ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Майбутнє, якого ми прагнемо

 Нещодавно в Інституті демогра­фії та соціальних досліджень іме­ні М. В. Птухи відбувся круглий стіл «Україна після 2015 року: майбут­нє, якого ми прагнемо». Обговорю­валися основні положення та реко­мендації аналітичної доповіді, яку підготовлено за підсумками націо­нальних консультацій.

У заході взяли участь перший за­ступник Глави Адміністрації Прези­дента України Ірина Акімова, віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищен­ко, директор Програми розвитку ООН в Україні Рікарда Рігер, дирек­тор Інституту демографії та соціаль­них досліджень імені М. В. Птухи НАН України Елла Лібанова та ди­ректор Національного інституту стратегічних досліджень при Прези­дентові України Андрій Єрмолаєв.

Упродовж грудня 2012-го – березня 2013 року системою ООН в Україні спільно з Урядом проведено масш­табні національні консультації, в яких узяли участь представники різ­них груп, в тому числі органів влади, неурядових організацій, профспілок, науковці, молодь, представники ма­лого й великого бізнесу, окремих ка­тегорій уразливих груп населення тощо. Під час національних консуль­тацій напрацьовано пропозиції сто­совно пріоритетів майбутнього, яко­го ми прагнемо досягти.

ОРІЄНТИРИ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Слід зазначити, що 2000 року у Де­кларації Тисячоліття ООН, схваленій державами – членами ООН на Саміті Тисячоліття, було визначено орієнти­ри глобального розвитку до 2015 року – Цілі Розвитку Тисячоліття. На шля­ху досягнення цілей перед світом по­стають нові виклики, що зумовлює необхідність оновлення перспектив­ного бачення майбутнього розвитку націй. Формування глобального «По­рядку денного розвитку після 2015 року» ООН – завдання, яке об’єднало держави – члени ООН для пошуку оптимальних моделей розвитку люд­ства й визначення напрямів подаль­ших спільних дій. Порядок денний розвитку обговорюватиметься під час 68-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2013 року.

У рамках підготовки до саміту, який було присвячено Порядку ден­ному розвитку, із серпня минулого року ООН проводить низку націо­нальних консультацій із мешканця­

 ми планети щодо їхнього бачення пріоритетів розвитку. Під час кон­сультацій визначено головні питан­ня, які необхідно внести до нового порядку денного. Серед них, зокре­ма, – захист прав людини; зменшен­ня соціальної нерівності; сприяння сталому розвитку та розв’язання прі­оритетних проблем (здоров’я, освіта, демографічна ситуація, економічне зростання та зайнятість, енергія, вода, екологічна рівновага, управ­ління, продовольча безпека, запобі­гання конфліктам тощо).

Поступ на шляху досягнення ці­лей розвитку до 2015 року змінив українське суспільство, розширив та зміцнив його гуманістичні принци­пи, сприяв людському розвитку, став каталізатором змін у свідомості на­селення, спричинив появу нових ам­біцій і бачень майбутнього. Відтак суспільство України пропонує світо­вій спільноті новий погляд на пріо­ритети розвитку після 2015 pоку, який відображено у доповіді «Украї­на після 2015 pоку: майбутнє, якого ми прагнемо».

ПРІОРИТЕТИ ТА ЗАВДАННЯ

Національна дискусія щодо цілей тисячоліття показала, як саме бачать широкі верстви українського суспіль­ства пріоритети та завдання на серед­ньострокову перспективу. Так, у рам­ках чотирьох магістральних напря­мів розвитку – соціального, економіч­ного, екологічного та інституційного – визначено цілі й завдання, досяг­нення яких є запорукою ефективного розвитку України після 2015 року.

Рівність можливостей і соціальна справедливість:

– трансформація політики форму­вання доходів, зокрема шляхом вста­новлення зв’язку між доходами від зайнятості та соціальними транс­фертами;

– створення справедливої системи оподаткування, перенесення подат­кового навантаження на заможніші верстви населення;

– забезпечення адресності соці­альної підтримки населення та під­вищення її ефективності, зокрема шляхом передачі частини повнова­жень щодо надання соціальних по­слуг недержавним структурам (із на­лежним контролем їх якості);

– активізація політики соціально­го залучення вразливих верств насе­лення;

– подолання психології утриман­ства в суспільстві;

– відновлення системи «соціаль­них ліфтів»;

– розвиток сільських і депресив­них територій загалом для подолан­ня негативних наслідків нерівності за місцем проживання.

Ефективна охорона здоров’я і зрос­тання тривалості здорового життя:

– формування та поширення в суспільстві стандартів здорового спо­собу життя, створення економічної та соціальної мотивації залишатися здоровими;

– забезпечення правових, еконо­мічних, організаційних та інфра­структурних умов для дотримання здорового способу життя;

– формування ефективної системи профілактики та ранньої діагностики;

– забезпечення доступності ме­дичних послуг усім громадянам, не­залежно від їхніх статків і місця про­живання;

– реформування системи управ­ління медичною сферою, зокрема фі­нансування медичної допомоги;

– посилення контролю за дотри­манням безпеки та дисципліни праці;

– зниження дорожньо-транспортного травматизму.

Доступна та якісна освіта:

– забезпечення доступності та не­перервності освіти впродовж життя;

– формування мотивації та здат­ності до навчання, максимізація цін­ностей навчальної успішності та са­моосвіти;

– посилення соціальної функції освіти – найширше залучення до сус­пільного життя, побудова професій­ного майбутнього та професійної підготовки соціально вразливих ка­тегорій населення; усунення нерів­ності доступу населення до якісної освіти на всіх її рівнях;

– упровадження нових форм пере­дання знань, оптимальних педагогіч­них моделей розвитку дітей і молоді;

– залучення різних верств насе­лення до набуття знань для викорис­тання нових можливостей засвоєння соціального простору (комп’ютерна грамотність, володіння іноземними мовами тощо);

– подальший розвиток відкритої системи управління якістю освіти на національному, регіональному та місцевому рівнях; удосконалення процедур оцінювання якості; підви­щення рівня відповідальності навчальних закладів за якісну під­готовку, розроблення механізму «за­хисту споживачів» від неякісних освітніх послуг тощо.

Гідна праця:

– забезпечення права працювати у режимі повної зайнятості та ство­рення умов для самореалізації;

– забезпечення справедливої опла­ти праці, легалізація зайнятості та доходів;

– посилення зв’язку між трудовими доходами та соціальним захистом;

– розвиток самозайнятості, захист приватної ініціативи, підтримка ма­лого та середнього бізнесу як джере­ла робочих місць;

– розвиток ринку праці в інтере­сах молоді та осіб старшого віку;

– розвиток нестандартних форм зайнятості та забезпечення належ­ного соціального захисту осіб, які за­стосовують інноваційні форми й види зайнятості;

– забезпечення зайнятості вразли­вих верств населення та осіб з осо­бливими потребами;

– підвищення престижності праці.

Серед цілей та завдань, досягнен­ня яких є запорукою ефективного роз­витку України після 2015 року, вказа­ні також модернізація економіки (формування інноваційної моделі розвитку); розвиток інфраструктури (подолання територіальної нерівно­сті); збереження здорового довкілля (розвиток екологічного потенціалу територій) і наявність ефективної та чесної влади, що є необхідною умо­вою досягнення визначених цілей розвитку на період після 2015 року.

16.06.2013

Олена ОВЕРЧУК редактор відділу «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини