Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», політолог:
–
Проблема бідності є актуальною для України,
як і для більшості пострадянських країн. Причому, я б сказав, що за останні півтора
десятиліття вона загострилася, оскільки відбулося соціальне розшарування суспільства.
Якщо в Радянському Союзі, при колишній соціально-економічній системі, існувала
відносна рівність і значного розриву не було, то тепер сприйняття проблеми бідності
загострюється саме соціальним розшаруванням.
На сьогодні рівень соціального напруження залишається досить
високим. Бідність локалізувалася в окремих соціальних групах, таких, наприклад,
як багатодітні сім’ї, люди з обмеженими фізичними можливостями, пенсіонери тощо.
І найголовніше, на що слід звернути увагу, – бідність починає консервуватися. Як
показують дослідження фахівців, сім’ї з низьким рівнем життя не можуть дозволити
більш високий рівень освіти для дітей. А це означає, що і їхні діти будуть мати
низький рівень життя, адже нині чітко простежується кореляція: чим нижчий рівень
освіти, тим нижчий рівень життя.
Проблема бідності пов’язана ще й з перехідним станом суспільства.
Ми більше 10 років перебували в умовах так званого «дикого капіталізму», коли
гроші заробляли будь-яким шляхом, в умовах високого рівня злочинності, нестабільності.
Сьогодні ситуація все ж стабілізувалася. Є позитивні соціально-економічні тенденції,
і якщо людина, сім’я, та чи інша соціальна група підлаштувалися під новий життєвий
порядок, нові соціально-економічні умови, то рівень їх життя поступово підвищується.
Проблема бідності не повинна бути абстрактною. Боротьба з нею
має носити чітко виражений цільовий характер: яким чином допомагати і підвищувати
життєві стандарти для пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей, для тих людей,
які в силу життєвих обставин опинилися на соціальному узбіччі (наприклад, залишилися
на тривалий час без роботи). Тому потрібні конкретні цільові соціальні програми
для окремих груп, які перебувають за межею бідності або мінімальних соціальних
стандартів.
Профспілки традиційно асоціюються з виконанням багатьох важливих
соціальних функцій, головна з яких – соціальний захист. Нова економічна епоха,
перехід до нового економічного укладу дещо обмежили їхні можливості, проте профспілки
продовжують вносити свою частку в соціальну політику, соціальний захист. І тут
важливі партнерські відносини між владою, роботодавцями та профспілками.
Наразі не тільки наша країна, а й увесь світ переживає складний
післякризовий період. Ми бачимо, що діється в Європі. Між тим, світ змінюється,
тож і в нас є можливість істотно поліпшити економічне становище в країні, підвищити
соціальні стандарти для наших громадян.
Записала
Олена ОВЕРЧУК,
«ПВ»
17.10.2012
|