ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

У БОРОТЬБІ З НЕУГОДНИМ ВСІ МЕТОДИ ПРИЙНЯТНІ?

Чому голова Олександрійського місь­кого комітету профспілки Андрій Ан­дрієнко потрапив у немилість до місь­кої влади, можна лише здогадуватися. Очевидно, посада у тому винна. Він – начальник відділу ведення Державно­го реєстру виборців Олександрійської міської ради, а в країні «запахло» ви­борами. І, швидше за все, принципо­вий та незговірливий Андрієнко не вписується у потрібне коло. От і поча­лися «підкопи» під його посаду.

30 червня стало для Ан­дрія Володимировича ледь не фатальним днем. Уранці секретар міськради видала вимогу: надати до 1 липня пояснення щодо допу­щених помилок в інформації, під­готовленій для відправки до ЦВК. Через кілька годин міський голова Степан Цапюк оголошує наказ про проведення службового розсліду­вання з метою виявлення достовір­ності факту подання до ЦВК не­правдивої інформації: «Провести службове розслідування з 30.06 по 1.07 щодо неналежного виконання посадових обов’язків Андрієнком». Ще не було акта перевірки, який, до речі, був оприлюднений лише 5 липня, а від Андрієнка вже 1 лип­ня вимагали дати пояснення. На підставі чого?

Те, що йому «пришили» далі, як кажуть, не лізе ні в які ворота. Ввечері того ж 30 червня до всіх «гріхів» Андрієнку знайшли нову крамолу. Наприкінці робо­чого дня комісія склала акт про те, що Андрієнко перебував у ка­бінеті міського голови у стані ал­когольного сп’яніння і йому було запропоновано пройти обстежен­ня, від якого той відмовився.

Акт було складено із суттєвими порушеннями процедури, підписа­ли його не всі члени комісії, пояс­нення із «звинуваченого» не взяли, ознаки так званого сп’яніння не вказали. Після роботи Андрій Во­лодимирович пішов до лікарні, його оглянув лікар приймального відділення і видав довідку, у якій зазначалося: покрови чисті, зіниці в нормі, запаху алкоголю немає, від забору крові відмовився. І цей факт знову прислужився «напад­никам»: чому відмовився? По- перше, у нього не було направлен­ня, по-друге, відповідні документи не передбачають здачу крові на на­явність алкоголю, тим паче, візу­ально Андрієнко довів, що коорди­нація його рухів і мова чіткі. (Хоча для міської ради лікарі видали іншу довідку, в якій вказано, що був оглянутий і від забору крові відмовився).

Звичайно, за ці приписані про­ступки Андрія Андрієнка чекали аж два дисциплінарних стягнення у вигляді доган. А що означала б у цьому списку третя догана, усім зрозуміло – звільнення. Однак реа­лізація плану швидко позбутися не­угодного уповільнилася, оскільки Андрій Володимирович – голова міського комітету профспілки пра­цівників держустанов і на його звільнення потрібна згода президій міського та обласного комітетів.

Президія міського комітету профспілки, на жаль, прийняла по­кірне рішення, надавши згоду на притягнення до відповідальності свого лідера. Проте зовсім по- іншому підійшли до розгляду не­ординарної ситуації члени прези­дії обкому профспілки: неуперед­жено, виважено, розуміючи, що від їхнього рішення залежала доля людини. Зокрема, член президії профспілки Олена Турчанова про­консультувалася щодо безпосеред­ньої діяльності керівника відділу реєстру. Виявляється, комісія, утворена міськрадою, не мала можливості перевіряти відділ ве­дення Державного реєстру вибор­ців із тих питань, які вона здійсни­ла, для цього необхідно мати до­ступ до даних Державного реєстру виборців. Отже, виникає запитан­ня, чи є ці акти правомочними, щоб застосовувати дисциплінарне стягнення? Схоже на те, що комісія мала певну мету виявити ці пору­шення і скласти акт. Тобто у місь­кій владі, певно, діяли за принци­пом: немає порушень, вигадаємо, аби притягнути до відповідальнос­ті. А фактом сп’яніння просто під­силили картину. До речі, на засі­дання президії обкому профспілки з боку роботодавців ніхто не з’явився і Андрієнка не відпусти­ли. Чому? Щоб не мав права захис­тити своє ім’я? І це є орган місцево­го самоврядування, який утриму­ється за наш кошт?

Остаточно пролив світло на вкрай брудну ситуацію представ­ник ЦВК, який взяв участь у роботі президії обкому профспілки. Змі­ни до Держреєстру виборців вно­сять на підставі поданої інформа­ції відповідними органами. Керів­ник відділу не може безпідставно вносити зміни до реєстру виборців, а кожен крок фіксує ЦВК: хто, коли і на якій підставі. І взагалі до Ан­дрієнка – як до фахівця – ЦВК не має жодної претензії. Представник ЦВК курирує 8 областей, а це 326 відділів реєстру. Так от – Андрієн­ко входить у першу десятку як ви­сококваліфікований працівник, неодноразово був відзначений різ­ними нагородами. Торік був наго­роджений Почесною грамотою ЦВК. Причому подання підпи­сав сам міський голова, а сьо­годні він заявляє, що в Олек­сандрії – найгірший стан реє­стру виборців. То що змінило­ся? Оскільки розпорядником Державного реєстру є ЦВК, тому тільки вона має можливість ви­значати: є чи немає порушень. На підставі розпорядження голови Центральної виборчої комісії про­ведено перевірку стану організації роботи відділу ведення Державно­го реєстру виборців Олександрій­ської міськради. За підсумками визначено, що всі дії керівника ре­єстру виборців здійснювалися на підставі вимог ЗУ «Про Державний реєстр виборців» та в порядку, що встановлений Службою розпоряд­ника Реєстру.

Здавалося, нарешті все стало на свої місця і хмари над Андрієнком розійдуться. Хоча, знаючи непро­сту ситуацію в Олександрії і спо­стерігаючи наступ на профспілки, який там ведеться, віриться у це слабо. Шкода, що посадовці Олек­сандрії витрачають час не на вико­нання своїх прямих обов’язків, не на вирішення питань життєдіяль­ності міста, а шукають компрома­ти на «хлопчика для биття».

Віктор ФЕДОТОВ,

Марія ІВАНОВА,

м. Кіровоград

ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛПРОФРАДА ПРОТИ ФОНДУ ДЕРЖМАЙНА УКРАЇНИ

Питання зазіхань на майно профспілок, підтвердження права власності Закарпат­ської обласної ради профспілок на Буди­нок профспілок на площі Народній, 5 зно­ву стало предметом судового розгляду.

Цього разу свої права на цю будівлю заявив Фонд державного майна України. Всу­переч здоровому глузду рі­шеннями Господарського суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року та Львівського апеляційного господарського суду від 5 ве­ресня 2016 року по справі № 907/118/16 визнано право власності Фондом держмай­на України на будівлю Закар­патської обласної ради проф­спілок в м. Ужгороді на пло­щі Народній, 5.

У зв’язку з цими рішеннями Феміди, які спричинили обу­рення членів профспілок ре­гіону, в облпрофраді відбула­ся прес-конференція для жур­налістів обласних та всеукраїнських ЗМІ. Голова За­карпатської облпрофради Во­лодимир Фленько та юрист, депутат Закарпатської облради Петро Ільницький наве­ли журналістам чимало ар­гументів, які реально під­тверджують те, що будівля на площі Народній, 5 нале­жить профспілкам.

За словами Володимира Фленька, ще 50 років тому – відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР № 967 від 29.04.1946 р. Раді профспі­лок Закарпатської області було передано майно та ма­теріальні цінності ліквідова­них лікарняних кас Закар­патської України, в тому чис­лі будівля на вул. Першо­травневій, 2. Що ж стосується будівлі на площі Народній, 5, то її профспілки отримали в 1963 році шляхом обміну – взамін власного майна – бу­дівлі по вул. Першотравне­вій, 2 в Ужгороді, що підтвер­джено висновками Конститу­ційного Суду України (рі­шення від 11.11.2004 р. № 16- рп/2004, справа № 1-30/2004).

Питання про право власності на будівлю профспілок на пл. Народній, 5 неодноразово розглядалося у суді. Зокре­ма, було припинено прова­дження у справі за позовом Ужгородської міської ради до Закарпатської облради та Закарпатської облпрофради про визнання неправомір­ним рішення облради, при­йняте нею у 1963 році, про пе­редачу профспілкам спірної будівлі (у зв’язку із скасуван­ням цього рішення).

Але і це не стало аргументом для ухвалення судових рі­шень Господарського суду Закарпатської області та Львівського апеляційного господарського суду з цього питання. На підтвердження упередженості при винесен­ні Львівським апеляційним господарським судом свого рішення є те, що суд проігно­рував розпорядження голови Закарпатської ОДА від 02.09.2016 р. № 421 «Про визна­ння таким, що втратило чин­ність розпорядження голови облдержадміністрації від 30.01.2007 р. № 29 «Про скасу­вання абзацу першого рішен­ня виконавчого комітету За­карпатської обласної Ради депутатів трудящих від 17.01.1963 р. № 24».

Як зазначив Володимир Фленько, у зв’язку з цими рі­шеннями 12 вересня ц.р. пре­зидія Закарпатської профра­ди прийняла заяву. У ній, зо­крема, зазначено, що проф­спілки Закарпаття вислов­люють категоричну незгоду з рішеннями Господарського суду Закарпатської області та Львівського апеляційного господарського суду на ко­ристь ФДМУ, що стали реаль­ним проявом судового сва­вілля щодо будівлі профспі­лок нашого краю, які відсто­юють законні права й інтере­си членів профспілок. Адже в регіоні є чимало прикладів, коли об’єкти профспілкової власності, відібрані ФДМУ (діючі прибуткові туристич­ні комплекси у Жденієві Во­ловецького району, Ясіня Ра­хівського району тощо), були занедбані і нині не викорис­товуються.

У відстоюванні своїх закон­них прав на профспілкове майно Закарпатська облпрофрада залишає за собою право касаційного оскаржен­ня щодо цих упереджених рі­шень Господарських судів України першої та другої ін­станцій, а також проведення масової протестної акції спіл­чан проти судового свавілля.

Сергій БАРАНЧИКОВ

01.10.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини