ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Соціальна стабільність від Уманьферммашу

Перевірені десятиліттями традиції керівництва цього заводу всіляко піклуватися про своїх працівників створи­ли у трудовому колективі мікроклімат, за якого люди різних вікових категорій ви­являють бажання працюва­ти на цьому нелегкому ви­робництві. У цьому пересвід­чилися представники мас-медіа, побувавши на підпри­ємстві. Захід було організовано за підтримки Черкаської обласної держад­міністрації та Журналіст­ського фонду Національної спілки журналістів України

З ІСТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1969 року наказом Міністерства сільсько­господарського маши­нобудування СРСР було розпочато будівництво заводу «Уманьсільмаш». Уже в серпні 1970 року підприємство випустило першу промислову про­дукцію, а 1974-го на його базі та базі дослідного за­воду сільгоспмашинобу­дування і ДСКБ – створе­но виробниче об’єднання «Уманьферммаш». Із липня 1983 року його очо­лює генеральний дирек­тор Анатолій Ліпкан.

Відпочатку підпри­ємство спеціалізувалося на випуску машин для тваринництва і кормови­робництва, мало вузьку номенклатуру продукції (змішувачі кормів, тран­спортери, кормороздава­чі), забезпечуючи народ­не господарство СРСР на 86%, а УРСР – на 14% сво­єю продукцією. Тож піс­ля розпаду СРСР завод втратив ринок збуту і за­лишився без замовлень. Виробництво стало не­ліквідним і потребувало його негайного перепро­філювання та реструкту­ризації.

Тож керівництво об’єднання терміново вжило невідкладних за­ходів, аби врятувати за­вод. Так, було змінено його спеціалізацію, впро­ваджено нову структуру управління і систему господарювання, зміцне­но конструкторський по­тенціал, створено першу в регіоні маркетингову службу, а також придба­но нове обладнання та запроваджено прогресив­ні технологічні процеси виробництва. Це забез­печило розроблення й освоєння випуску нових видів техніки для сіль­ського господарства. Тож із 1991 по 2011 роки обсяги виробництва й реалізації продукції зросли більш як у 7 разів. Це сприяло підвищенню продуктив­ності праці, відтак – за­робітної плати. Щорічно спостерігається зростан­ня обсягів експорту про­дукції підприємства.

2004 рік вважається по­чатком нового етапу роз­витку ВАТ «Уманьферм­маш»: на підприємство прийшов потужний ін­вестор – Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча. Це дало змо­гу значно збільшити всі основні показники робо­ти: продуктивність, ви­робництво, реалізацію. Було проведено велику роботу з поліпшення умов праці, газифікації підприємства. Поряд із випуском техніки для АПК було освоєно випуск виробів для металургії, виконуються замовлення ливарного виробництва, виготовляються різнома­нітні металоконструкції.

У квітні 2011 року акці­онерне товариство було перейменовано на ПАТ «Уманьферммаш».

РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

Уманьферммаш – бю­джетоутворююче підпри­ємство Умані. Питома вага обсягів виробництва заводу становить понад третину загальномісь­ких.

Щорічно на оновлення та розвиток інфраструк­тури міста спрямовують­ся мільйони гривень. За­вдяки цьому зводяться дитячі й спортивні май­данчики; навчальні й ме­дичні заклади отримують допомогу, реконструю­ються дороги. На власну соціальну сферу щорічно завод витрачає близько 2,5 млн гривень.

Після розпаду СРСР Уманьферммаш не при­пинив будувати житло для працівників. За роки незалежності введено в експлуатацію 1039 квар­тир.

У 2005 році за кошти заводу реконструйовано міський стадіон, який вважається найкращим у Черкаській області. На це було витрачено по­над 14 млн гривень. На утримання спортивного об’єкта, а також на роз­виток дитячого футболу й місцевого футбольного клубу Уманьферммаш щороку виділяє понад 1 млн грн.

У 2005 році на під­приємстві створено три агроцехи, на розвиток матеріально-технічної бази яких спрямовано 32,4 млн грн. Це дало змогу ре­конструювати виробничі приміщення і придбати продуктивні породи тва­рин. 15,6 млн грн витраче­но на розвиток соціальної сфери сільських населе­них пунктів. За ці кошти відремонтовано школи, клуби, фельдшерсько-акушерські пункти, доро­ги та ін. 5,2 млн грн вико­ристано на газифікацію сіл.

На підприємстві діє профспілкова організа­ція і завдяки її зусиллям відповідно до колектив­ного договору працівни­кам щорічно надається матеріальна допомога на загальну суму понад 2,2 млн грн. Так, забез­печуються матеріальною допомогою призвані до лав Збройних Сил Укра­їни; ті, хто навчаються в навчальних закладах за рахунок заводу; до від­пускних працівникам до­датково нараховуються 65% середньої зарплати; виплачуються додаткові кошти у разі одруження та народження дітей, ба­гатодітним родинам, які виховують троє і більше дітей, при виході на пен­сію, при похованні. Тру­дівники підприємства забезпечуються вугіллям за 50% вартості, а непра­цюючі пенсіонери – без­коштовно; працівникам заводу виділяються путів­ки на санаторно-курортне лікування за 30% їх вар­тості тощо. Крім того, не­працюючим пенсіонерам щоквартально видається матеріальна допомога на загальну суму понад 300 тис. грн на рік.

Тетяна РОЖКОВА,Черкаська обл.

НА АЗОТІ– СВЯТО ТАЛАНТІВ

Колектив акціонерного товариства «Сє­веродонецьке об’єднання «Азот» успішно виходить на фінішну пряму трудового року. У хіміків є всі підстави для гарного настрою. Це засвідчив і фестиваль-кон­курс художньої самодіяльної творчості «Ми – найкращі!», організований спільни­ми зусиллями адміністрації та профспілкового комітету підприємства.

У святково прикрашеному Палаці культури хіміків зібра­лися глядачі з усього підпри­ємства, а на сцені сяяли зірки заводу – вокалісти, танцю­ристи, музиканти, автори-ви­конавці, представники теат­рального жанру. Виступили понад 70 самодіяльних ак­торів, і всі п’ять фестиваль­них годин у залі лунали оп­лески, вигуки «Браво!».

Серед молодих виконавців кращою виявилася лаборант промислово-санітарної лабо­раторії Олена Неня, яка про­никливо виконала пісню «Свеча горела». Серед во­калістів старшої вікової гру­пи перемогла оператор ко­тельні цеху паропостачання Світлана Харіна, яка зачару­вала всіх піснею «Білий вальс», що свого часу вико­нував Володимир Висоць­кий. А в дуеті з апаратником цеху виробництва аміачної, калієвої і натрієвої селітри Русланом Пржегарлінським вона виконала пісню «Вийду вночі в поле з конем».

У театральному жанрі перше місце посіла електромонтер цеху електропостачання Іри­на Шейкіна, яка емоційно прочитала вірш Олександра Блока «Скіфи», в жанрі інс­трументальної музики пере­міг оператор відеозапису відділу інформації та зв’язків з громадськістю Євген Ри­сухін. Його виконання ком­позиції Енніо Морріконе на електрогітарі викликало у глядачів бурю оплесків. Се­ред танцюристів не було рів­них танцювальному колекти­ву цеху контрольно-вимірю­вальних приладів і автомати­ки та дослідної лабораторії метрології, який порадував глядачів іскрометним естрадним танком «Стиляги». З-поміж вокалістів призи гля­дацьких симпатій отримали прибиральник службових приміщень цеху побутової хімії Наталія Пасічник і елект­рогазозварник цеху зовніш­нього водопостачання Ана­толій Суковатов, а у номінації «Дебют» перемогли зовсім молоді співачки – комірник промислово-складського комплексу Оксана Загорна та інженер навчального центру Олена Козюпа, яка зуміла од­ночасно співати і хвацько танцювати.

Усіх лауреатів відзначили на­городами, які вручили спів­голови журі (до його складу входили компетентні фахівці) – член правління, директор підприємства з економіки та фінансів Євген Ігнатов і за­ступник голови профкому Ігор Абраменко. Переможці представлятимуть Сєверодо­нецький «Азот» на аналогіч­ному конкурсі серед спорід­нених підприємств.

18.12.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини