ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЩОМІСЯЦЯ ДЕРЖАВА КРАДЕ У СТУДЕНТА 505 ГРИВЕНЬ

Саме такою є різни­ця між прожитко­вим мінімумом із розрахунку на одну особу (1330 грн) і академічною сти­пендією студента вищого навчально­го закладу III–IV рівнів акредитації (825 грн).

Іще одна можливість достукати­ся до уряду через петиції набу­ває популярності. Кількість звернень на сайті зростає зі швидкістю світла. Громадяни Укра­їни, сподіваючись на розв’язання нагальних проблем, припали до мо­ніторів своїх комп’ютерів.

Здавалося б, уряд має бути задово­лений, адже основної мети досягну­то – у країні зменшилася кількість масових акцій протесту. Проте і тут маємо проблему – популярність де­яких петицій зростає такими тем­пами, що за них голосують занадто швидко.

Програмісти Адміністрації Прези­дента міркували шість діб. Стільки часу сайт був закритий на технічні роботи. Голосування та реєстрація виявилися неможливими. Тим ча­сом час, відведений на голосуван­ня, танув. Та чи варто дивуватися з цього приводу?

Насамкінець хочу зауважити, що для реєстрації на офіційному сайті електронних петицій до Президен­та України ви повинні неодмінно мати під рукою ідентифікаційний код чи банківську картку. Такі об­меження для громадян України за­провадили для забезпечення більш «прозорого» голосування.

ЧЕРГОВИЙ ФЕЙК ВІД ВЛАДИ

Зрозуміло, що елек­тронні петиції – це лише один із засо­бів привернути увагу чиновників і сус­пільства до конкретної проблеми. Адже петиція, що набрала понад 25 ти­сяч голосів, не має бути залишена без уваги з боку влади і має приводити до виникнення певних полі­тичних процесів. На ділі маємо ж – чергові відпис­ки і відверте небажання влади шукати шляхи ви­рішення проблем, пору­шених в електронних зверненнях.

Для профспілок першою ластівкою щодо ефектив­ності механізму взаємодії громадян із владою мала стати петиція щодо рей­дерських атак на санато­рій «Лермонтовський» із закликом до Президента України взяти це питання під свій особистий контроль для унеможливлен­ня знищення санаторію. У результаті Президент України визнав профспіл­ковий санаторій держав­ною власністю і доручив Міністерству юстиції розі­братися з цією пробле­мою. Хоча, нагадаю, саме Мін’юст і відбирає рейдер­ським способом профспіл­кову власність.

А що далі? На черзі – сту­дентська петиція № 1450. Понад 25 тисяч студентів в Україні вважають, що стипендію треба підвищу­вати, що, до речі, прописа­но в законі, поданому Уря­дом, прийнятому Верхо­вною Радою і підписано­му Президентом України. Та коли йде мова про соці­альні гарантії для грома­дян, представники влади чомусь завжди прикрива­ються війною.

САНКУР ТА ОСВІТЯН ЧЕКАЄ «ЖИТТЯ ПО-НОВОМУ»?

На фінішній прямій іще дві профспіл­кові петиції: пети­ція № 10961 «Від­новлення санаторно-ку­рортного лікування за ра­хунок коштів соціального страхування» і петиція № 12582 «Відновлення га­рантій, передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту» щодо розмірів се­редніх посадових окладів освітян». Понад 6,5 млн профспілчан і не тільки чекатимуть відповіді та дій гаранта на найболючі­ші питання суспільства.

P.S.: Відмова Президента – ще не привід здаватися. «Лермонтовці» підготували шини для захисту санаторію, який уже не перший рік намагаються прибрати до рук «слуги на­роду». Не стоять осторонь АТОшники і небай­дужі одесити. Студенти активно обговорю­ють відмову Президента підвищити стипен­дії. Освітяни продовжують збирати підписи під своєю петицією. Та чи буде результат? Час покаже.

12.12.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини