ВІДНИНІ БЕЗ ПЕТРОВСЬКОГО

Минулий четвер у Верховній Раді символічно назва­ли «чистим», адже депутати більшіс­тю голосів схвали­ли топонімічне очищення України від радянських назв.

Разом з Дніпропетровськом та Дніпродзержин­ськом Рада дала нові назви більш ніж 300 населеним пунктам України. Залишилось перейменувати близько 10 населених пунктів і місто Кіровоград. Дні­продзержинськ від 20 травня 2016 року назива­тиметься Кам’янське, Артемове – Залізне, Комсомольськ – Горіш­ні Плавні, Кузнецовськ – Вараш, Ульянівка – Благовіщенське, Цюру­пинськ – Олешки.

Якщо зміну назви більшості населених пунктів суспільство сприйняло спокійно, до­вкола перейменування Дніпропетровська роз­горілися неабиякі при­страсті. 247 депутат­ських голосів набралося за нову назву – Дніпро. Власне, цим ім’ям жите­лі регіонального центру величають місто впро­довж кількох десяти­літь, попри незгоду мешканців Запоріжжя, бо їхнє місто теж стоїть на березі головної вод­ної артерії України.

Перейменування Дні­пропетровська, у межах тотальної декомуніза­ції, тривало довго і су­проводжувалося серією скандалів. Проти повер­нення місту колишньої назви «Катеринослав», скасованої в 1926 році за­ради вшанування Григо­рія Петровського, рішу­че виступили патріо­тично налаштовані дні­пряни. Аргумент: будь-яка згадка про імпера­трицю означала б добро­вільне повернення в рабство. Не набула по­пулярності і назва «Сі­чеслав», хоча мешканці міста віддали цьому ва­ріанту значно більше го­лосів, аніж Дніпру.

На засіданні профіль­ного парламентського комітету обговорювала­ся також пропозиція де­путата від опозиції Олександра Вілкула. Він пропонував залиши­ти стару назву, але тлу­мачити другу частину по-іншому. Аби місто носило ім’я не Петров­ського, а святого Петра. Депутати ідею не схва­лили. Але й до думки містян прислухалися неохоче. Адже якщо ві­рити дослідженням, лише 5% мешканців ви­словилися за «Дніпро».

Мер Дніпра Борис Фі­латов хоч і привітав го­родян з новим ім’ям, на­звав перейменування міста «несвоєчасним і суперечливим». Більш того, Дніпропетровська область поки залиша­ється. Щоб змінити цю назву, необхідно вноси­ти поправки до Консти­туції.

Загалом декомуніза­цію мали б завершити ще в лютому нинішньо­го року. Та в більшості випадків затримка пов’язана з тим, що міс­цеві ради й адміністра­ції та Інститут націо­нальної пам’яті мають різні точки зору на те, якою повинна бути нова назва того чи іншого на­селеного пункту. Місце­ву владу більше непоко­їть, в яку суму виллєть­ся зміна вивіски.

ЦІНА ПЕРЕМОГИ

Наша країна вже має досвід влаштовувати Євробачення у рідних стінах після виступу Руслани 2005 року. Тоді витра­ти на проведення конкурсу в Києві сягнули 11 млн дол. Нині середній їх розмір зріс у рази. До слова, для нинішньої господарки пісенного свята Швеції конкурс коштував близько 1 млрд грн – 43 млн дол. Тож міністр фінансів Олександр Данилюк припус­тив, що через значні витрати Україна може передати право на проведення Євробачення іншій країні. «Через специфі­ку своєї роботи я повинен ду­мати про бюджет. Закликаю тверезо оцінити можливості і вигоди Євробачення та нага­дую, що проект має бути фі­нансово обґрунтованим. 1 млрд грн – це величезна сума», – наголосив міністр.

Передача естафети іншій країні – не така вже й рідкіс­на процедура. Світу відомі кілька прикладів передаван­ня права на проведення цього конкурсу. Приміром, Фран­ція у 1960 році передала його Британії.

Однак застереження глави Мінфіну сприйняли неоднозначно як в Уряді, так і сус­пільстві. Віце-прем’єр-міністр України Павло Розен­ко впевнений, що Україна гідно проведе Євробачен­ня–2017 попри складну еконо­мічну ситуацію. «Україна буде проводити Євробачення на своїй території. І зробить це на найвищому рівні. Інші варіанти навіть не обговорю­ються», – зазначив чиновник.

Наразі вже кілька міст всту­пили в боротьбу за проведен­ня конкурсу та виявили ба­жання приймати гостей: Київ, Дніпро, Львів, Одеса, Херсон. Проведення в Украї­ні футбольного чемпіонату 2012 року довело, що країна здатна приймати зарубіжних гостей на найвищому рівні. Нині у нас цілий рік попере­ду, аби стати по-справжньому європейською країною. Аби учасники й гості не від­чули різниці між Києвом і Стокгольмом.

• ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ