ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ПАЛЬМА ПЕРШОСТІ ЗА РІВНЕМ КОРУПЦІЇ

Понад 70% українців переконані, що рівень корупції в країні не знизився, а влада не хоче викривати хабарників. Про це свідчать дані з «Барометра світової корупції» за 2016 рік, підготовлені міжнародною антикорупційною організацією Transparency International та оприлюднені всередині листопада.

Опитування проводилося у 42 країнах Європи та Центральної Азії з листо­пада 2015 по липень 2016 року. В Україні в опитуванні взяли участь 1507 респондентів. Зауважи­мо, що до цього часу було невідомо про результати електронного декла­рування українських чиновників.

56% українців вважають коруп­цію однією з головних проблем у державі, майже половина не сумні­ваються в тому, що на урядові рі­шення в країні впливають олігархи.

Сумно, але наша держава ввій­шла до п’ятірки найбільш корумпо­ваних країн у Європі та Центральній Азії, очолила рейтинг країн, чий уряд найгірше бореться з корупцією. Також Україна посіла друге місце за рівнем корупції серед депутатів пар­ламенту, пропустивши поперед тільки Молдову.

Водночас Transparency International зазначає, що в нашій країні дуже високий рівень хабарів і нега­тивні соціальні умови для антико­рупційних дій. Корупція – одна з го­ловних проблем України, яка постій­но перебуває в центрі уваги як укра­їнської, так і міжнародної спільно­ти. Приміром, 86% опитаних нега­тивно оцінили намагання україн­ської влади викорінити корупцію.

У Transparency International заяв­ляють, що в Україні існують два рівні корупції – так звана «топ-корупція» і побутова. До першої належать коруп­ційні схеми на рівні мільйонів гри­вень чи доларів, побутовий рівень – це усілякого роду хабарництво, яке впродовж багатьох років неможливо викорінити через «традиційну укра­їнську ментальність».

Аби змінити традиції, на переко­нання експертів, потрібно насампе­ред мінімізувати «топ-корупцію». Звісно, краще звести її до нуля, од­нак це нині залежить не тільки від суспільства, а й від влади. Бо кожен другий політик гучно заявляє про боротьбу з корупцією і паралельно декларує такі статки, які чесним шляхом ніяк не можна заробити. Тож люди не дуже вірять у наміри української еліти побороти коруп­цію як явище. За даними досліджен­ня, майже половина населення вва­жає, що ситуація з хабарництвом не змінилася з часів Майдану, а ниніш­ній рівень корупції вищий, ніж за часів Януковича.

І ще один результат опитування вражає: близько 60% громадян зви­кли до корупції в повсякденному житті.

Найбільше хабарників, на думку українців, серед держслужбовців (65%), народних депутатів (64%), по­датківців (62%), суддів (61%) і полі­цейських (54%).

Президента та Прем’єр-міністра корупціонерами назвали 60% опита­них. Останнє місце в рейтингу за­ймають релігійні лідери (32%).

Як зазначається в дослідженні, українці звикли до корупції в по­всякденному житті. За останній рік вони найчастіше платили хабарі у дитсадочках та школах (38%), ме­дичних закладах (33%), представни­кам дорожньої поліції (33%), а та­кож у сфері соціального захисту.

І хоча майже третина українців готові відмовити хабарнику, проте 42% опитаних вважають, що повідо­мляти про факт корупції у відповід­ні органи не варто: на думку одних, від цього нічого не зміниться, інші ж бояться наслідків такого викриття.

Характерно, що в Росії, де доволі часто спалахують гучні корупційні скандали, лише 39% респондентів назвали це явище головною держав­ною проблемою і трохи більше поло­вини опитаних негативно оцінили зусилля влади в подоланні корупції.

Виконавчий директор Transparency International Україна Ярос­лав Юрчишин у коментарі DW пояс­нив, що «величезна увага людей до корупційних скандалів, якими нині багата Україна, створює враження, наче корупції побільшало, насправ­ді ж багаторічне явище корупції нині лише стало очевидним, про нього почали говорити вголос».

У київському офісі Transparency International зважають на той факт, що опитування проводи­лося до запуску в Україні системи електронного декларування, проте не вважають, що він суттєво впли­нув на результати.

«Опитування завжди має суб’єктивний фактор, тож якби до­слідження провели відразу після публікації е-декларацій, розчару­вання в діях уряду могло би бути ще глибшим», – вважає Ярослав Юрчишин.

Водночас він наголосив, що досі «Україна не мала подібних антико­рупційних зрушень».

Висновки невтішні, але реаль­ність дуже рідко буває райдужною: влада не здатна подолати коруп­цію без активної позиції громадян. Ситуація щодо цього дуже нагадує початок окупації східних облас­тей: неспроможна влада, суспіль­ство, яке бере на себе відповідаль­ність і не лише формує доброволь­чі батальйони, а й забезпечує їх всім необхідним. І лише потім включається державна машина, й армія стає такою, що їй довіряє більшість населення України. Нині в боротьбі з корупцією кожен теж має зайняти свою ділянку фронту: викривач, активіст, волонтер. І вкласти свій час у перевірку декла­рації, контроль державних закупі­вель, створення батьківського ко­мітету з електронним звітуванням за зібрані кошти, відвідати суд над підозрюваним у корупції, долучи­тися до підготовки та запуску робо­ти антикорупційного суду тощо. І під суспільним тиском влада теж мобілізується і змушена буде реа­гувати, навіть коли вона цього не хоче (нещодавній приклад з елек­тронними деклараціями це чудово демонструє).

НАША ПІСНЯ ГАРНА Й НОВА

8 листопада набрав чинності закон про квоти на пісні укра­їнською мовою в ефірі вітчиз­няних радіостанцій.

Те саме стосується й телебачення. Зокре­ма, на українському ТБ після вступу закону в дію частка російських про­грам не може перевищувати 30%, на ра­діо – 50%. Квоти вводитимуть поступово про­тягом 3 років. У перший рік дії закону україн­ських пісень в радіоефірі має бути, щонаймен­ше, чверть. До кінця 2018-го ця частка має вже становити 35%.

«Нарешті вступає в силу закон про квоти на україномовні пісні в радіоефірі. Вже сьогод­ні кожна четверта пісня на вітчизняному радіо буде українською мовою. І це лише по­чаток», – написав на своїй офіційній сторін­ці у Фейсбуці Президент України.

Та чи стане в Україні більше української му­зики? На це в експертів одностайної думки немає. Одні переконують, що це треба було зробити давно, інші нарікають, що буде важ­ко знайти україномовний контент. У самих виконавців українських пісень щодо контен­ту своя позиція: його достатньо. Головне, аби на вимогу закону радіостанції свідомо не за­повнювали ефір низькопробною «шаровар­щиною». «Високопрофесійні композиції українською є. Українські гурти виступають на міжнародних музичних фестивалях, ви­грають престижні премії, збирають стадіо­ни, записують за кордоном альбоми, а на ра­діо їх чомусь не помічають», – стверджує лі­дер рок-гурту «Тінь сонця» Сергій Василюк.

Раніше телерадіокомпанії обурювалися за­провадженням квот в радіоефірі, однак в перший день дії закону сумлінно його ви­конали. Результати моніторингу перших 7 годин радіоефіру найбільших шести раді­останцій України, проведеного громад­ським рухом «Простір свободи», засвідчи­ли, що на хвилях п’яти з цих радіостанцій кожна четверта пісня була українською. Усе за законом. Відтепер контролювати його дотримання буде Національна рада України з питань телебачення та радіомов­лення. Швидше за все, це буде добовий мо­ніторинг радіостанцій.

• КОМЕНТАР

Петро ОЛЕЩУК, політичний експерт:

«Квота в 30% – це дуже мало, навіть менше, ніж половина ефіру. Вона не призведе до якогось домінування україномовного продукту, але може виконати одну просту функцію – прорвати бар’єр українофобського формату. З тим антиукраїнським нацизмом, що існував у наших медіа, треба було бодай щось робити».

26.11.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини