ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Тяжка доля легкої промисловості

Вітчизняні підприємства легкої промисловості потерпають від нечес­ної конкуренції, і не лише на зовнішньому ринку, а ще й тіньової. Також вони мають суттєву кадрову проблему. А частка легкої промисловості у ВВП взагалі скоротилася до 2%. Галузь тріщить по швах, як старий поношений костюм. Ще трохи, і вдягатимемося лише в чужі штани, бо своїх нікому буде пошити...

В АТ «Володарка», що у Вінницькій області, – одне з небагатьох успіш­них підприємств галузі. Однак і тут без проблем не буває.

– Через глобалізацію світової економіки основні компанії легкої про­мисловості сконцентрова­ні у так званому тропічно­му поясі: Китай, Таїланд, Сінгапур, Тайвань, – роз­повідає голова спостереж­ної ради «Володарки» Леонід Гавриш. – На тамтеш­нє виробництво витрача­ється значно менше енер­горесурсів, ніж у нас. Та й зарплата – копійки. Тому конкурувати з їхніми де­шевими товарами склад­но, хоча можливо, і ми це щоразу доводимо!

Вінницьке підприєм­ство спеціалізується на виробництві чоловічих костюмів і штанів, а від­недавна – ще й спортивно­го одягу. Вироби фабрики продаються у багатьох країнах, зокрема США, Австрії та Німеччині. Частка експорту стано­вить близько 70%.

Проблема кадрів на швейних підприємствах України постала надто го­стро.

– Щомісяця посилаємо запит до центру зайнятос­ті на 60 робочих місць, але задовольняється лише третина. У цехах «Воло­дарки» за швейними ма­шинками – лише жінки, а за кордоном понад 40% – чоловіки, – розповідає Ле­онід Гавриш.

Нині кожне п’яте місце швачки у товаристві ва­кантне. З такою ж пробле­мою зіткнулися на інших швейних фабриках Вінни­ці – «Поділля» та «Дина­мо». Через це вже закриті Уманська швейна фабрика та Черкаська «Любава».

А от що стосується мо­лодого покоління, то воно абсолютно не має розумін­ня престижу робітничої професії, тому найвища плинність кадрів саме се­ред молоді. Кількість за­кладів профосвіти з підго­товки не лише швачок, а й будівельників, штукату­рів, мулярів, облицюваль­ників постійно зменшуєть­ся. Відсутність необхідно­го фінансування, модерні­зації виробництва, контр­абанда і секондхенд – усе це загубить галузь.

Чим заманити праців­ників у цехи швейних під­приємств, як врятувати виробництво? Насамперед треба «скроїти» програму, яка б доводила престиж­ність роботи у легкій про­мисловості, підтримати швейників – та де там!..

– Навіть у порівняно стабільній «Володарці», де я 30 років є головою профкому, – зазначає Те­тяна Фадєєва, – працюва­ти щодень стає нестерпні­ше. Мало того, що вижи­ваємо завдяки інвесторам, так ще й різноманітні пе­ревірки, планові й поза­планові, не дають жити. І хоча ніяких суттєвих по­рушень не знаходять, од­нак бюрократи з Фонду со­ціального страхування не припиняють свої рейди. Натомість величезну суму боргу в 180 тис. грн повер­тати нашому колективу не поспішають!

16.12.2010

Володимир БОЙКО, Вінниця

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини