БРАЗИЛЬСЬКИЙ ШЛЯХ УКРАЇНИ
ВОЛОДИМИР
САЄНКО
заступник Голови Федерації
профспілок України
Наступаючи на трудове
законодавство та зни-
щуючи профспілки, вла-
да впевнено йде прото-
реним шляхом латиноамериканських
країн –
до злиднів, диктатури і
власного краху.
Сумно при цьому, що йде
вона не одна, а тягне за собою
всю країну. Нас із вами.
Усе починається елемен-
тарно – з тестового порушення
законів. Зійшло з рук один
раз, повторили другий, третій.
З кожним разом порушення
стають все нахабнішими, їх
перестають соромитися та
приховувати. А далі й прості
громадяни, спостерігаючи по-
ведінку влади, перестають
зважати на закон. Як наслі-
док, країна поринає в хаос. А
там – або внутрішні вороги
влаштують переворот, або зо-
внішні скористаються ситуа-
цією.
І що цікаво: Україна тут не
перша. Схема настільки кла-
сична і пройдена багатьма, що
її час уже заносити в підруч-
ники для державних службов-
ців. Здавалося б, наступати на
традиційні граблі уже ніхто
не буде. Але – ні. Українські
можновладці історії не зна-
ють і на чужих помилках не
вчаться. Схоже на те, що Укра-
їна нині йде шляхом Бразилії,
де після реформи Трудового
кодексу в країні постійно по-
рушуються права працівни-
ків. У липні 2017 року бразиль-
ський уряд проголосував за
прискореною процедурою за
внесення змін до 117 статей і
200 термінів Консолідації тру-
дового законодавства, розро-
бленого ще 1943 року. Мішел
Темер, колишній віце-прези-
дент Бразилії, вирішив подо-
лати економічну кризу, зро-
бивши ринок праці та колек-
тивні переговори «більш гнуч-
кими». Пообіцяв створити 6
млн робочих місць упродовж
10 років.
2017 рік, Бразилія – приско-
рена процедура. 2019 рік, Укра-
їна – голова Комітету Верхо-
вної Ради України з питань со-
ціальної політики та захисту
прав ветеранів Галина Третья-
кова пропонує бізнесу «легко
наймати та звільняти» й при
цьому «дискримінувати та на-
їжджати на права найманих
працівників». 2022 рік, Украї-
на – турборежим під прикрит-
тям війни. Голова Комітету
соцполітики
Галина Третьяко-
ва і команда її однодумців ви-
рішують «поправити» трудове
законодавство України. Розро-
бляють і ухвалюють в Раді за-
кони, які, цитую, «забезпечать
належний рівень гнучкості
трудових відносин». Лобію-
ється індивідуальний трудо-
вий договір, який прописуєть-
ся під роботодавця та має силу
вище, ніж Кодекс законів про
працю. Тривалість робочого
дня, умови праці, наявність
відпустки і лікарняних – все
на розсуд роботодавця. Звісно,
у працівника є вибір: погоди-
тися або шукати іншу роботу.
«Ми маємо запровадити зміни
в трудовому законодавстві,
які б привели до створення ро-
бочих місць, зруйнованих вна-
слідок війни», – ні, це не цита-
та бразильського прем’єра у
2017-му. Це слова українського
депутата Третьякової зразка
2022-го.
Як і в Бразилії, так і в Укра-
їні заважали нищенню трудо-
вих прав людей профспілки. І
зрозуміло, в обох випадках
владі треба було щось із ними
робити. Оскільки в Бразилії
вони отримували частково фі-
нансування від держави, там
просто припинили їм давати
гроші. Профспілки 5 років
тримаються лише на волонте-
рах. В Україні ситуація склад-
ніша: Федерація профспілок
України фінансово незалежна
від держави. Управляє потуж-
ним майновим комплексом,
який не розтринькала, не про-
дала за 30 років незалежності,
та який фінансується проф-
спілковими внесками мільйо-
нів спілчан, отримує міжна-
родну солідарну допомогу.
Але влада – українська – зна-
йшла спосіб, як знекровити
профспілки. Відібрати інстру-
менти статутної діяльності,
простіше кажучи, майно. І
дарма, що воно у приватній
власності. Дарма, що в проф-
спілкових санаторіях нині
знайшли прихисток тисячі
внутрішніх переселенців. Дар-
ма, що там лікуються після
поранень українські воїни.
Для Третьякової і Ко такі дріб-
ниці значення не мають. Бо
профспілки заважають твори-
ти «законодавчий бєспрєдєл»,
тож їх треба негайно зупини-
ти. Ну або хоча б відволікти на
майнові питання. Десятки су-
дів, тиск, залякування, обшу-
ки, арешти. І навіть Європей-
ський суд з прав людини ви-
знав законність володіння і
користування профспілкови-
ми об’єктами.
Коли це не дало
результатів, українська влада
пішла напролом – вирішила
вигадати новий закон і націо-
налізувати майно профспілок.
Просто взяти і забрати. І десь
у мавзолеї заплакав Ленін: а
що, так можна було?
Та повернемось до Брази-
лії. Після трудової реформи
минуло 5 років. Рецесія і криза
в галузі охорони здоров’я
сильно вдарили по економіці,
спричинивши зростання без-
робіття і неформальної зайня-
тості. Працівники відчули по-
слаблення своїх прав: спро-
щення процедури звільнення,
запровадження тимчасових
контрактів без гарантії міні-
мального доходу, обмеження
вільного доступу до трудового
правосуддя... Але при цьому
всьому й обіцяні макроеконо-
мічні вигоди трудова реформа
не принесла. «Флексибіліза-
ція» не активізувала ринок
праці, і країна не змогла по-
кращити свій сумнозвісний
дефіцит продуктивності пра-
ці. Середній дохід бразильців
не збільшився. Інфляція
стрибнула до 30%. У 2021 році
безробіття досягло піку в
14,7% (у 2014-му було 4,8), що є
одним з найвищих показників
серед країн G20. І увага: майже
40% працездатного населення
не мають трудових договорів
або соціального захисту. До-
дайте сюди нещасні випадки
на виробництві, примусову та
дитячу працю, які лише зрос-
ли за останнє п’ятиріччя.
У 2022 році Міжнародна
конфедерація профспілок від-
несла Бразилію до «10 найгір-
ших країн світу для працюю-
чих людей». У своєму звіті за
січень 2022-го про права трудя-
щих і соціальний захист Орга-
нізація економічного співро-
бітництва та розвитку зазна-
чила, що «Бразилія далека від
того, щоб відповідати ціннос-
т я м , с т а н д а р т а м і
зобов’язанням», необхідним
для вступу в організацію, в
тому числі через її «нездат-
ність захистити права трудя-
щих».
Тепер щодо України. З та-
кими підходами нас також не
дуже хочуть бачити в цивілі-
зованій міжнародній спільно-
ті – роками топчемося на поро-
зі ЄС. Хоча на відміну від кра-
їни, українські профспілки
прийняли до Європейської
конфедерації профспілок. Але
заслуги держави тут немає
жодної – винятково робота са-
мих профспілок. Так от ця
сама Європейська та Міжна-
родна конфедерації профспі-
лок у листах до українських
Прем’єра та Президента пря-
мо вказали, що своїми діями
влада порушує міжнародні
зобов’язання України. «Просто
незрозуміло, чому уряд і чле-
ни правлячої партії в парла-
менті замість того, щоб зосе-
редитися на потребах війни та
відновлення, продовжують
свої кричущі атаки на трудя-
щих та профспілки», – йдеться
у листі.
І нарешті, «Кáмо грядéши».
Багато експертів одностайні в
думці, що реформа Трудового
кодексу і подальша політика
президента Бразилії Жаїра
Болсонару завдали найбіль-
шої шкоди правам трудящих.
За його підтримки міністр
економіки Паулу Гедеш про-
штовхнув низку законодавчих
та адміністративних змін, які
засуджувалися захисниками
прав трудящих. Стандарти
охорони праці були послабле-
ні, органи трудової інспекції
зазнали різкого скорочення, а
звільнення від сплати внесків
роботодавців виснажили ре-
сурси соціального забезпечен-
ня. До слова, Гедеш планував
і приватизацію пенсійної сис-
теми. Для влади, точніше для
президента, який очолював
цю владу, така політика закін-
чилася сумно. Днями Брази-
лія обрала новий напрям сво-
го майбутнього і нового прези-
дента. Новий очільник к
06.01.2023
|
