіхань на майно профспілок мають місце і в інших облас­тях України, профспілки Закарпаття іні­ціюють і просять Федерацію профспілок України підтримати профспілкову акцію протесту «Хвиля» (за аналогією людської хвилі на стадіоні) на підтримку дій проф­спілок щодо захисту свого майна. Таку ак­цію пропонується розпочати у Закарпатті та продовжити в інших областях України.

Сергій БАРАНЧИКОВ

Фото автора

ВЕЛИЧНИЙ ЮВІЛЕЙ КАЛУСЬКОЇ ТЕЦ

Калуська ТЕЦ відзначила свій 50-літній величний ювілей. Це були непрості роки й злетів, і невдач. Адже неоднора­зово підприємство переходило з рук у руки кількох власників.

В ідомо, що вчені роблять експерименти на мишах, а от політики та бізнесмени, на жаль, не гребують експериментувати на людях. Проте, колектив КТЕЦ, незва­жаючи ні на що, вистояв. Сьогодні Калуська ТЕЦ перебуває в складі Міністерства енергети­ки та вугільної промисловості. Нині це успіш­не підприємство, яке працює злагоджено, як надійний годинник. Права на помилку тут апріорі не може бути.

На урочисту подію запросили ветеранів праці, яких профком спільно з адміністрацією відзна­чили грошовими виплатами.

Директор КТЕЦ Володимир Мазяр в своєму ви­ступі розповів про перспективи розвитку під­приємства. Завдання не з простих – бути конку­рентоспроможними на енергетичному ринку.

Успішній роботі підприємства сприяє колектив­ний договір. Підготовка до його остаточного прийняття на конференції, яка відбувалася в травні, велася настільки серйозно в усіх струк­турних підрозділах, що у делегатів не виникало жодних запитань.

Ми живемо в непростий час, і нарешті на енерге­тичному ринку з’явилася конкуренція, особливо у нас, на заході. Тому роботодавці задля збере­ження кваліфікованих фахівців створюють ком­фортні умови праці.

Так, новим колективним договором передбаче­но, що разом з відпускними працівникам випла­чуватимуть і середньомісячну зарплату на оздо­ровлення. Загалом, на ТЕЦ високий рівень заро­бітної плати. З 1 липня запроваджено гаряче харчування в їдальні для всього персоналу за рахунок роботодавця.

За значні досягнення директора Калуської ТЕЦ Володимира Мазяра було відзначено знаком Фе­дерації профспілок України за розвиток соці­ального партнерства. Не оминули увагою й го­лову первинної профспілкової організації Ка­луської ТЕЦ Лідію Анатієнко, яку Федерація профспілок України нагородила нагрудним зна­ком «Заслужений працівник профспілок Украї­ни». Це голова профкому, в якої можна багато чому навчитися.

Тож там, де соціальні партнери працюють для людей, можна досягти високих результатів.

Василь ГРИНЬКІВ,

г олова Івано-Франківської обласної галузевої ради Профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України

17.07.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини