Кредо – згуртованість, сміливість, солідарність

 У кожної первинної організації ПМГУ є свій власний, перевірений практи­кою стиль. Не виняток і профком Орджонікідзевського гірничозбагачу-вального комбінату. Особливістю профспілкової роботи тут є підвищена увага до голів цехових комітетів. Фактично така ланка, як профгрупорг, залишилася тільки в окремих підрозділах, на деяких ділянках підприємс­тва. Але, як зазначають профспілкові лідери ОГЗК, всі профгрупорги – на своєму місці. Ці люди показали себе з кращого боку – їх обрали і зберегли на посаді колеги та друзі по роботі. Два лідери, які заслужили на таку довіру й пошану, працюють у залізничному цеху комбінату.

ПРОПОЗИЦІЯ, ВІД ЯКОЇ НЕМОЖЛИВО ВІДМОВИТИСЯ

Коли чесно працюєш у цеху близько 30 років, рано чи пізно тобі запропо­нують спробувати себе на профспілковій ниві. Саме так сталося з бригадиром слюсарів по ремонту ру­хомого складу Вадимом Слєпком. Як розповідає наш герой, можливість стати профгрупоргом була для нього несподі­ванкою: «Тільки прийшов з відпустки – і тут мені зробили пропозицію, від якої неможливо відмови­тися. Відмовлятися й не думав, адже за мою кан­дидатуру проголосували товариші. Отже, довіря­ють. І ось уже близько 10 років намагаюся цю дові­ру виправдовувати. Поки виходить. У всякому разі, ніхто ще не нарікав, що не впорався».

У роботі профгрупор­га багато рутинних кло­потів. Але найголовні­ше, що профгрупорг – це з’єднувальна ланка, яка дозволяє вивести про­блеми колективу на ви­щий рівень і почати їх вирішувати. Сам пан Ва­дим із цього приводу го­ворить так: «У разі будь-яких складнощів люди (а на ділянці близько 40 працівників) насамперед звертаються до тебе. Ти вирішуєш їх дрібні, але злободенні проблеми. А ось, наприклад, якщо за­тримують видачу спец-одягу або рукавиць – із цим уже йдеш до голови цехового комітету. Ми з ним знайомі не один рік, до нього можна зверну­тися в будь-який момент і з будь-якого питання. Тому завжди працюємо плідно і конструктивно».

НЕ ДЛЯ «ГАЛОЧКИ»

Машиніст електро­воза Юрій Смирний пра­цює на комбінаті з 1979 року і вже чверть століт­тя – безпосередньо в за­лізничному цеху. Майже весь цей час присвятив і профспілкової діяльнос­ті, в тому числі на посаді профгрупорга.

Про свою роботу на профспілковій ниві Юрій Володимирович розпові­дає наступне: «Якщо ти причетний до діяльнос­ті профспілки, то пови­нен уміти спілкуватися з людьми, роз’яснювати їм ті чи інші моменти, переконувати їх. Не можна перебувати на своїй посаді просто так, для «галочки». Я можу з упевненістю сказати, що в нашому цеху діє весь ланцюжок профпраців­ників, починаючи від профгрупоргів і закінчу­ючи головою цехкому. Сьогодні на комбінаті дуже високий рівень до­віри до профспілкового комітету, де всі – на сво­їх місцях, і люди знають, що їхні права є кому за­хистити на різних рів­нях».

Юрій Смирний має право оцінювати роботу по вертикалі, оскільки сам не на словах, а на ділі бере участь у ній, ви­являє профспілкову іні­ціативу. У 2009 році, коли на підприємстві виник конфлікт, пов’язаний зі скороченням працівни­ків, залізничники комбі­нату організували акцію протесту, вимагаючи від адміністрації виконання законних вимог колекти­ву. Варто зазначити, що Юрій Володимирович був одним з її ініціато­рів. Виступ працівників цеху став каталізатором – на захист своїх прав виступили і в інших під­розділах, що викликало масові акції. Як наслі­док, їх підтримали і вищі органи ПМГУ. Зрештою, адміністрація погодила­ся на низку поступок.