ТВОРИТИ ЕКОНОМІЧНЕ ДИВО ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ
С
кільки наших співгромадян мешкають і працюють у сусідній
Польщі, не знає ніхто. Різні джерела називають такі ж різні цифри. Найчастіше
приблизні оцінки вказують на те, що в сусідній країні живуть понад мільйон
наших співвітчизників. Поїхали вони до Польщі хоча й з власної волі, але не
від гарного життя. Польські експерти називають українських заробітчан потужним
економічним рушієм, адже своїми руками вони створюють «польське економічне
диво». І вдаються до історичних аналогій: колись подібне диво турки створювали
в Німеччині.
У Національному банку Польщі пішли далі. Там вважають українських
працівників вагомим фактором впливу як на ринок праці, так і на платіжний
баланс і темпи інфляції. Саме тому польський центробанк разом із Варшавським
університетом підготували дослідження про українських заробітчан. Його висновки
нещодавно презентовано на економічному форумі.
Згідно досліджень, впродовж 3 останніх років кількість
працівників з України зросла майже вчетверо. Не виключено, що така динаміка
збережеться і за підсумками нинішнього року. На це вказують результати
опитування. Якщо минулого року було видано 127 тис. національних віз, то лише
за І півріччя поточного – 95 тисяч.
Наразі більшість (58,7%) українських заробітчан у Польщі – це
досвідчені працівники, що в середньому вже 9 разів виїжджали на заробітки,
відвідуючи Польщу по 2–3 рази на рік.
Особливістю ж останніх 3 років стала поява нових мігрантів.
41,3% приїхали до Польщі вперше у 2014 році або пізніше. Більше того, дослідження
показують зростання відсотка людей, що вперше приїздять на роботу в цю країну.
Чому українці їдуть до Польщі на заробітки? Дехто каже про
політичну ситуацію в Україні, яка змушує співгромадян «тікати» подалі. Однак
таких не більше 12%. Переважна більшість пояснюють такий крок вищим рівнем
оплати праці. Звідси висновок: головна причина міграції – відсутність роботи в
Україні і низькі зарплати. Водночас стрімко зростає число охочих молодих
українців навчатись у польських вишах. Нині понад 40 тис. студентів з України
здобувають у сусідній державі вищу освіту, але число щороку зростає. Причина –
не потрібно складати тестування, відсутність корупції, вищий рівень знань,
вивчення мов, інтеграція в європейське суспільство, бажання залишитись в
Європі.
Що це означає на практиці
у глобальному масштабі? Вимивання потужної робочої сили, демографічної, а це
вже пряма загроза національній безпеці нашої країни. Бо виїжджають молоді, здорові
й працьовиті українці, яким під силу творити національне економічне диво. Держава
в жодному разі не повинна закривати на це очі. Тим більше, що міграція з України
демонструє тенденцію до зростання. Зупинити відтік фахових людей може лише стабілізація
економічної і політичної ситуації, коли людина зможе реалізувати себе і гідно
заробити в своїй державі. Під час соціологічного опитування з’ясувалось, що при
зарплаті у 10 тис. грн молоді люди готові залишатись в Україні. У Польщі ж середня
зарплата заробітчан становить 500 євро на місяць. До того ж, можна досить оперативно
отримати дозвіл на тимчасове працевлаштування.
ВАСИЛЬ ВОСКОБОЙНИК,
ГОЛОВА ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ КОМПАНІЙ З МІЖНАРОДНОГО
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ:
«Українці їдуть в Польщу,
тому що державна політика в цій країні максимально спрощує в’їзд для українських
трудових мігрантів. Крім того, поляки спрощують процедуру працевлаштування на території
своєї країни. І якщо порівнювати з тією ж Чехією, яка цьогоріч надала нам квоту
на робочі місця в кількості 7200, то 950 тис. виданих запрошень тільки за першу
половину 2017 року говорять про те, що по- справжньому Польща є для українців широкими
воротами і можливістю заробити більший дохід, ніж вони могли б заробити на території
України сьогодні».
ВОДУ Й ТЕПЛО ПОРАХУЮТЬ ПО-НОВОМУ
У
країнці мусять готуватися до нових платіжних документів
за квартиру. Набрав чинності новий закон «Про комерційний облік теплової
енергії та водопостачання», за яким облік споживаних українцями комунальних
послуг буде відбуватися не тільки поквартирно, а й у цілому по будинку. А це
означає, що споживачів послуг зобов’яжуть за власний кошт встановити загальнобудинкові
лічильники, на які і будуть орієнтуватися постачальники.
Що це означає, здогадатися неважко: непередбачуване збільшення
платежів на комунальні послуги. Найбільше від нового закону постраждають
мешканці старих будинків, де переплати через енерговитрати найвищі. Через брак
коштів на ремонт та підтримку мереж у належному стані все це виллється у
невиправдано високі рахунки за комунальні послуги, переконують експерти. Але
якщо не платити, можна взагалі залишитись без води й тепла.
Про спільні для всього будинку лічильники чимало дискусій. У
законі нечітко прописано, що таке послуга, себто опалення, а де товар – теплова
енергія. На думку юристів, поки не буде чіткого формулювання, закон працювати
не буде. До того ж, новий закон зобов’язує самих мешканців стежити за станом
своїх внутрішньобудинкових мереж. А це означає, якщо в підвалі багатоквартирного
будинку прорве трубу, винні у втратах мереж будуть мешканці. І байдуже, що
трубу встановлено ще до культурної революції. Постачальники самоусуваються від
проблем будинку через прорив чи пошкодження труби.
В Уряді на нарікання громадян особливо не зважають. Заявляють, що
мета нових правил – домогтися, щоб ресурс води і тепла, який заходить у
будинок, оплачувався на 100%. Чиновники виділяють два види обліку тепла,
холодної та гарячої води: вузол комерційного обліку (будинковий) і вузли
розподільного обліку (квартирні). А от різниця між показниками будинкового
лічильника та сумою показань квартирних має розподілятись між усіма
мешканцями будинку.
Приміром, загальнобудинковий лічильник зафіксував, що до будинку
зайшло 16 кубометрів холодної води. Загальне число всіх квартирних лічильників
засвідчило, що було 15 «кубів». Різницю в один кубометр «розкидають» на всі
квартири. Виходить, що будемо плати за себе і «за того хлопця»?
Експерти кажуть, у жодному разі! Традиція перекладати оплату за
загальне на всіх і нікого одночасно завдяки закону про комерційний облік
комунальних послуг має зникнути. Адже якщо лічильник не просто належить усім у
будинку, а й платять за нього усі, то й економити доведеться всім.
Координатор житлово-комунальних та енергетичних програм
Громадянської мережі «ОПОРА» Тетяна Бойко роз’яснює: «Доки ми не знаємо,
скільки ми споживаємо енергоресурсів комунальних послуг, первинного і
вторинного, доти не зможемо скласти нормального балансу і спрогнозувати на
рівні держави. З іншого боку, споживачі, які не бачать, скільки вони
витрачають фактично, ніяк не зацікавлені у збереженні й ощадливому використанні
ресурсів. Тому облік має бути. Проте жодним законодавчим актом він у нас не
був передбачений».
Низка аналітиків
побачили в новому законі вигоди для споживачів. Адже після встановлення лічильників
усі мають сплачувати тільки за фактично спожиті енергоресурси, а не абстрактні.
КОМЕНТАР
Євген БУШМА, директор енергосервісної компанії «ДТЕК
ЕСКО»:
«Після
установки лічильників всі будуть платити тільки за фактично спожиті енергоресурси,
а не абстрактні, за розрахунковим або нормативним методом. Прилади обліку самі
по собі не економлять енергію, але дисциплінують споживача енергоресурсів, дозволяють
контролювати витрати і знижувати їх за допомогою енергоефективних заходів. Прилади
обліку дають відправну точку для визначення, чи вдалося досягти результату від
виконання енергоефективних заходів. Прилади обліку – це основа для енергоменеджменту
на рівні як усього будинку, так і окремих квартир. Вони дають змогу людям своїми
діями впливати на розмір платіжки. Домогтися реальної економії можна тільки при
комплексному підході. Наведу приклад з лічильниками електроенергії. Набір енергоефективних
товарів дозволяє заощадити до 50% витрат на електроенергію за рахунок використання
двозонного лічильника, LED-лампочок, розумних розеток та інструкції з порадами щодо
економії, яка дозволяє на рівні квартири організувати елементи енергоменеджменту».
26.09.2017
|