ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Трудовий ультиматум професійних спілок

Громадянське суспільство, трудовий люд України після повалення корупційного режиму очікували на позитивні зміни в усіх сферах життя і просування країни курсом євроінтеграції. Минуло півтора року, однак покращення не відбулося. Навпаки, колиш­ні та нові проблеми усе більше затягують людей у бідність та злидні, віддаляють Україну від цивілізо­ваного розвитку. Висловити своє ставлення до уря­дової політики «затягування пасків», свою солідар­ність з тими, хто щоденно відстоює законні права та інтереси людини праці, 27 травня, 3 та 10 черв­ня під стіни будівлі Уряду приходили понад 1 тис. представників профспілкових організацій, трудо­вих колективів (читайте попередні випуски «ПВ»). А оскільки переговорний процес між профспілками та представниками Уряду, як стороною соціально­го діалогу, не приніс очікуваного результату, проф­спілки вимушені звернутися до народних депутатів, як представників обраної народом влади.

15 червня відбулося піке­тування Верховної Ради України національни­ми репрезентативними профоб’єднаннями: Фе­дерацією профспілок України, Фе­дерацією професійних спілок тран­спортників України, Конфедера­цією вільних профспілок України, Об’єднанням всеукраїнських проф­спілок і профоб’єднань «Єдність», Об’єднанням всеукраїнських авто­номних профспілок. А вже 16 черв­ня під стінами Верховної Ради проф­спілки зібрали багатотисячний мі­тинг, адже безпрецедентне еконо­мічне падіння, девальвація гривні, тотальна дорожнеча і зниження вод­ночас життєвого рівня людей удвічі викликали вкрай негативну реакцію трудівників, пенсіонерів, практично кожної української родини.

Що ж змушує людей знову й знову виходити на акції протесту? Зарпла­ти, пенсії, стипендії соціальні випла­ти втратили половину своєї вартості й опустилися до рівня найбідніших країн світу. Втрачено понад 1 млн ро­бочих місць, а загалом половина з 20 млн українців не мають офіційної, захищеної законом роботи. Молодь, випускники професійних закладів, попри гучні заяви влади, так і не по­бачили реальної перспективи пра­цевлаштування і мотивації праці в своїй країні.

Політика «затягування пасків» торкнулася лише простих людей. Україною і за її межами продовжу­ють безперешкодно рухатися багато­мільярдні корупційні та криміналь­ні фінансові потоки. Зароблене пра­цею українського народу, як і рані­ше, безсовісно грабується і вивозить­ся. Натомість працюючі громадяни, які створюють національний про­дукт, наповнюють бюджет держави, ветерани праці змушені рахувати кожну копійку, бо не вистачає навіть на харчування, доношують раніше придбані речі, а до аптеки можуть за­йти як до музею, щоб лише подиви­тись на життєво необхідні ліки.

Замість захисної індексації зарплат і пенсій влада при інфляції у 172% в черговий раз залізла до ки­ шень громадян, урізавши зарплати бюджетникам, обклавши податка­ми пенсії, скасувавши оздоровлення дітей та відновлення професійного здоров’я працівників. Дешевий укра­їнський газ, електроенергія, кому­нальні послуги поспіхом переводять­ся на світові ціни, попри те, що стрім­ко бідніюче населення не в змозі буде їх оплачувати. Програма субсидій не захищає від бідності.

На конструктивні пропозиції проф­спілок, інших громадських об’єднань Кабмін не реагує. Соціальні партнери не раз пропонували Уряду шляхом пе­реговорів, соціального діалогу визна­чити наявні ресурси економіки і спря­мувати їх на соціальний захист людей, підтримку секторів економіки, що за­безпечать створення робочих місць і конкурентоспроможність України, а також вивести з тіні 200 млрд зарплат, що принесе так потрібні 30 млрд що­річних додаткових надходжень до бю­джету та 70 млрд до Пенсійного фонду України. Навіть після проголошення Президентом України необхідності ін­дексації зарплат і пенсій негайно про­лунали заяви урядовців про непри­йнятність такого кроку.

Національні профспілкові об’єднання України попереджають: терпін­ня народу перебуває на межі соціаль­ного вибуху. За ним реально можливі масові страйки. Від імені 8 млн сво­їх членів – платників податків про­фесійні спілки України пред’являють трудовий ультиматум Кабінету Міні­стрів України і вимагають:

– зупинити антинародні законо­давчі ініціативи, які вже довели еко­номіку до глибокої стагнації, а народ до зубожіння;

– знизити вдвічі ціну на газ для на­селення, для чого спрямувати на по­треби домогосподарств виключно де­шевий український газ;

– затвердити й оприлюднити ре­альну програму створення робочих місць по секторах економіки, забез­печення роботою незайнятих та пер­шим робочим місцем молоді;

– невідкладно використати нако­пичені на казначейських рахунках кошти на проведення повної індекса­ції за 2014–2015 роки заробітних плат бюджетникам, стипендій і пенсій ве­теранам праці;

– провести соціальний діалог і ви­значити план щорічного поетапно­го наближення основних соціальних стандартів України (прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії тощо) до рівня європейських країн у рамках підготовки до інтеграції з ЄС.

Професійні спілки пропонують Верховній Раді України невідкладно:

– скасувати оподаткування та об­меження виплати пенсій працюючим та іншим пенсіонерам;

– прийняти закон про індексацію заробітних плат, пенсій та інших гро­шових доходів населення;

– законодавчо закріпити об’єктивне встановлення справедливого про­житкового мінімуму, як базового соці­ального стандарту, прийнявши закон;

– відновити фінансування за ра­хунок коштів соціального страху­вання програм літнього оздоров­лення дітей, санаторно-курортного лікування працюючих, підтримку санаторіїв-профілакторіїв підпри­ємств та навчальних закладів, при­йнявши закон;

– скасувати рентну плату на газ для населення;

– прийняти закон про обов’язкове спрямування видобутого в Україні газу виключно на потреби домогоспо­дарств та підприємств теплокомуненерго.

Під час акцій протесту лунали ви­ступи керівників ЦК всеукраїнських галузевих профспілок, Конфедерації вільних профспілок України, всеукра­їнського профспілкового об’єднання «Єдність», народних депутатів, пред­ставників трудових колективів.

• ПОКИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

16 червня в Міністерстві соціальної політики України відбулась церемо­нія підписання Угоди про утворення примирної комісії для вирішення ко­лективного трудового спору між Спільним представницьким органом ре­презентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та Кабінетом Міністрів України. Свої підписи під документом поста­вили міністр соціальної політики Павло Розенко і перший заступник Голо­ви СПО профспілок, заступник Голови ФПУ Сергій Кондрюк. Варто зазна­чити, що за одним з пунктів угоди, на час роботи примирної комісії сто­рони утримуються від проведення акцій протесту та прийняття рішень, що погіршують соціально-економічні та трудові права працівників.

20.06.2015

Олена ОВЕРЧУК «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини