ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗА ЩАСТЯМ – ДО НОРВЕГІЇ

Невеличке королівство Бу­тан розташоване в Гімалаях, між Індією і Китаєм. За пло­щею воно дорівнює Швей­царії і має населення близь­ко 700 тис. осіб. Це одна з найбільш таємничих країн світу. Бутан живе за своїми особливими законами і спо­відує буддійську філосо­фію. Тут не палять цигарок, не вбивають тварин і виро­бляють та вживають ви­ключно органічну їжу. Гро­мадяни країни просто обо­жнюють свого короля, а той, своєю чергою, так любить свій народ, що на весь світ заявив, що його піддані – найщасливіші у світі люди, бо головним критерієм до­бробуту населення вважав не ВВП, а буддійське націо­нальне валове щастя. Ста­лося це 2006 року.

Т ого ж року ООН сприйняв іні­ціативу визначати Міжна­родний індекс щастя.

Існує відповідна резолю­ція, згідно з якою кожен житель Зем­лі має право на щастя. Прагнення до щастя – нормальне, здорове бажан­ня всіх народів.

Щастя – найважливіша людська цінність. Щастя народу – основа внутрішньої політики прогресив­ної держави. Основа щастя – еконо­мічне зростання та добробут насе­лення. Основний напрямок у бо­ротьбі за щастя – викорінення бід­ності, боротьба із злочинністю і не­виліковними хворобами. Це лише кілька рядків із резолюції ООН. Те, що поважна міжнародна організа­ція підтримала ініціативу малень­кого королівства, свідчить про те, що тема щастя актуальна в усіх без винятку країнах світу.

Нинішнього року найщасливі­шими країнами визнані Норвегія, Данія, Ісландія та Швейцарія. При­чому Норвегія з минулорічного чет­вертого місця перемістилася на пер­шу сходинку. А от Україна у порів­нянні з минулорічним рейтингом втратила кілька позицій: із 123-го місця посунулась на 132-ге – між Га­ною та Угандою. Індекс щастя ви­пробовували на собі 155 країн. На останньому місці – Центральноаф­риканська республіка.

Дивуватись позиції України не­має підстав. Бо серед чинників, які впливають на рівень щастя, на пер­шому місці – купівельна спромож­ність громадян країни, далі – кіль­кість здорових років життя, впевне­ність у тому, що в разі біди можна розраховувати на підтримку рід­них і близьких, свобода робити життєвий вибір, поширеність бла­годійності.

У 2015 році Організація Об’єднаних Націй ухвалила 17 цілей у га­лузі сталого розвитку, що спрямо­вані на викорінення бідності, ско­рочення нерівності та захист нашої планети – три ключові умови, необ­хідні для досягнення благополуччя і щастя.

При складанні рейтингу опита­ли не менше 3 тис. осіб у кожній із 155 країн. Відповіді в анкетах різ­нились, та в одному респонденти були одностайними: щасливі люди живуть довше.

КАТЕРИНА ЯСЬКО, ПСИХОЛОГ:

«У міжнародному звіті із щастя за 2017 рік на першому місці ми бачимо Норвегію, яка покращила свої результати. Загалом усі скандинавські кра­їни увійшли до топ-10 найщасливіших країн світу. Що стосується ОАЕ, вони показують позитивну динаміку. В минулому році ця країна була на 28-му місці, а зараз – на 21-му. Україна ж у міжнародному рейтингу щастя сусідить з Ганою та Угандою».

ЧИ НА КОРИСТЬ ЗМІНА ФОРМАТУ?

У же нинішнього року в Україні може початися заміна паперових трудових книжок електронними. Техно­логію їх упровадження нещодавно презентував очільник Пенсійного фонду Олексій Зарудний. У ПФ переконані, що цифровий облік працівників – це європей­ський підхід, і зволікати з цим процесом Україні не варто.

До слова, скасувати паперові трудові книжки Мінекономроз­витку пропонувало ще в листопаді 2015 року, але тоді говорили тільки про створення єдиної бази даних. Видавати працівни­кам ID-картки міністерство не планувало. Між тим, законопро­ект спішно відкликали без будь-якого пояснення причин.

Нині знову заговорили про електронну революцію. Як це по­значиться на пересічних українцях? І що означає трудова книжка в «цифрі»? Це електронне посвідчення, яке замінить паперову трудову книжку, стверджують у Пенсійному фонді. Для цього модернізували реєстр застрахованих осіб, себто тих, хто працює офіційно і за яких роботодавець сплачує страхові внески до ПФ. Тепер він єдиний по країні. Фахівці фонду ствер­джують, що всі технічні питання вирішать у ІІ півріччі 2017 року, адже до реєстру ще мають внести дані про посади праців­ників. А перші ID-картки планують видати наприкінці поточ­ного року.

Однак відмовитися від паперових книжок зможуть лише ті, хто офіційно почав працювати з 1 липня 2000 року, коли запра­цював реєстр сплати страхових внесків.

До речі, зникне сама назва «трудова книжка». Пластикова картка буде називатися «Посвідчення застрахованої особи». Працівники відділу кадрів зобов’язані вносити і до реєстру, і до посвідчення всі дані про працівника. Усе, як у паперовому вигляді: коли людину прийняли на роботу, на яку посаду, коли перевели на іншу посаду або звільнили і за якою статтею.

З одного боку, новація має захистити Пенсійний фонд від шах­райства, бо нині придбати паперову трудову книжку можна в будь-якому підземному переході, за символічну плату через знайомих кадровиків завірити печаткою запис про роботу до 2000 року в якійсь фірмі чи компанії, про які нині ніхто й не зга­дає. Тож перевагою введення е-книжок експерти називають до­стовірність і збереження даних про будь-якого працівника, а до того ж, зниження витрат роботодавців на утримання штату ка­дрової служби.

Самі кадровики дещо розгубилися від перспективи таких ново­введень. Звісно, якщо реєстр запрацює без збоїв, то кадровим фахівцям стане зрозумілішою біографія працівника, особливо в частині його звільнень. Це дозволить не брати на роботу по­тенційних порушників трудової дисципліни. Та поки що ка­дрові спеціалісти прогнозують складний і тривалий перехід­ний період, що потягне за собою зростання витрат роботодав­ців на придбання програмного забезпечення, перенавчання HR-персоналу.

Експерт з ринку праці Тетяна Пашкіна називає мінуси «оциф­рування» трудових книжок: «Якщо в паперовій трудовій книж­ці людина легко може помітити неточність і попросити її ви­правити, то з e-книжкою це складніше. Виправити неточність в реєстрі можна тільки через суд. А вона впливає на страховий стаж і пенсію. Як вихід – видача на руки паперових довідок з печаткою, які фактично стануть ерзац-книжкою».

КОМЕНТАР

Григорій ОСОВИЙ, голова Федерації професій­них спілок України:

«Для того, аби створити відповідний реєстр з усіма даними про співробітників, знадобляться чималі гроші і не менше 5 років. За півроку такі новації успішно не впроваджуються. Чому взагалі така по­квапливість із заміною паперових трудових книжок електронними посвідченнями? Невже вирішено всі питання в еконо­міці держави і немає нагальнішого завдання, аніж зміна формату трудових книжок?

На переконання профспілкового загалу, треба дуже ретельно й при­скіпливо проаналізувати ризики від скасування паперових трудових книжок. Хай би експерти спершу надали результати, яка буде реаль­на економія переведення книжки у цифровий формат. До того ж, на мою думку, електронний реєстр персональних даних має бути на­дійно захищений від стороннього доступу, і водночас щоб кожен працівник мав ключ доступу до Державного реєстру, де відображе­на його трудова біографія.

Іншим важливим питанням у цій справі є надання роботодавцями довідок про підтвердження трудового стажу на запит працівника, бо часто таку довідку з різних причин взяти практично неможливо».

Усі новини