Якщо за справу вболівають…
Українська
мудрість стверджує: одна голова – добре, а три – краще. Коли ж є така
громадська організація, як профспілка, то і є можливість порадитися з
компетентним партнером, адже вона представляє інтереси великої кількості
трудівників і може застерегти дві інші сторони соцдіалогу – владу і
роботодавців – від помилок і перегинів, які загалом шкодять усім.
Поняття місцевого
самоврядування передбачає залучення громадськості до вирішення важливих
справ. Йдеться про сферу освіти, з якою так чи інакше пов’язана кожна родина.
14 липня цього року ухвалою Львівської міськради № 725 без будь яких обговорень
і відома такого соцпартнера, як профспілка освіти прийнято рішення про ліквідацію
райвідділів освіти. Рішення набуло значного резонансу й однозначно – не на
користь справі. Про це обласна організація профспілки освіти і науки застерігає
у своїх письмових зверненнях депутатський корпус Львівської міськради. Такі
листи надіслали голові міста, голові профільної постійної комісії та головам
депутатських фракцій. Своє занепокоєння із цього приводу вже висловила у ЗМІ
голова обласної галузевої профспілки Марія Яцейко: рішення приймалося з
порушенням регламенту і без обговорень.
Хочу висловити
свою думку – як громадянин і фахівець – щодо цієї ухвали міськради і
ліквідації районних відділів освіти. Такі структури є й в інших великих містах.
То де реформи і де анархія?
Подібні
експерименти вже були. Однак життя змушувало повертатися до оптимальних щодо
гнучкості структури й доступності райуправлінь і надання ними освітніх послуг
мешканцям майже мільйонного міста. У разі функціонування, як передбачається,
лише міськуправління освіти із близько 15 його відділами проблемою буде
доступність до цієї адмінпослуги власне працівників освіти та батьків.
Чимало проблем і
питань виникає щодо бухгалтерського обліку, фінансування закладів освіти
міста, адже освітянськими коштами розпоряджатиметься одна особа. Не забезпечено
також і прозорості схеми і мотивації доцільності створення такої структури замість
райвідділів освіти. Тому й не проводилися обговорення та консультації.
Поспішність очевидна. Та й чи варта шкурка вичинки, якщо у складний час
втрачаємо робочі місця, а досвідчені фахівці йдуть у центри зайнятості на
утримання держави. Мабуть, доцільно, як і пропонує наша громадська
організація, утриматися міськраді до 25 серпня від подальших кроків, зважити
всі «за» і «проти». Слід іще раз прислухатися до народної мудрості: сім раз
відмір – один раз відріж.
Мар’ян КАЛИН
ВІДНОВЛЮЄМО
ДУХОВНІ ЦІННОСТІ
22 липня у рамках
реалізації Декларації намірів про взаємодію ФПУ та Української православної
церкви з питань духовного розвитку трудового народу України й захисту його
інтересів було проведено прес-тур для представників засобів масової інформації
у місто Яготин, села Лемешівку й Лозовий Яр Яготинського району Київської
області.
Журналісти
редакцій журналів «Агропрофі», «Пасіка», «Квіти України», «Охорона праці»,
радіо «Голос Києва», газети «Яготинські вісті» відвідали місця, де споруджуються
храми, відновлюються історико-культурні та просвітницькі заклади.
«Профспілкові
вісті» у публікації «Коли свічками горять храми...» («ПВ», № 47(561) за 25
листопада 2010 р.) писали про трагічну подію, що сталася 1 вересня минулого
року в селі Лозовий Яр Яготинського району, де згоріла церква Святого Миколи
Чудотворця, пам’ятка історії України, зведена 1905 року. Нині завдяки
небайдужості представників сільської громади, місцевої влади й за підтримки
протоієрея Михаїла Макєєва, який починав тут своє служіння, а тепер є
настоятелем Свято-Георгієвського храму с. Селище Баришівського району, храм
відроджується.
Ще багато добрих
справ буде зроблено завдяки співпраці профспілок і віруючих.
МЕДІА-ЦЕНТР ФПУ
11.08.2011
|