ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Живий дух традицій

Нещодавно своє 105-річчя від­значила профс­пілкова органі­зація легендар­ної «Петров­ки». Це одне з найстаріших металургійних підприємств не тільки Дніпро­петровщини, а й усієї України має славетні традиції. За його гудком вже багато деся­тиліть живе велике про­мислове місто.

Саме на Брянці, як колись нази­вався цей завод, ще 1905 року од­ними з перших в губернії почали ство­рювати делегатські збо­ри, які незабаром стали основою профспілки металістів – одного з найактивніших загонів профспілкового руху Придніпров’я.

Не втратило цього ен­тузіазму й нинішнє по­коління профактивістів заводу ім. Петровського, які завжди йдуть по­переду. Чимало зусиль, зокрема, доклали вони до вироблення ефектив­ної тактики соціального діалогу з власником під­приємства – російською транснаціональною корпорацією «Євраз-холдинг». Хоч спочатку сто­сунки з ТНК складалися не дуже «теплі», з часом адміністрація зрозуміла, що розмовляти з профко­мом із позиції сили без­перспективно. І сьогодні більшість проблемних питань щодо оплати пра­ці, збереження робочих місць та соціальних га­рантій вирішуються ци­вілізовано, за столом пе­реговорів. (До речі, цього року «Євраз-холдинг», який володіє в області ще трьома підприємствами, першим підписав із ЦК профспілки металургів та гірників України га­лузеву угоду).

Профорганізація «Пе­тровки» завжди активно бере участь у спільних акціях, які проводять ЦК профспілки та обласне об’єднання профспілок, а також у всеукраїнських заходах. На неї завжди рівняються інші профор­ганізації не тільки ГМК, а й інших галузей економі­ки. Зокрема, в питаннях організаційно-масової та інформаційно-пропаган-дистської роботи, під­тримки молодіжного, жі­ночого та ветеранського руху.

Урочистості з нагоди 105-річчя профоргані­зації відбулися у завод­ському народному музеї, де завдяки турботі його директора заслуженого працівника культури України Людмили Чер­кашиної знайшли своє відображення всі етапи її діяльності.

Профактивістів, ве­теранів і молодь леген­дарного підприємства привітали голова ЦК профспілки металургів та гірників України Во­лодимир Казаченко, го­лова Дніпропетровсько­го обласного об’єднання профспілок Віталій Ду­біль, заступник голови обкому профспілки Ігор Соколов, голова профко­му ВАТ «Інтерпайп–НТЗ» Павло Паленко, директор заводу з персоналу та со­ціальних питань Владис­лав Шутов, керівництво Ленінського району та ради директорів підпри­ємств району, творчі ко­лективи підприємства.

Не обійшлось, звичай­но, й без нагород. Зокре­ма, почесним знаком «Ве­теран профспілки» було відзначено оператора прокатного цеху, члена ЦК профспілки, профгру­порга Олександра Гапі­ча. Почесні грамоти пре­зидії облпрофоб’єднання вручено профактивістам – майстру ЦРМУ Муба­різу Бекірову, інженеру-програмісту Оксані Разно, слюсарю ЦР та ОМО Михайлу Шульзі, голові профкому Сергію Крамарчуку, майстру енергоремонтного цеху Дмитру Мартиненку, за­ступнику начальника ВТК Ігорю Панасенку. Почесною грамотою ФПУ нагороджено директора заводського музею Люд­милу Черкашину.

Дуже зворушливи­ми були майже всі події цього заходу. Але осо­бливо хотілося б виділи­ти наступні. Нинішній голова профкому Сергій Крамарчук щиро приві­тав трьох своїх попере­дників – колишніх голів профспілкового коміте­ту – Ігоря Терліченка, Валерія Кріпаченка й Олександра Бабченка, які багато років віддали цій нелегкій роботі. А потім голова профкому вручив профспілкові квитки і книжку з історії профспілки «Век борьбы и труда» доменнику Ан­тону Хоменку, контроле­ру ВТК Денису Мусунову, слюсарю енергоремонт­ного цеху Івану Тарасю­ку та ще кільком моло­дим металургам, яким випала честь продовжу­вати традиції «Брянки-Петровки».

Віктор КОВРИГА, м. Дніпропетровськ

Фото автора

З ІСТОРІЇ

Олександрівський Південноросійський завод Брянського акціонерного товарист­ва розпочав роботу 10 травня 1887 року. Згодом він був відомий як Брянський за­вод, або просто «Брянка».

«Брянку» було націоналізовано 1918 року, а 1932-го від заводу відокремили кілька цехів, які згодом стали самостійними підприємствами в Дніпропетровську. Це – трубопрокатний завод, завод металоконструкцій ім. Бабушкіна, завод «Дніпроваж­маш» і коксохімічний завод ім. Калініна.

1922 року заводу було присвоєно ім’я революціонера Григорія Петровського, який працював тут токарем.

У 1941–1943 роках німці не отримали жодної тонни чавуну або сталі. Відступаючи, вони підірвали всі цехи і металургійні агрегати, але вже через три дні після визво­лення завод дав місту світло та воду, а 29 вересня 1944 року – перший чавун.

1987 року було відкрито новий прокатний цех «Стан-550».

1995 року «Петровка» стала відкритим акціонерним товариством.

ТУРИСТСЬКІ СВІТАНКИНА «СВІТАНКУ»

Сотні працівників Сєвєродонецького об’єднання «Азот» взяли участь у зльоті туристів, присвяче­ному 60-річчю підприємства. Відбувся він на профспілковій базі відпочинку «Світанок».

Програма зльоту, що її підго­тували профком і спортклуб «Хімік», була насиченою та цікавою. За вихідні хіміки встигли показати свою майс­терність у туртехніці, спор­тивних іграх, пісенних і ка­шоварних програмах.

Під час вручення кубка пере­можцям – команді управлін­ня режиму та внутрішньої безпеки голова профкому підприємства Валерій Чер­ниш зазначив, що ювілейний зліт залучив і молодь, яка не­щодавно поповнила колек­тив «Азоту».

Традиційний приз аутсай­дерів – ласти, щоб вигрібати на більш успішний фарватер, отримала 13-та за рахунком команда відділу інформації та зв’язків із громадськістю. Але журналісти, які виріши­ли стати туристами, були за­доволені з того, що не тільки готували репортажі, а й самі стали учасниками подій.

Є МУЗЕЙ У ЖУРНАЛІСТІВ!

За ініціативою редакції газети «Сєвєродонецький хімік» у відділі інформації та зв’язків із громадсь­кістю Сєвєродонецького об’єднання «Азот» від­крито Музей журналістики.

Ця подія пов’язана з 75-річ­чям від дня виходу першого номера довоєнної газети «За стаханівське будівництво», що висвітлювала події на будівництві майбутніх хім­комбінату і міста Сєвєродо­нецька, а також із золотим ювілеєм самого «Сєвєродо­нецького хіміка». Зрозуміло, перші номери цих видань – найцінніші раритети експо­зиції. На почесному місці – квиток члена НСЖУ, першого редактора газети, колишньо­го фронтовика Миколи Бар­жанського, журналістські на­городи, матеріали про зуст­річі з легендарними людьми.

Представлені тут фото- і радіотехніка минулих років, книги заводських газетярів, плакати, унікальні докумен­ти, зарубіжні видання, газети споріднених підприємств Ук­раїни, статті у всеукраїнській і місцевій пресі (в тому числі «ПВ»), які розповідають про становлення гіганта ук­раїнської хімії і належать перу заводських журналістів. Свої роботи, приміром у журналі «Молодь і підприєм­ництво», в «Бізнесі», можуть побачити і молоді журналіс­ти, і робітничі поети, чиї вір­ші ввійшли до виданого керівництвом і профкомом «Азоту» збірника «Муза в робітничій спецівці», і міс­цеві художники-графіки.

Відкриваючи музей, дирек­тор підприємства з кадрів, праці, інформації та зв’язків із громадськістю Сергій Ле­бедєв, голова профкому «Азоту» Валерій Черниш, а також секретар міської ор­ганізації НСЖУ Інна Снопен­ко повідомили, що «азотівці» охоче зроблять його місь­ким, навіть регіональним. Так що поповнювати його змо­жуть колеги з усієї Луганщи­ни.

Першими відвідувачами ста­ли майбутні журналісти і поліграфісти, що нині прохо­дять практику в «Сєвєродо­нецькому хіміку», профспіл­кові активісти, завдяки яким газета досягла рекордної в регіоні передплати – 12 ти­сяч примірників. Саме в Му­зеї журналістики вшановува­тимуть 12-тисячного перед­платника.

Добірку підготував Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ, Луганська обл.

16.07.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини