Найвищий пріоритет – принцип профілактики
У
країна вкотре на рівні з усім світом відзначила
Всесвітній день охорони праці. У кінці квітня традиційно згадали тих, хто загинув
чи травмувався на виробництві. В країні щороку на роботі гинуть близько 400 людей,
близько 4 тис. зазнають травм різної тяжкості. Щорічно приблизно 500 працівників
отримують інвалідність.
Як домогтися
поліпшення цих показників? Цим питанням переймаються роботодавці, самі працівники
і профспілковий актив країни. Голова Федерації професійних спілок Григорій Осовий
вважає, що головний пріоритет державної політики в сфері охорони праці – збереження
життя та здоров’я працівників, реалізація якого досягається шляхом створення безпечних
умов праці на кожному робочому місці, а це законодавчий обов’язок кожного роботодавця.
Так склалося,
що охорона праці в Україні чомусь залишалася проблемою самих працівників. І в цьому
криється парадокс. Здавалося б, у підвищенні якості умов праці зацікавлені і бізнес
(роботодавець), і держава. Адже для підприємства байдуже ставлення до охорони
праці на своєму виробництві – це прямі економічні втрати через каліцтво та неможливість
виконувати свої обов’язки окремими робітниками. А в сучасну інформаційну еру ще
й іміджеві втрати для бренду, який займається виробництвом певного продукту.
Тоді як для держави збільшення травматизму та смертності – це додаткова соціальна
відповідальність з усіма можливими наслідками, а саме соціальними виплатами за інвалідністю,
непрацездатністю, виплатами сім’ї загиблого робітника, яка втратила годувальника.
Однак і донині питання власної безпеки на виробництві є відповідальністю самого
працівника за свою подальшу долю. Але ж статистика свідчить про зворотне. Лише
третина нещасних випадків на виробництві трапляються через недотримання правил
безпеки самими працівниками. Решта причин пов’язані з іншими факторами виробничого
процесу.
І ще один
парадокс. Змінюється статистика галузей і сфер, які «відзначились» минулого року
високим ступенем травматизму. Найбільше травм упродовж 2017 року отримали люди,
які працювали в соціально- культурній сфері та займалися торгівлею. Це при тому,
що традиційно на першому місці за кількістю загиблих та травмованих була вугільна
промисловість. До трійки найнебезпечніших галузей увійшов аграрний сектор, де
за рік загинули найбільше працівників – 75.
І звісно,
серед «лідерів» – транспортна галузь. У 2017 році загинули 65 осіб, майже чотири
сотні травмовані. Транспортна сфера традиційно залишається у зоні високого ризику.
До десятки найнебезпечніших галузей увійшли металургія, будівництво, ЖКГ та хімічна
промисловість.
Серед причин
травматизму – низька культура охорони праці. Власне, практично всі ігнорують саме
поняття культури праці. Але ж це чітко сформульована система прав і обов’язків,
система відповідальності, де принцип профілактики має бути в пошані, пріоритетом
№ 1. Але ніде правди діти, у гонитві за прибутками компанії нехтують навчаннями
з охорони праці, інструктажем працівників, до небезпечних зон виробництва ставляться
подекуди відверто легковажно.
І хоча рівень травматизму
за минулий рік зменшився на 3%, приводів для оптимізму немає, заявляють у Держпраці.
Роботи вистачить не тільки на рік нинішній, а й на десятиліття. Аби досягти узгодженої
політики шляхом спільного формування та розвитку культури охорони праці: зацікавити,
навчити, зробити питання охорони праці звичною та невід’ємною складовою нашого життя.
Роман Чернега,
голова Державної служби України з питань праці:
«У контексті реалізації державної політики з питань дерегуляції
господарської діяльності в Україні для Держпраці важливим є дотримання таких принципів,
як збереження життя та здоров’я працівника, залученого у виробничий процес, оцінка
стану умов праці на виробництві шляхом проведення аудиту, добровільне страхування
роботодавцями своєї відповідальності та відповідальності учасників процесу за
створення безпечних умов праці. Подальше законодавче закріплення цих принципів
дозволить цілковито відмовитися від отримання дозволів та перейти на декларативний
принцип».
Операція
«верифікація»
У травні українці отримають вже перераховані
суми субсидій. Знижки визначили за новими пенсіями та зарплатами. Крім того, кілька
днів тому Уряд фактично переписав програму субсидій. Мільйони сімей вже найближчим
часом будуть платити за комунальні послуги без допомоги держави. Нові вимоги торкнуться
приблизно кожної п’ятої родини із субсидією, підрахували в Міністерстві соціальної
політики. Але і решту нововведення не омине. Розмір знижок скоротять усім. Субсидія
надається на соціальний норматив, а його з 1 травня урізали. До прикладу, якщо раніше
на опалення 1 кв. м житла виділяли 5 куб. м газу, то вже в наступному опалювальному
сезоні дадуть всього 4,5 кубометра.
Щ
орічно з бюджету на компенсацію субсидій витрачають
мільярди гривень. Причому платять за «пільговиків» усі українці. Так, цьогоріч
на субсидії виділили понад 70 млрд грн. Це ті гроші, які могли б піти на підвищення
зарплат бюджетникам, підтримку бізнесу, будівництво доріг і соціальної інфраструктури.
Проте, кошти просто проїдаються. Причому, як показують соціологічні дослідження
Інституту ім. О. Яременка, кожен четвертий субсидіант заявляє про те, що його
дохід сягає середнього або навіть вище середнього рівня.
Як визначити, хто реально потребує державної підтримки,
а хто, як кажуть, під шумок стриже купони? Експерти одностайні в тому, що верифікація
нині актуальна як ніколи. До слова, тільки в цьому році до «чорного списку» внесли
майже 200 тис. сімей. Здебільшого це люди, які мешкають у квартирах площею від
120 кв. м і будинках від 200 кв. м. Їм знижки не передбачені. Також знижку не отримають
ті, хто їздить на автомобілі 5-річного випуску й раніше. Ще кілька місяців тому
при призначенні субсидії не враховувались ні майновий стан, ні кількість автомобілів.
Інакше будуть рахувати і доходи. Від 1 травня, якщо
у власності домогосподарства є кілька квартир й одну з них вони здають, додатковий
дохід доведеться вказати в декларації.
Ніхто не скасовував і старі правила. Субсидію можуть
забрати за 2-місячний борг за комунальні послуги на суму від 340 грн і покупку
на суму від 50 тис. грн. Правда, в новій редакції постанови про надання субсидії
ідеться про те, що знижку можуть забрати не тільки за покупку. «Якщо хтось із
складу сім’ї протягом 12 місяців перед призначенням субсидії придбав або в будь-який
інший законний спосіб отримав право власності на земельну ділянку, нерухомість,
транспортний засіб, будівельні матеріали чи інші товари, житлова субсидія не призначається»,
– йдеться в урядовому документі.
Самі отримувачі
субсидій зазвичай приховують частину доходу. І таке порушення, стверджують в
Міністерстві фінансів, виявити значно складніше. За статистикою, кожен третій українець
частину доходу отримує в конверті. Фактично ці гроші залишаються «за кадром» і
не враховуються при розрахунку суми субсидій. Та якщо фінансистам вдасться виявити
незадекларований дохід, порушнику доведеться не просто самостійно платити за комуналку,
а й повернути до бюджету «зайву» знижку.
Олексій Кучеренко,
екс-міністр житлово- комунального господарства України:
«Верифікація субсидіантів – дуже важлива річ, адже зачіпає
інтереси всіх платників податків. А тому держава має повне право контролювати,
як ці гроші використовуються. Водночас незрозуміло, як саме має працювати
механізм перевірки. Якщо в Польщі житлові субсидії отримують 2% громадян, то
перевірити і верифікувати їх набагато простіше, ніж в Україні, де субсидіантів
понад 50%. І покажіть мені дієві некорупційні механізми, які працюватимуть за
такої великої кількості отримувачів субсидій, щоб зрозуміти, хто дійсно
потребує компенсації, а хто ні.
Хочу зауважити,
що сам по собі механізм субсидій є цілком прийнятним і цивілізованим, проте з такою
кількістю субсидіантів, як в Україні, країн більше немає. Тому сьогодні держава
фактично проводить експеримент над своїми громадянами. Створення єдиного реєстру
громадян, які отримують субсидії, є правильним кроком, проте його потрібно було
робити ще 4 роки тому».
14.05.2018
|