ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

МОЛОЧНИЙ КОШИК ОБМІЛІВ

Т радиційно з настанням зими вартість молока і про­дукції з нього зростає. Поголів’я худоби перево­дять на виключно «зимові» види кормів, тож сподіватися на високі надої не доводиться. Експерти по­яснюють: поголів’я худоби най­нижче за всю історію незалежнос­ті. А дефіцит сприяє підвищенню цін. До фактора подорожчання аналітики відносять обов’язкові елементи собівартості. Насампе­ред це стосується енергоносіїв і пального. Плюс девальвація грив­ні. І ще одна причина в тому, що вітчизняні аграрії зробили акцент на експорт.

Так чи інакше, індекс так зва­ного молочного кошика впродовж року зріс на 26%. У гривневому ви­раженні це виглядає так: станом на 1 грудня цього року молочний кошик «важив» 326 грн, тоді як у минулому його вартість станови­ла 258 грн.

Усі без винятку види молочної продукції стали дорожчими за рік більш ніж на чверть: сметана – на 30%, сир м’який – на 28%, мо­локо та масло вершкове – на 25%. За 12 місяців масло додало 31 грн, м’який сир – 22 грн, сметана – 11 грн, молоко – 4 грн. Відтепер кілограм масла можна купити в середньому за 160 грн, сиру м’якого – за 100 грн, сметани – за 48 грн, молока – за 18 грн за літр. До того ж, кожен супермаркет чи навіть невеличкий магазин дик­тують свою ціну. Наприклад, якщо в одному супермаркеті мо­локо певної торгової марки мож­на купити від 18 грн, то в інших те саме молоко коштує вже до 25 грн або й вище.

Генеральний директор Україн­ської асоціації постачальників тор­говельних мереж Олексій Доро­шенко зауважує: «Молочна продук­ція залишається серед лідерів за темпами зростання цін на вітчиз­няні продукти. Власне, як і за під­сумками минулого року. Щоправ­да, у 2016-му молочний кошик все- таки поступався м’ясному. Та от на що слід звернути увагу: зростання цін відбувається швидше, ніж зрос­тають зарплати громадян».

Експерти аграрного ринку про­гнозують, що з підвищенням ціни на молочну продукцію і м’ясо люди будуть купувати більше хлі­ба, круп і макаронів. Причина ба­нальна: на сир, масло і сметану в них просто не буде грошей.

Аналітики стверджують, що така ситуація відіб’ється не тіль­ки на здоров’ї українців, а й на економіці в цілому. Обсяги вироб­ництва будуть скорочуватись, по­заяк попит на якісну їжу невбла­ганно падає. Тож виробників мо­лочної продукції може очікувати елементарне банкрутство, звісно, якщо вони не встигли перейти на «експортні поставки».

А населення розмірковує, чи можна буде назвати набір молоч­них продуктів кошиком уже на по­чатку наступного року? Може, до­ведеться називати його жменькою?

ІВАН ТОМИЧ, ПРЕЗИДЕНТ АСОЦІАЦІЇ ФЕРМЕРІВ І ПРИВАТНИХ ЗЕМЛЕВЛАСНИКІВ УКРАЇНИ:

«Які наші прогнози? Чому гонку цін на продукти протягом зимо­вого періоду очолить «молочка»? Причин декілька. Найперша – в Україні значно скоротилось поголів’я худоби. До того ж, з 1 січня 2018 року набуває чинності заборона на продаж молока 2-го сор­ту, що штучно підштовхне вгору ціни на молочні продукти. Однознач­но молочна продукція і далі буде зростати в ціні. Та в якийсь момент вона до­сягне цінової стелі, зважаючи на низьку купівельну спроможність громадян».

СВІЙ ДО СВОГО ПО СВОЄ

П ереважною більшістю голосів депутати проголосу­вали за прийняття в першому читанні законопроек­ту, який в експертному середовищі назвали вітчиз­няно-орієнтованою моделлю із символічною назвою «Купуй українське, плати українцям!».

Головна новація законопроекту – обов’язкове врахування кри­терію місцевої складової, яка повинна мати не менш ніж 20% у структурі наведеної ціни для спеціалізованих предметів заку­півель, що визначаються Кабміном. Ця складова обраховуєть­ся через рівень ресурсної локалізації виробництва предмета закупівлі за прозорою формулою, встановленою законом, і згідно з методикою, яку згодом буде затверджено Урядом.

Думки експертів поділилися на діаметрально протилежні. Частина аналітиків вітає «перше читання», інша побоюєть­ся, що, не дай Боже, закон набере чинності.

Спробуємо вислухати обидві сторони дискусії. Перші напо­лягають, що документ додасть близько 1,1 відсоткового пункту до зростання ВВП, потенційно скоротить імпорт практично на 4,5%, на 0,4% – безробіття. До того ж, це пози­тивно позначиться на торговельному балансі, промислово­му виробництві, і врешті-решт, доходах громадян. І логіка у твердженнях експертів є. Адже, купуючи за кордоном това­ри, які Україна здатна виробляти сама, ми «даруємо» іншим країнам робочі місця, експортну виручку, інвестиції, подат­ки на добробут. Взамін утішаємось черговими іноземними боргами й зобов’язаннями, культивуємо масову бідність, а найголовніше – продовжуємо перебувати в статусі експорте­ра сировини, робочих рук і талантів. На практиці це озна­чає, що настав час, нарешті, навчитись обстоювати власні національні інтереси, адже ніхто і ніщо не захистить власну економіку краще за нас самих.

В опонентів законопроекту – своя думка. Вони вважають, що законопроект порушує Угоду про асоціацію з ЄС, містить шалені корупційні виклики, накладає додатковий тягар на бюджет, стимулює олігархів. І взагалі, цим нововведенням ми демонструємо зневагу до своїх міжнародних зобов’язань. Справедлива відповідь партнерів не забариться, стверджу­ють не тільки аналітики, а й деякі урядовці. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України виступає катего­рично проти законопроекту «Купуй українське – плати укра­їнцям». На думку чиновників відомства, законопроект є шкідливим для системи публічних закупівель і для еконо­міки України в цілому. Бо він спотворює конкуренцію і про­суває інтереси окремих виробників під виглядом захисту на­ціонального виробника. А заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов узагалі охрестив цей законопроект «мегакорупційною схемою» і закликав народ­них депутатів не підтримувати його.

Низка експертів вважають дискусії довкола законопроекту дуже своєчасними. Що більше економістів та представників великого й середнього бізнесу долучаться до обговорення основних положень законопроекту, то кращим буде його за­вершальний варіант у другому читанні. Бо скандали з держ­закупівлями через офшорні фірми, коли нікому не відомі компанії виграють багатомільярдні тендери, всім набили оскому. Так чи інакше, потрібно шукати способи захистити національного виробника.

КОМЕНТАР

Дмитро ОЛІЙНИК, голова Федерації роботодавців України:

«Чесно кажучи, дивує ситуація, коли заступник міністра економіки, який персонально відповідає за розвиток на­ціональної промисловості, робить усе з точністю до на­впаки – щоб національної промисловості в Україні не було. Натомість, необхідно підтримувати ідеологічний тренд – захищай та розвивай свої, українські, ринки. Робити ставку на власну промисловість. У США рівень локалізації для виходу на їхній ринок становить 60%, Канаді та Квебеку – також 60%, у ЄС – 50%, Ав­стралії – 40%. Тим самим ці країни мають систему преференцій у держзакупівлях для своїх національних виробників. Тому що розумі­ють – насамперед, це робочі місця і добробут їх громадян. Чому Укра­їна не робить те саме, захищаючи своє національне?

Якщо іноземні партнери хочуть брати участь в українських тендерах, нехай інвестують, створюють робочі місця, купують українську сиро­вину, користуються логістикою, компонентами – доводять, що вони українські виробники не за національністю, а за форматом закону, і ми будемо вітати таких інвесторів».

31.12.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини