ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

«МІНІМАЛКА» МОЖЕ ЗРОСТИ

Мінсоцполітики під­готувало законопро­ект «Про внесення змін до деяких зако­нодавчих актів Украї­ни щодо мінімальних розмірів оплати пра­ці». Головна його мета – створення правових умов для встановлен­ня розмірів мінімаль­ної заробітної плати на рівні вище про­житкового мінімуму для працездатних осіб і приведення по­няття мінімальної за­робітної плати у від­повідність до міжна­родних норм та євро­пейської практики.

У країнах Європи мі­німальна заробітна плата забезпечуєть­ся всіма складови­ми заробітної плати, крім компенсаційних виплат, і становить 50–60% серед­ньої заробітної плати в кра­їні. В Україні мінімальна заробітна плата забезпечу­ється лише її тарифною частиною, що не об’єктивно відображає міні­мальні доходи працівників у частині надтарифної і складає 30–35% середньої зарплати. Вона також є основою формування та­рифної сітки.

Відтак чиновники мі­ністерства пропонують внести зміни до статей 95 і 96 Кодексу законів про працю та статей 3,6 і 10 За­кону України «Про оплату праці» щодо визначення поняття мінімаль­ної заробітної пла­ти, її забезпечення та порядку вста­новлення.

З а с л о в а м и очільника Держав­ної фіскальної служби Романа На­сірова, в Україні на­раховують 10,5 млн офіційно працюю­чих осіб, із них 45% отримують міні­мальну зарплату. Сам розмір міні­мальної заробітної плати ніяк не всти­гає за інфляцією. З 1 травня поточного року мінімальну зарплату підвищи­ли з 1378 до 1450 грн. На початку зими обіцяють додати ще 100 грн.

Цікаво, коли законопро­ект за ініціативою Мінсоц­політики про нові підходи визначення мінімальної зарплати дійде до парла­менту? Чи будуть у депута­тів сили, час і головне – ба­жання порахувати грошо­вий баланс пересічних українців? А ще прислуха­тись до думки експертів – і вітчизняних, і міжнарод­них. Вони порівняли «дебет з кредитом» і жахнулися: як громадяни виживають на півтори тисячі гривень за­робленого? За надвисоких тарифів на комунальні по­слуги навіть із зарплатою у 5 тис. грн буде несолодко.

•  КОМЕНТАР

МАКСИМ ГОЛЬДАРБ, КЕРІВНИК «ПУБЛІЧНОГО АУДИТУ»:

«За нашими підрахунками, після чергового подорожчання комунальних тарифів фактичний розмір прожиткового мінімуму має складати 6,5–7 тис. грн. Це той мінімальний розмір доходу, який може дозволити лю­дині працювати, скромно харчуватися, зрідка дозволяти собі оновлювати одяг та сплачувати житлово-комунальні послуги».

ХТОСЬ ЧЕКАЄ НА ЗАРПЛАТУ

Статистика знає все. Так говори­ли у радян­ські часи і не дуже вірили у сказане. Чи довіряємо ми статистичним да­ним нині, важко сказати. Якихось со­ціологічних моніто­рингів із цього пи­тання давно не було. Тільки служба статисти­ки вміє подати будь-які цифри під дуже своє­рідним кутом зору. Ось приклад: заборгова­ність із зарплати за результатами квітня зни­зилася на 5,1%. Виявляється, по відношенню до березня місяця поточного року. Якщо у бе­резні борг перед працівниками складав 1 млрд 949 млн 13 тис. грн, то станом на 1 трав­ня ця цифра складає 1 млрд 849 млн грн. Себ­то, кілька десятків тисяч працівників отрима­ли зарплати, котрі мали б надійти до їхніх ки­шень ще минулого року. «На 1 травня 2016 року основна частка загальної суми боргу припадала на промисловість – 70,8%, тран­спорт, складське господарство, поштову та кур’єрську діяльність – 11%», – йдеться у пові­домленні Державної служби статистики. Дані наведено без урахування тимчасово окупова­ної території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Можна було б порадіти зниженню рівня за­боргованості із зарплати бодай на 5%, але ста­ном на 1 травня поточного року порівняно з травнем 2015-го борги зросли майже на чверть. Точніше – на 23,6%.

Майже двомільярдний зарплатний борг в Україні мав би спонукати відповідні мініс­терства й відомства до активних та невід­кладних дій. Однак українців привчають до того, що у країні війна, тож заборгованість із зарплат – питання не надто актуальне. При таких мізерних зарплатах роботодавці при­мудряються затримувати виплати на два-три місяці, а то й півроку. А це порушення прав людини. Та чи багато випадків, коли праців­ник позивався б до суду на «хазяїна» через те, що він вчасно не виплатив зароблене? Одини­ці. Адже варто лише заїкнутись про позовну заяву, як роботодавці знайдуть масу причин, аби вказати «бунтівнику» на двері. От і чека­ють українці своєї черги до каси, як за милос­тинею. Такого ганебного явища, як борги із зарплати, в світі практично немає.

• КОМЕНТАР

Володимир САЄНКО, заступник Голови ФПУ:

«Вирішити проблему заборгова­ності із зарплат докорінно в нинішніх умовах майже неможливо. Однак захис­тити працівника від порушення його конституційного права на отримання за­робленого цілком реально. Достатньо зробити так, аби він мав змогу отримувати компенсацію за кожен день затримки. Це своєрідна пеня. Чому б ні? Банки за кожен день затримки виплати по кредитах давно це практикують. Повірте, через день чи два після вжиття таких заходів заборгованість із зарплат зникне сама по собі. Бо заклики до сумління роботодавців не призведуть до позитивних зрушень. Вони наведуть масу причин – об’єктивних, на їхню думку, чому на підприєм­стві виникла проблема заборгованості. Насправді, це не просто порушення конституційних прав, а тяжкий зло­чин. Несвоєчасна виплата мізерних зарплат – це прини­ження людської гідності, яке нічого спільного з європей­ськими мірками не має».  

19.06.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини