ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Першотравень: свято чи протест?

 Особисто в мене, профспілкового працівника з багаторічним стажем, склалося вражен­ня, що після 1991 року свято 1 Травня все рід­ше сприймається як День міжнародної солі­дарності трудящих у його традиційному ро­зумінні, з масовими маніфестаціями пред­ставників трудових колективів, що колона­ми крокують проспектами і площами міст нашої колишньої і нинішньої країни. Інша справа, чому це відбувається? Чому в останні роки на оголошені профспілками заходи вже не збирається разом по всій країні восьми­мільйонна армія представників трудящих?

На мою думку, це відбувається тому, що проф­спілки, звіль­нившись від радянського статусу «при­відного паса», так і не при­йшли до розуміння необ­хідності формування своєї власної ідеології. У тому числі остаточно не визна­чили: свято це чи день протесту? Або (як це вихо­дить зараз) те й інше ра­зом?

Спочатку потрібно ще раз відзначити логічний та назрілий перехід від офі­ційної лексики «свята со­лідарності». Зрештою, ну називається він в офіцій­них державних «святцях» саме так, і що? До 1917 року взагалі ніякого державного «трудового» свята 1 Травня не було. Але маївки ж були! Владу якраз зрозуміти можна, логіка тут проста: змінюється назва – зміню­ється суть. Якщо замість «міжнародної солідарнос­ті», яку потрібно відповід­ним чином виявляти, на телеекранах і в засобах ма­сової інформації його іме­нують святом «весни і пра­ці», то насправді один смис­ловий стрижень заміщаєть­ся іншим.

1 Травня в нас традицій­но вважається чимось се­реднім між профспілковим святом і днем, коли форму­люються так звані «головні претензії» до влади або ро­ботодавців, а інколи – до тих й інших. І в цьому є пев­на проблема. Погодьтеся, що святкують зазвичай з одним настроєм, а протес­тують – з іншим. Якщо, зви­чайно, це справжнє свято і справжній протест. От на­приклад, на підприємстві профком, заручившись під­тримкою трудового колек­тиву, вирішив провести страйк. А адміністрація цього підприємства, озна­йомившись із таким рішен­ням, виходить до профкому із зустрічною «пропозиці­єю»: провести страйк одно­часно з організацією за­гальнозаводського свята, скажімо, «Гламурна Осінь». Кумедно? Ну, взагалі-то, саме так у нас виходить із Першотравнем, як говорив чапаєвський Петька, «в сві­товому масштабі».

Щоразу, займаючись ор­ганізацією першотравневих заходів, ми намагаємось об’єднати два різні настрої: обурення і радість. А так, у всякому разі, в людей з нор­мальною психікою, не бу­ває. Може, особисто в мене якесь упереджене ставлен­ня, але злитися на когось в теплий весняний день зо­всім не хочеться. Тим біль­ше, крокуючи проспектом Карла Маркса, вдихаючи аромат квітучих каштанів в оточенні чарівних пред­ставниць прекрасної статі, під звуки мажорних маршів у виконанні духового орке­стру.

Проведення ж Першо­травня в сатиричному сти­лі (а такі пропозиції надхо­дили від деяких профспіл­кових активістів), з вико­ристанням домовини, яка символізує галузь чи під­приємство на межі краху, також не назвеш вдалою ідеєю. Тому що таку симво­лічну труну з написом «Смерть бюрократизму!» носили ще співробітники тресту «Геркулес» із «Золо­того теляти». І така сатира, м’яко кажучи, не нова, не смішна і, на жаль, уже не трагічна.

Де ж вихід? Коли для протестів є реальний, кон­кретний привід – запитань немає. Саме в такий, про­тестний, спосіб проходили у нас першотравневі дні в часи загострення економіч­ної кризи, при відставанні профспілкових позицій щодо пенсійної реформи... Але бувають ситуації не на­стільки чітко окреслені. Тобто коли вимоги проф­спілок не можуть бути яскраво вираженими. Ска­жімо, як у нинішньому році, на прикладі нашої об­ласті, коли конструктивна співпраця профспілок із владою і роботодавцями сприяла відродженню еко­номіки та соціальної сфе­ри, вирішенню проблемних питань підприємств і до­сягненню високих резуль­татів соціально-економічного розвитку, недопущенню зростання цін на товари і послуги пер­шої необхідності, підви­щенню життєвого рівня трудящих. Як бути в тако­му випадку? Мені здається, що відповідь очевидна: в день Першотравня все одно необхідно збиратися, але тільки всім разом – і проф­спілкам, і владі, і робото­давцям. Нехай це буде спільне свято.

Настав час, коли Феде­рація профспілок України повинна розставити крап­ки над «і», виробити сучас­ну ідеологічну платформу для профспілок і методи проведення Першотравня, зрозумілі для рядових спіл­чан відповіді на запитання «свято чи протест?»

Для всіх (тих, хто свят­кує, і тих, хто протестує) Першотравень має залиша­тися в свідомості Днем профспілок, святом, у яко­му громадяни хочуть брати активну участь. Святом, яке показує реальні можли­вості найчисельнішої гро­мадської організації краї­ни, здатне продемонструва­ти владі й дозволяє нам са­мим утвердитися в прого­лошеному гаслі: «Разом ми – сила!» В іншому разі існує ймовірність, що цей день, який за багато років став для нас символом об’єднання інтересів людей на­йманої праці, піде в небут­тя, припинить своє існуван­ня як державне свято. Ось над чим варто подумати.

  Сергій Капіца, керівник управління розвитку профспілкового руху Дніпропетровського обласного профоб’єднання

 Соціальний діалог: реалії та перспективи

 Наприкінці квітня відбулося друге засідання обл­ради профспілок, у якому взяли участь керівник апарату ФПУ Зоя Васильова, мер м. Миколаєва Володимир Чайка, а також представники робо­тодавців, ГУ праці та соціального захисту насе­лення облдержадміністрації, відділення Націо­нальної служби посередництва і примирення в Миколаївській області.

На засіданні з доповіддю виступив голова обласної ради профспілок Юрій Толма­чов. Він підкреслив, що на Ми­колаївщині напрацьовано значний досвід ведення со­ціального діалогу профспілок з органами влади та робото­давцями. Тут діє розгалужена система угод із соціально-еко­номічних питань, а також угод про співпрацю профспілок із соціальними партнерами по окремих напрямах.

Голова облпрофради зазна­чив, що домовленості, досяг­нуті на національному, галузе­вому, регіональному рівнях соціального діалогу, є осно­вою для ведення його на рівні підприємств, установ, органі­зацій, а головною формою со­ціального діалогу на місцево­му рівні є переговори з укла­дення колективного договору. Сьогодні колективні договори укладені практично на всіх підприємствах, де існують профспілки. Колдоговірну кампанію активізує щорічне спільне звернення голів обл­держадміністрації, облпроф-ради та обласної організації роботодавців до керівників підприємств та голів профко­мів. Водночас проблемними питаннями, домовленості з яких повною мірою не викону­ються, залишаються розмір та своєчасність оплати праці, за­безпечення повної зайнятості згідно із законодавством, без­пека праці.

З метою посилення позицій профспілок у системі соціаль­ного діалогу та підвищення його ефективності обласній раді та галузевим організаціям профспілок запропоновано продовжити співпрацю з орга­нами державної влади та міс­цевого самоврядування, об’єднаннями роботодавців на всіх рівнях, а також проводити регулярні зустрічі представни­ків влади та роботодавців з профактивом області.

Визнано за необхідне брати активну участь у здійсненні за­ходів із виконання в області Державної цільової соціальної програми подолання та за­побігання бідності на період до 2015 року; розробленні те­риторіальної та виробничої політики зайнятості, захисту членів профспілок від без­робіття; реалізації обласних програм, спрямованих на впровадження державної під­тримки культурно-освітньої, фізкультурно-оздоровчої ро­боти в трудових колективах, серед молоді та дітей, збере­ження соціально-культурної сфери, відновлення здоров’я, підвищення працездатності.

Первинним профспілковим організаціям запропоновано постійно вдосконалювати со­ціально-трудові відносини че­рез укладання колективних договорів на кожному підпри­ємстві, в установі й організації та своєчасне внесення змін та доповнень до них, посилювати вимоги до роботодавців щодо виконання зобов’язань за ко­лективними договорами.

Після закінчення роботи ради соціальні партнери висадили біля обласного Будинку спілок три дерева горобини – як сим­вол подальшого поглиблення та розвитку тристороннього соціального діалогу. Нехай червоні ягоди горобини ста­нуть оберегом соціального партнерства та діалогу на всіх рівнях.

Інформаційно-аналітичний відділ ФПО

13.05.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини