ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

У Новоархангельську… профспілкове потепління

 Стрижнем соціального партнерства в Україні є принцип спів­робітництва між владою, роботодавцями та профспілками. З прийняттям закону «Про соціальний діалог в Україні» це трипартнерство тільки посилилося. Результат такої співпра­ці – Генеральна угода на вищому рівні, регіональна – на об­ласному… (Наразі сторони опрацьовують проект угоди на новий термін). Спільні засідання, обговорення актуальних проблем, звіти про виконання зобов’язань – ось неповний перелік дій соціальних партнерів, які, безперечно, впливають на соціально-економічну ситуацію Кіровоградщини.

 Віктор Федотов,

Максим Баланенко,

Марія Іванова

м. Кіровоград

Логічно, що соціальний діалог має будуватися і на районному рівні. Слід зазначити, що в більшості районів скла­лися партнерські взаємини між владою, роботодавцями і проф­спілками. Незрозумілим винят­ком, на жаль, став Новоархан­гельський район. Про яку співпрацю можна говорити, якщо в, так би мовити, головних органі­заціях навіть немає профспілко­вих організацій? Тобто сторона соціального діалогу відсутня.

Обома руками «за»

Так сталося, що кілька років тому в райдержадміністрації профспілкова організація при­пинила своє існування. Сьогод­ні не варто звинувачувати в цьо­му когось персонально. Зміню­валися керівники – їм не до профспілкових турбот було. Ймовірніше, це упущення ко­лишніх голів райкому профспіл­ки та профкому. Хай воно зали­шається на їхній совісті. Пере­буваючи в райдержадміністра­ції, ми поцікавилися, чи реаль­но відродити профспілку, і як держслужбовці взагалі сприй­мають діяльність цієї громад­ської організації. Виявляється, у стінах «білого дому» все пам’ятають і зовсім не проти відродження – просто не було ініціатора. На думку голови РДА Олега Кожухаря, профспіл­ковий орган – гідний партнер у вирішенні багатьох питань, яко­го поважає весь світ. У тому, що сталося, не його провина, але це можна виправити.

– У районі багато справ, – го­ворить Олег Володимирович, – створення нових робочих місць, втілення соціальних програм у життя, благоустрій, тож я розра­ховую на підтримку відродже­ного профоргану. Знаю, що профспілка покликана захища­ти людей, це добра ідеологія, яку я підтримую. З якими пла­нами я прийшов на цю посаду? Працювати для людей, конкрет­но, результативно, приземлено. Мабуть, усі, хто приїжджає у Новоархангельськ, помітили, як стало чисто, прибрано. Гарний в’їзд – це обличчя селища, відпо­відний настрій. Провели сучас­ний ремонт хірургічного відді­лення районної лікарні. Нині за­ймаємося відродженням сирза­воду. Хочемо повернути славу підприємства. Запланували ка­пітально відремонтувати водо­гін. Задумів багато, тож плану­ємо приваблювати інвесторів. Візитною карткою району може стати туризм – територія тут ко­лоритна, багата на історичні по­дії. Думаю, з таким помічником, як профспілка, зможемо реалі­зувати задумане.

Одноосібне керівництво – це неправильно

Де-де, а в районному управ­лінні праці і соціального захис­ту населення, як кажуть, сам Бог велів бути профспілковій організації. Установа має бути взірцем в укладанні і виконанні колективного договору, адже саме тут реєструються і контролюються ці документи. Але знову ж таки, Новоархангель­ське управління – виняток. Ро­ків чотири тому профспілкова організація з чиєїсь недоброї руки розпалася – без зборів, без причин. Колдоговір в управлін­ні, звісно, є, але поряд з керівни­ком підписав його представник трудового колективу, бо профор­ганізації немає. Ніби справу зро­блено, колдоговір прийнято, але який від цього ефект, чи має від­повідні повноваження представ­ник трудового колективу, пи­тання спірне. Не хотілося б, щоб у такій організації, як управлін­ня праці колдоговір був прийня­тий для галочки. Як правило, звітують про його виконання дві сторони: керівництво і голова профкому. Про що ж звітувати­ме представник колективу, якщо в нього немає повнова­жень, якими наділений проф­спілковий лідер?

Сьогодні керує управлінням нова людина, в якої, на щастя, мислення не антипрофспілкове. Віктор Орловський сам у свій час постраждав від того, що не був членом профспілки. Так склалося у його житті, що дове­лося захищати свої права в суді. І найперше, про що запитав суд­дя, так це про його профспілко­ве членство. Тоді чоловік по­жалкував, що свого часу вийшов з профспілки, адже справа тоді б розглядалася швидше і легше. Тож він на власному прикладі переконався в значимості профорганізації. Йому ж дісталася й «спадщина»: районне управлін­ня праці з розваленою профорганізацією.

– Завдяки своєму чималому досвіду роботи, – розповідає Ві­ктор Григорович, – можу зроби­ти висновок, що одноосібне ке­рівництво колективом не дає по­зитивних результатів. У такому разі виходить, що трудовий ко­лектив не бере участі в управ­лінні, організації своєї діяль­ності. Чому розпалася профор­ганізація, не знаю. Самому ціка­во з’ясувати причини, аби все поставити на свої місця. Серед них можу назвати одну досить суттєву: низькі зарплати рядо­вих працівників. Люди рахують кожну копійку, тож 1% профвнесків, мабуть, для них відчут­ні витрати. Ми обов’язково обго­воримо в колективі це питання і приймемо рішення. Я відчуваю потребу в такому партнері, як профспілкова організація, осо­бливо коли підбиваються під­сумки роботи.

Упрофспілковій організації терцентру – поповнення

Заяву про вступ до профспіл­ки написав директор Олександр Бєлінський. По-різному склада­лося в Олександра Кіндратови­ча з цією організацією. Перебу­ваючи багато років у її лавах, можливо, чекав якихось особис­тих преференцій, а не дочекав­шись, розпрощався. За його при­кладом на попередній роботі підлеглі також написали заяви. У терцентрі з надання соціаль­них послуг, який він очолив, діє досить сильна профорганізація, навіть голова райкому проф­спілки тут працює. Відразу вза­ємини не склалися. Можливо, проявився владний стиль керів­ництва, неприйняття профкому та райкому… Можливо, колек­тив упереджено сприйняв ко­манду керівника. Арбітром був обком профспілки працівників держустанов, який втручався в ситуацію і спрямовував її у по­трібне русло. Безперечно, роль керівника ніхто не повинен при­меншувати, водночас він має зважати на думку колективу, чиї інтереси представляє проф­спілка.

– Я кардинально змінив акцен­ти щодо профспілки, – зауважує Олександр Кіндратович. – Нещо­давно у мене склалася така ви­робнича ситуація, в якій не зава­дила б профспілкова підтримка, однак я не був її членом. Пошко­дував. Зрозумів й інше: без проф­спілки складніше вирішувати ви­робничі питання. Роботою пер­винної профорганізації, яку очо­лює Ганна Бондар, я задоволе­ний. Без погодження з профко­мом не приймаю жодного рішен­ня. Працюємо, як кажуть, в одній запряжці, мирно, а головне – ре­зультативно. Якщо на попере­дній роботі я вийшов із профспіл­ки, а за мною й усі решта праців­ників, то в терцентрі все навпаки: я приєднався до первинки. Це свідчить про її потужність, кон­структивну позицію.

03.04.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини