ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Звернення Президії федерації професійних спілок України з нагоди відзначення Міжнародного дня боротьби з бідністю

 17 жовтня вся сві­това спільнота відзначає Між­народний день боротьби з бід­ністю, проголошений ре­золюцією Генеральної Асамблеї ООН від 22 груд­ня 1992 року.

За останні 20 років зна­чна частина українських сімей на власному досвіді відчула, що таке бідність. Причиною цьому була низка факторів – від рап­тового знецінення трудо­вих заощаджень на почат­ку 1990-х до втрати роботи під час фінансово-економічної кризи 2008–2010 ро­ків. Скорочення масшта­бів цього явища є одним із пріоритетних напрямів ді­яльності профспілок, адже бідність як постійне джерело соціальної на­пруги значно стримує роз­виток України на шляху досягнення європейських стандартів життя.

За інформацією україн­ського відділення ООН, за межею прожиткового мі­німуму (тотальної біднос­ті) в Україні перебуває 15,2% населення. При цьо­му рівень абсолютної бід­ності (за межею прожит­кового мінімуму) змен­шився з 18,5% за 9 місяців 2010 року до 15,2% за 9 мі­сяців 2011 року, тобто на 3,3%. Це означає, що май­же 1,5 мільйона осіб ви­йшли зі стану бідності і вартість їх середньодушо­вого споживання переви­щила розмір прожитково­го мінімуму.

Зниження відносної бідності відбувається за рахунок поліпшення си­туації серед сімей з ді­тьми – цей показник змен­шився до 31,7%, а також серед працюючих – до 19,8%. Здебільшого поліп­шення відчули багатодіт­ні домогосподарства, де рівень бідності знизився за 9 місяців 2011 року по­рівняно з відповідним пе­ріодом попереднього року на 3,1%.

Незважаючи на окремі позитивні тенденції, про­блема бідності серед пра­цюючого населення, бага­тодітних сімей та меш­канців сільської місцевос­ті не втрачає гостроти. Кожна четверта сім’я, до складу якої входять пра­цюючі дорослі та діти, на­лежить до категорії бід­них. До основних негатив­них тенденцій слід відне­сти погіршення станови­ща домогосподарств пра­цюючих осіб, що свідчить про зниження рівня дохо­дів населення, зокрема частки заробітної плати, і серед домогосподарств із дітьми, які входять до гру­пи високого ризику бід­ності, а також зростання показників бідності у ве­ликих містах.

ФПУ постійно вислов­лює стурбованість цими процесами. Концентрація бідності в сім’ях із працю­ючими та дітьми призво­дить до зниження якості людського потенціалу країни. По суті, в Україні відбувається процес по­стійного відтворення бід­них з одночасним форму­ванням у них особливої субкультури бідності.

Соціальні ініціативи Президента України Ві­ктора Януковича, спрямо­вані на викорінення бід­ності в Україні та під­тримку соціально незахи­щених верств населення, були позитивно сприйня­ті профспілками. На вико­нання цих ініціатив та в рамках соціального діало­гу ФПУ активізувала свою діяльність щодо:

– викорінення бідності серед працюючих через реалізацію Єдиної тариф­ної сітки в оплаті праці трудівників бюджетної сфери на основі базового окладу (ставки) першого тарифного розряду на рів­ні мінімальної заробітної плати, а також поетапно­го забезпечення держав­них гарантій з оплати праці в сфері освіти, охо­рони здоров’я, культури і науки;

– забезпечення спра­ведливості в оподаткуван­ні шляхом участі в проце­сі реформування податко­вої системи;

– захисту соціально-економічних прав грома­дян, пов’язаних з одер­жанням, утриманням і збереженням житла, че­рез участь у формуванні державної житлової полі­тики та здійсненні відпо­відних заходів;

– реалізації соціальних прав громадян через роз­робку Соціального кодек­су України, як базового за­конодавчого акта, який би закріпив основи правово­го регулювання соціаль­них відносин.

Наш пріоритет – соці­альний діалог. Профспіл­кам потрібно разом з вла­дою та роботодавцями зробити все, щоб привер­нути увагу громадськості до необхідності спільної побудови в Україні сус­пільства соціальної спра­ведливості й активного впровадження в життя по­літики та стратегій, спря­мованих на скорочення масштабів бідності та злиднів, зменшення роз­шарування населення за доходами та рівнем жит­тя, забезпечення можли­вості розширеного відтво­рення робочої сили за ра­хунок підвищення частки оплати праці в структурі витрат на виробництво.

Федерація профспілок України закликає бізнес бути соціально відпові­дальним, що означає за­безпечувати трудові пра­ва працівників, насампе­ред – своєчасно виплачу­вати гідну заробітну пла­ту. Ефективна боротьба проти бідності та злиден­ності неможлива без роз­витку громадянського суспільства, активної участі людей у прийнятті рішень, зокрема щодо роз­поділу ресурсів, контро­лю за їх використанням та викорінення корупції.

Свобода від бідності – це не тільки права люди­ни, це, насамперед, обов’язок держави! Тому Міжнародний день бо­ротьби з бідністю – добра нагода активізувати зу­силля органів влади, біз­несу, всього суспільства для подолання цього га­небного явища.

Бідність можна подо­лати лише щоденною пра­цею в умовах зростаючої економіки! Тільки спіль­ними зусиллями ми змо­жемо досягти бажаного – безбідного життя кожної української родини!

•   ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

  ВІД 1987-го ДО СЬОГОДЕННЯ

  17 жовтня 1987 року близь­ко 100 тис. правозахисників з різних країн світу зібрали­ся в Парижі на площі Прав людини – Трокадеро. Вони висловили своє неприйнят­тя бідності. Вимагаючи до­тримання прав людини, правозахисники підтрима­ли гасло отця Жозефа Вре­шинскі: «Там, де людина змушена жити в злиднях, порушуються її права. Об’єднатися в боротьбі за повагу цих прав є священ­ним обов’язком кожного». Цього ж дня на площі Тро­кадеро був закладений пам’ятний камінь.

Міжнародний день бороть­би з бідністю (офіційна на­зва «Міжнародний день бо­ротьби за ліквідацію злид­нів») відзначається з 1993 року щорічно 17 жовтня. Він був проголошений Ге­неральною Асамблеєю ООН у 1992 році. У своїй резолюції Генеральна Асамблея ООН закликала всі держави пропагувати в цей день заходи з ліквідації злиднів та бідності.

Як соціальне явище бід­ність завжди була в центрі уваги ООН. Саме тому в Де­кларації тисячоліття, при­йнятій главами 147 країн світу, включаючи Україну, на Саміті тисячоліття у ве­ресні 2000 року міжнарод­на спільнота висунула пе­ред собою низку цілей в сфері людського розвитку, зокрема наполовину ско­ротити до 2015 року частку людей, які живуть в умовах крайньої бідності.

Незважаючи на суттєвий прогрес, досягнутий люд­ством в підвищенні добро­буту, бідність і в XXI столітті залишається глобальною проблемою. Серед 6 млрд мешканців планети 2,8 млрд (47%) живуть менш ніж на 2 дол. на день, а понад 1,2 млрд (20%) – менш ніж на 1 дол. на день. Близько 800 млн людей (14% населення світу) не отримують необ­хідного мінімального рівня харчування і майже 0,5 млрд хронічно недоїдають, з них третина – діти.

Бідність позбавляє людей необхідних можливостей та умов, які дозволяють прожити довге, здорове, творче життя, домогтися свободи і поваги до люд­ської гідності. За визначен­ням ООН, поняття бідності означає «стан тривалої ви­мушеної відсутності необ­хідних ресурсів для забез­печення задовільного спо­собу життя». Сьогодні до цього поняття включено не лише нестачу грошей, а й обмеження можливостей реалізації потенціалу люди­ни, зумовлене відсутністю гідної роботи, зручного житла, доступу до адекват­ної освіти й охорони здоров’я. Крім того, бід­ність включає в себе також безсилля перед обставина­ми, відсутність права голо­су, відчуття беззахисності й страху, неможливість брати участь у демократичних процесах і бути почутим.

ДЕПАРТАМЕНТ МІЖНАРОДНОЇ РОБОТИ АПАРАТУ ФПУ

17.10.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини